Яхистів (881 м.) з Тухлі. Як би то сказати, правильно, поки не впав Сніг. Навіть на лайт-локації, можна організувати хардкор, для своєї душі. Тому, я необмежував себе ні в чому. Загалом 9 км, за пару годин. Попрацював файно. Бонус чекав на верху. 800 грамовий бонус. :girl_in_love::)

Цього разу Синяк (781 м.). Радіалка зі Сколе, туди-назад 9,5 км. Все, як завжди, тільки болото епічніше. Тому воно мене вже й не дивує, "плив" по ньому, і "насолоджувався". :( Таким брудним, я давно не вилазив з Лісу - вепр в болоті. По дорозі назад, спустився до ріки помитись. Та що там митись - треба цілому пірнути в пральку.:D

P.S.: Невелика травма ноги.:cry: Нічого дивного, з таким рельєфом. Загалом, день пройшов успішно.:)

Не збираюсь нічого закривати. Ще один день, до ...

Зима триває. :D Цього разу почав з відрогу, потім урочище і закінчив рікою. Все це дійство, було добряче розчинено, буреломом і хащами. Все, як я люблю. :girl_in_love: Біглось файно, болота не знайшов, було тепло і затишно. Загалом 17 км. Файний день. :)

P.S.: Але, увесь час, думав про Сніг. З чого б це? :unknown:

Я думаю новорічнй хайкінг, також не зле. Чого шкалювати лижі? Най впаде більше Снігу. Тому цей весняний день, провів у Лісі. +9°C, сонечко. Вйо.:D

Вітаю Друзі. Ну що - продовжуємо. :) Сьогодні не просто вилазка, а тест окулярів Lynx Miami PH. Лінзи чудово змінюють відтінки: сніг і вода, галявини і хащі. Очі відпочивають. Чудові окуляри для Лісу. :girl_in_love: Хочу подякувати нашому Другу і крутому телемаркеру Олексію Страшко, за допомогу і консультацію. :friends::skiing:

Радіалка з Труханова до скель, 12 км, за 3,5 год. Це явно не мій темп, але, цього разу, нікуди не поспішав, бо хотів дослідити скелі.:agree:

Виборці, в страшному очікуванні балістичних ракет, наминають ковбаску. Бо дід Микола казав, що десь там, скоро, може настати повний піпець, і треба поспішати. :scared: Я - ніт, неє часу. Планів, як у того пса блох - ціла фіра. Тому вйо.:D

"Екологічно чиста" електричка, пох, що пані Марійка не помила вікна, телепортує мене в гори. Виходжу, як "ксеноморф" на перон, знімаю маску. Фух - я вернувся домів.:D

Хребет Ключ зустрічає як усе - епічним болотом. Але він щиро тішиться мені, і приймає тим, чим має. Він не винний, що його переорали і знищили, вирубали і засвинили. Він плаче дощем, він радісно обіймає мене холодним вітром, і дарує казку, яка схована в хащах. Це момент щастя, для мандрівної душі, яка продовжує свій шлях у "мертвому космосі".:preved:

P.S.: Друзі - подорожуйте.:friends::)

Коник (788 м.), радіалка з Корчина. Загалом находили 9 км.

Трохи цікавого. Смереки, які ростуть в нашій частині Карпат, сягають висоти 20-40 м. Іноді трапляються і вищі - 50-60 м., але я їх ніколи не бачив, хоч і живу в Лісі. Вік цих дерев 150-200 років. Товщина стовбура 1-4 м. Для того, щоб виріс смерековий Ліс, потрібно 80 і більше років.

В світі деякі види смерек сягають висоти 90 м., і вище.

Секвої, виростають до висоти понад 110 м. Спили величезних стовбурів гігантського дерева секвої досягають 12 метрів у поперечнику.

Найвищу секвою знайдено влітку 2006 року Крісом Аткінсом (англ. Chris Atkins) та Майклом Тейлором (англ. Michael Taylor) в національному парку Редвуд. Висота «Гіперіона» (так було названо дерево) становить 115,5 метра (379,1 фута). Дослідники заявили, що пошкодження, завдані дереву у верхній частині дятлом, перешкодили секвої досягти 115,8 метра (380 футів).

