Недавно ми обговорювали тему хорошого-поганого вина. Наводжу деяку інформацію про причини того, чому у нас виробляють неякісні вина. Може комусь цікаво.
Історичний чинник. «Поворот» в історії вітчизняного виноробства стався в середині 50-х років 20 століття, коли на черговому з'їзді ЦК КПРС було прийнято рішення про збільшення обсягів виробництва вина удвічі. Під виноградниками у той час були саме ті землі, які під ними мали б і знаходитись-здебільшого схили з бідними кам'янистими та піщаними грунтами.. Якість вина була непоганою, оскільки винороби змогли зберегти і передати «філософію якості», ідеї Голіцина, Таїрова та ін. Але партія сказала «Треба!» і все змінилося! Почали відкривати долинні землі у виноробних регіонах, зміщувати кордон виноградарства на північ, збільшувати підприємства з переробки, розділили заводи на «первинне» і «вторинне» виноробство. Головними векторами були: збільшення об'єму і здешевлення процесу. Для цього були написані нові підручники, виховані нові викладачі, сконструйоване нове обладнання і побудовані величезні заводи з лініями безперервної вініфікації, виведені нові сорти винограду, введені нові стандарти та нові методи агротехніки.Кількість та якість у виноробстві завжди мають зворотну залежність. Радянська машина не лише знищила «мистецтво виноробства», але і виховала три покоління бездарних кон'юнктурників, які зайняли всі ключові пости галузі. Стали виробляти вина низької якості, використовувати величезні дози сірки, збільшувати об'єм кріплених та солодких вин, оскільки з ними «простіше» працювати.
Наступний удар – антиалкогольна компанія. Розумні люди в ЦК КПРС задумалися про об'єми алкоголю, який припадає на душу населення в рік і вирішили щось робити. Народ просто спивався. Треба було вирішувати проблему, але сил вистачило лише на руйнування і заборони. Частину підприємств було закрито, іншу- перепрофільовано,багато виноградників знищено. Народ став варити самогон, труїтися, але пити. Алкоголіків та п'яниць менше не стало. «Радянська машина» вбивала якісне виноробство протягом 40 років, до того часу, поки сама не загинула.
Далі:90-ті роки. Продовження руйнування. Колгоспи і радгоспи занепали, народ, який і так працював погано (не за результат, а за трудодні і зміни) ,залишився без діла і без землі (распаювання почалось пізніше). Нормальні подалися в міста,решта стали спиватись, розкрадаючи те, що залишилося- металобрухт,дроти,виноградні коли. У великих містах суспільство розшарувалося на багатих і бідних. Багаті могли собі дозволити іноземну алкогольну продукцію, а бідні-дешеву горілку і те, що виробляли напівмертві винзаводи.
|
