https://www.facebook.com/vitalii.che...83971174980907
Липень
Село по трасі Київ-Дніпропетровськ і трохи – вбік… Посеред села в парку стоїть “МАФ”… Це така совєцька стікляшка, в якій колись українські мачо 70-х годов взрослєнія пили пиво… Але тепер стікляшку пофарбували в красівий бірюзовий цвєт і вона вже називається “Таверна “Royal”)… Таверна Роял маніт посєтітєлєй неоновими вогнями (ладно, це перебор, нема там ніяких нєонових огнєй, просто написано фломастєром): їда, вареники (очевидно, це не тотожні речі, - авт), горяча вода круглосуточно… Трохи нижче написано: гарячої води нема до 1-го… Потім це перекреслено і дописано “врєменно”… На дверях таверни “Роял” написано шаріковою ручкою “Москалям і собакам вход воспрещон!”… Коло таверни лежать дві чорні собаки і не заходять, бо написано абсолютно ясно… Москалів навколо обнаружить не удалось… Всередині таверни сидить чорна кішка з білою мордою і шось вкусне їсть… Судя по виду, остатки “Київського торта” і шпротів…. Кішка довольна жизню і рада, що не попала під репресії разом з москалями й собаками… “То у нас вчора свайба була”, - каже мені хозяйка таверни, виправдовуючись за незбалансований обід кішки… Хозяйка таверни стоїть за прилавком і позіхає.. Ще каже мені: ох і жарко сьогодні, вам, кстаті, капчені лящі не нужні? - В мене є цілий мішок, недорого… Я погоджуюся, що це сильно “кстаті”, але замість мішка капчених лящів купляю воду… Хозяйка разочарована… Шо то у вас, кажу, за бандерівське гасло висить на дверях? – А!, Та то, Валік повісив недавно, треба б його конєшно знять, - улибається тьотка, але не зніма. І видно, що вона до Валіка не равнодушна…
На річці купаються діти… Вони загорілі, худі і спортивні… Коло дітей на березі лежить грязний і мокрий футбольний м’яч, порожня капронова бутилка з під “Чернігівського” і пачка “Мальборо”… Це їхні вещі… Зовсім поряд пасеться одинока корова. На корові написано якоюсь грязюкою “Ху…” Мабуть, хтось хотів написать ціле слово, але заморився і покинув напівпуті… Або, отвлікли… Хотя, хто його зна, може там мало бути написано шось про “хунвейбінів”… Про це вже ніхто ніколи не взна, даже корова… Корова підходить до одягу дітей і скромно пробує їсти чиюсь майку… З річки вискакує хозяїн останньої і кричить на корову грязними матюками та б’є її ногою… Корова нехотя одбіга в траву, повертає голову, і дивиться на річку… Літо в Україні…