Казали мені Мамо, казав мені Тато,
Ігрус наказував: Альбертович, не лізь до лісу.
І ту зустрівся "змій"-спокусітєль Гріг.
"Та там так класно, та там бетончик, та там чужих слідів нема, та там...", пів години увєщевал.
Сила - Є!
Воля - так само присутня,
а от СилиВолі ... не встояв я перед увєщеваніями друга.
Не зважаючи на зубочистки - бетончик жеж, ПРИРОДНИЙ, який я остатній раз катав у 84 році на Красії, чудова компашка провідникив - Банда Збишка, я вирішив нарешті скоштувати то щастя, яке всі хвалять.
Перша спроба виїхати в ліс завершилась невдачею, Збишко загубив на кріслі палку і мусів їхати під опори. Але граціозна Наталонька (ну так її називали), майнула десь нижче і в сторону від накатаної траси. Вперед - сказав я Сянці (Оксаночка - Сестра Рижика), до речі про Сяньку. Кожного разу, як ми завершуємо каталку, я питаю: "Сянка ти би ще з'їхала?", на що чую завжди одну стандартну відповідь, "Ну хіба ще разочок".
Так от, "вперед за зеленим комбезом", сказав я Сянці, і тих 53,42кг в повній амуніції, в ботах і з лижами Елан А06, які Рижик успішно віддала сестрі коли заграбастала мої улюблені МФ10, (виявляєтся вониїї більше люблять), рванула вниз.
Йо!. Третій сезон на лижах а вже її, в ліс тягне.
"Ні долга музика іграла, ні долга фраєр таневал.", як виявилось ми валили вниз, але просто троха лівіще бугеля. Някого лісу не було.
Зустрілись знизу, зелена фея, активно гвалтувала телефонний апарат, Збишка шукала.
Я собі тихенько подумав, "Та най їдуть, я Сянку врозвідку пущю". Їдьте, кажу, я Збишку скажу що ви повалили по лісам. Впав на каріматку під другою опорою і приготувався слухати звіти Сянки по раціїї. А фігі-дулі. Тіко вони впали в крісло, примчався главарь.
Діалог:
- Де?
- Там.
- А ти?
- Тут.
- А в ліс?
- Вони.
- Давно?
- Тіко шо.
- Вставай.
- Чого?
- В ліс!
Йо!!! Сила - Є! Воля - так само присутня, а от СилиВолі ... ну я про це вже повідав.
По рації повідомив Сянці що Збишко знайшовся, і ми разом піднімаємось наверх. А мислішка, така подла так і проскакує в голові, "Мо вони втечуть і Збишко піде їх доганяти, а я сославшись на міжхребцеву грижу, хорі колінка, загальну змученість, як ніяк 3 години чайників на магурі в кофейників перетворював, зі всіма витікаючими ...", Не Допомогло!.
Гад той Збишко, каже, "та ми зачекаємо, та там дуже легко, ми тебе не кинемо".
Він був прав. Банда, Сянька в тому числі, чемно мене чекала, поки я успішно кувиркався. Але про це троха далі.
Виїзджаємо наверх, всі чемно, на пронизливому південно-західному 15-20 м/сек вітрі чекають. Туда, сказав главарь і показав в сторону протилежну від траси, прямо на кулуар, який завжди манив мене своєю незайманностю. "А шо дєлат", подумав я, і чемно поїхав в напрямку, який вказав Збишко.
Перший, друга, третій, Сянька легенько повалила вниз по незайманній поляньці. Збишко навть підскочив на бугорочку, і поїхав далі. Сила казала - постараюсь, Воля казала - мусиш, СилаВолі.... - спала, не змогла сказати своє рішуче НІ!
Історія БУДЄТ умалчівать о том, як я там кувиркався падав і вставав, як зломавши деревце зарився головою в сніг по плечі (добре шо шлемак був), відкриваю очі а за маскою ... і не зрозуміти зразу ЩО. Зі сторони певно було видно як страус ...
Сянька до машини приїхала перша. Рижика почала жаба дусити, як побачила щасливу мордаху Сяньки, вже хоче в ліс.
Хачу Армаду ДжиДжі, відмовте мене будь ласка, лишилось зовсім мало часу поки Ден з забугорря приїде.