Десь у 2005-06 році (точно не пам"ятаю) були у знайомого на Дні народження. Ну вже трошки попили, і тут один заявляє: "А я би хотів стрибнути з парашутом". І всі мужики ( і я в тому числі) в один голос заявили, що теж хочуть... На другий день протверезіли, але пацан сказав - треба робити... :fool:
Поїхали ми з товаришем (була субота) в Косів на аеродром на розвідку. Там якраз організовували польоти на кукурудзяниках і стрибки з парашутом. Приїхали, подивились, напросились на екскурсію на літаку. Взлітаєм, в салоні нас двоє і ще один працівник аеродрому, і в кабіні пілот і пасажир. Тільки набрали висоту, пілот встає і міняється з пасажиром місцями. Ми з товаришем трохи напряглись..., механік, що біля нас сидів, каже: "Та ви не бійтесь, цей пацан купив цей літак, вчиться літіти, в повітрі вже нормально, тепер тренується сідати..." Ми не дуже заспокоїлись, взялись за спинки передніх сидінь... Приземлились нормально...:good:
На другу неділю домовились стрибати. Чим ближче до неділі, тим менша ставала кількість бажаючих стрибнути. У всіх з"являлись невідкладні справи на неділю або невиліковні хвороби...:mosking:
Прийшла неділя. З приблизно 10 бажаючих стрибнути минулого тижня нас приїхало троє... Півгодинний інструктаж. Всім ще весело. Слова інструктора: "Після виходу з літака рахуєте 3 секунди і дивитесь, чи відкрився парашут. Якщо не відкрився - відкриваєте запасний..." :help:
Полетіли... В літаку гробова тишина. Товариш дивиться в ілюмінатор, звертається до мене: "Дивись, церква, цвинтар..." Обрадував...:fool:
Я сиджу біля дверей. Інструктор відкриває двері і викидає центровку. (мішочок з парашутом, щоб бачити, куди дує вітер і де буде приземлення). Дивлюсь вниз - ну його нафіг, краще дивитись на стелю...:oops:
Команда встати, підходжу до виходу, ліва нога на порозі, хлопок інструктора по плечі...виходжу в безодню...провал свідомості...До речі - потім зрозумів, для чого кажуть тримати руки на запасному парашуті - щоб не було чим в двері впиратись...
Приходиш до себе від ривка, коли відкрився парашут. Поправив шолом... Дивишся вниз - півкілометра висоти, а ніфіга не страшно. Розглядаєшся по сторонах, кайфуєш... Чуть страх приходить, коли до землі залишається метрів 20-30. Несильний удар, як від стрибка з 1,5-2 метрів, і пора складати парашут. Кайф не порівняти ні з чим...
Після стрибка питав у всіх, хто стрибав, хто рахував 3 секунди до відкриття парашута. У всіх був провал... Тому поїхали на слідуючу неділю стрибати знову, щоб порахувати 3 секунди. Знову нічого не вийшло...:acute:
На наступний тиждень знайомі стрибали з парашутом, а мене попросили познімати з літака на камеру. Мушу сказати, що на висоті 1 км при відкритих дверях в літаку без парашута трохи, мягко кажучи, дискомфортно...
Більше 3 секунди не приходилось рахувати...:beer:

Офигеть полетали:shock:

Да, помню как после выхода начинаю проговариваривать эти безконечные 501...502...и смыслью -да ну нафиг! - рву чеку:D Рывок. Проверка раскрытия- есть! Расчековать запаску -есть! И отпускает...Несколько секунд величия мира...

Апдейт.
501, 502, 503 = 1, 2, 3 секунды. Мысленное проговаривание цифры 501 занимает секунду. Так тренер учил. А то может показаться, что прям как Баумгартнер со стратосферы прыгала:oops:

В который раз за последний месяц я жалею, что у нас нет оценки: О_о