Гірськолижний форум - MTB: 2010.07.24 XC-марафон "Король Гор" 100км

Гонка видалась цікавою, повчальною і досить екстремальною.:good:

Далі багато букв та думок вголос :pleasantry:

Якось, за розмовою з друзями -велосипедистами, почула що планується крос кантрі марафон в Закарпатті- Король гір.
З Франківська збиралась велика компанія, вирішила їхати з ними-спробувати свої сили. До того ж на гонку підписався мій батько з приятелем. Але, як часто буває, за пару днів до змагань майже вся компанія, з різних причин, відмовилась їхати, та й в мене не було ні настрою, ні можливості відповідно потренуватись до гонки.
На велофорумах писали всякі "жахіття" про трасу, яка вона складна і небезпечна, то ж мною керувала суто жіноча цікавість (а що ж такого страшного і складного на тій трасі є що я не зможу проїхати?). Щоб задовільнити власну цікавість та первірити свої сили прийшлося їхати).
Ось настав час "Ч" день змагань, погода якось не тішила- з неба гремить грім, треба вирішувати чи приймати участь чи ні і йти реєструватися, бо якщо вже зареєструюсь то знаю що поїду 100% незважаючи на погоду. Отже, за пару хвилин я щаслива володарка іменної таблички з #314, нашивки на рюкзак, гарної салатової кружки з логотипом змагань та ще безліччю приємних дрібничок від організаторів.
http://lh5.ggpht.com/_yEm0y5PQ3VI/TE...0/IMG_2443.JPG
Першими стартували чоловіки-відчайдухи, які їхали 100 км.
http://lh3.ggpht.com/_yEm0y5PQ3VI/TE...0/IMG_2437.JPG
Ну а нам ще залишалось чекати 2 години до свого старту, за який ми встигли підкріпитись та морально підготуватись) О 12-й годині ми зібрались біля стартових воріт, спочатку чоловіки, потім жінки, а позаду молодь. Побажавши батьку успіхів і почувши від нього настанови про обережність через хвилину вже сама почала крутити педалі, спочатку вирвалась вперед , і по тихеньку піднімалась вгору. Далі мене почали обганяти дівчата, що звичайно зачіпало моє самолюбство, проте я мала на меті проїхати цю трасу без особливих ривків та гонок- приїхати цілою та неушкодженою. Набираючи темп, обігнала декількох дівчат та, не зупиняючись на першому КП, поїхала далі, знаючи що обігнати суперниць в мене більше шансів на спуску. По дорозі зустріла квадроцикл який звозив вниз травмованого учасника (перелом ноги)- попередили що дуже слизько і варто обережно їхати. Правду говорили- велосипед ледве слухався, колеса так і водило в різні сторони, а на особливо стрімких ділянках приходилось збігати з ровером що було більш логічно та безпечно. Повз проносились хлопці які намотували вже друге коло, падали в болото, швидко вставали і неслися далі. На спуску значно відірвалась від суперниць і довгий час їхала фактично сама (пролітаючи повз велосипедисти не беруться до уваги)
Погода внесла свої корективи - почалась сильна злива, по дорозі текли потічки з болотом роблячи з дороги суцільне місиво. Хвилин 10 я раділа дощу який добряче освіжив і надав сил, а потім вже було не до радощів - нічого не видно, куди їхати, як тут спускатись? Свідомість відмовлялась розуміти мене і бажала перебувати десь в більш затишному і теплому місці, до якого треба було проїхати ще як мінімум 25 км. Взагалі вся траса запам'яталась мені якимись обірванами шматками і певними моментами, вже після 3-го КП знайшла собі компанію рівну по силах, стало веселіше їхати і ділитись своїми враженнями та думками про трасу. Перед останнім КП мої попутники вирвались вперед залишивши мене на одинці, а я загубилась в часі і просторі, навіть не знала котра година. Знаючи що о 6-й знімають контрольні пункти боялась запізнитись. Повз знов проносились веломонстри з підбадьорюючими вигуками: давай! ще трішки! Але для мене ці "ще трішки" розтянулись на довго. І, ось, нарешті на горизонти з'явився останній КП (ура, встигла!) . Вмилась, поповнила запаси каламутною після дощу водою, дощ закінчився, речі почали висихати, а попереду ще був останній затяжний підйом, на який вже, нажаль, не вистачило сил-прийшлось штовхати себе і ровер нагору. А повз знов проїзжали гонщики , які вже докручували свої 100 км, і я , яка доходила свої 50 км )
Останні метри до фінішу був досить крутий спуск, більш подібний на трасу для даунхілу, проїхавши там пару метрів вчасно зрозуміла що я його нормально не проїду , знов вниз спускалась з ровером в руках. І ось вже асфальтова дорога і виїзд на галявину до фінішних воріт.
Я таки проїхала, без травм, щаслива що зробила це.
http://lh5.ggpht.com/_yEm0y5PQ3VI/TE...0/IMG_2464.JPG
Наша компанія не залишилась без призів- дядя Юра в категорії "ветерани"3-й, мій батько 5-й, я в своїй категорії 8-ма.:agree:

Ще стався кумедний випадок зі знайомим, який з нами приїхав. Оскільки він дуже рідко катався на ровері по горах- то сильно змучився на першому підйомі і вирішив не випробовувати долю, та й спустився вниз. На фініші записали його час, проте не почули що він зійшов з дистанції. Тож більшість дивував рекордний час його проїзду 50-ти кілометрів за 2 години 20 хв. :)
Ну а далі було нагородження з шикарними призами, шампанське та щасливі обличчя учасників.
http://lh6.ggpht.com/_yEm0y5PQ3VI/TE...0/IMG_2475.JPG http://lh4.ggpht.com/_yEm0y5PQ3VI/TE...0/IMG_2482.JPG

Рада була побачити Sheridan, Sera, Rina та інших знайомих :friends:
Вдячна всім за підтримку!