Попереднім рекордсменом із живих дерев був «Стратосферний Гігант» в парку штату Каліфорнія Гамболдт-Редвудс, його висота — 112,83 метра, попередній вимір був у 2004 (у серпні 2000—112,34 м, в 2002—112,56 м).

Висоту в понад 110 м мають 15 живих дерев, а вищих за 105 м — 47 дерев.

Найвище дерево дугласії — дугласія тисолиста — має висоту 100,3 м.

У 2004 році журнал Nature написав, що максимальна теоретична висота секвої (або будь-якого іншого дерева) обмежена 122—130 метрами, через гравітацію та тертя між водою і порами деревини, через котрі вона сочиться.

Найоб'ємніше дерево — «Титан Дель Норте». Його об'єм становить 1 044,7 м³, висота — 93,57 м, а діаметр — 7,22 м. Серед живих дерев тільки 15 секвоядендронів велетенських масивніші за нього; хоч вони коротші, але у них товщий стовбур. Так об'єм найпотужнішої гігантської секвої «Генерал Шерман» дорівнює 1 488 м³.

Одну секвою спилювали 7-метровою пилкою 17 днів. Для її перевезення знадобилося 30 великих залізничних платформ.

Взято з Вікіпедії. Секвоя вічнозелена — Вікіпедія

Гуляючи по лісі, ми натрапили на пень свіжоспиляного дерева. Діаметром 1,5 -1,7 м. Я думаю, ця смерека була висотою 25-27 м. Цікаво, про що думає людина, убиваючи таке гарне дерево. :evil::cry:

При плануванні та реалізації маршруту, зазвичай багато цікавих локацій, залишаються поза увагою. Це спричинено різними факторами: не по дорозі, не встигнув, не знав, забув, лінувався збігати, погода не дозволила, фізичний і психологічний стан, травма. Чудово, що є можливість повернутись, і зробити роботу до кінця. Але, ця стратегія має один великий мінус - втрачений час. Час, який можна було б витратити на ще щось цікаве і корисне. :( Тому, цього разу імпровізація, граблі і 8,2 км.

В природі все доповнює одне одного - ідеальна система. При умові, якщо мінімізувати людський фактор.:agree:

Трохи плазунів, для настрою. Гадюк не бачив, але пошуки тривають. :)

Ліс готується до сну. Останні промені сонця ховаються в кронах дерев. Затихають звірі і птахи. І тільки сова порушує спокій мертвої тиші. Симфонія страху. Ніч.:scared:

Маршрут: Сколе - Препічки (822 м.) - Кам'янка - водоспади. Велике коло. Відстань 23 км.

Робоча вилазка. Спека внесла корективи, і похід виявився зовсім не легким. Коломийки почались на підходах до гори. Псевдо стежка, по класиці поступово губиться. Доречі, я вже давно на них не сподіваюсь. Оскільки чудово знаю, де я ходжу. Тому я був готовим до дупи, і вона настала. Описувати все пекельне дійство, не хочу, але дещо розповім. Щоб, хоч якось, уберегти потенційних "смертників", які спробують піти слідом. :crazy:

Трави із сотнями кліщів, по яким я ліз, виведуть із рівноваги навіть найміцнішого духом. Їх було настільки багато, що навіть мене здивувало, і злякало не на жарт. І чорні, і червоні. :scared: Бурелом і хащі, теж згадувати не хочу - вони були, і будуть. А потічок в урочищі також, заслуговує уваги. Кому сумно - ласкаво просимо до пекла. На вершину я забіг досить швидко і впевнено, наловивши на себе кілька десятків кліщів. Селфач і скидаю висоту. Звісно, валити буду в село, бо по плану ще водоспади. Над спуском в урочищі, знову трави і кліщі. Сонце припікає, біжу і відчуваю, як вони по мені лазять. Фу, бридота. :bad: Аж внизу, перевів подих, коли пірнув в потік з головою. Пів години переглядав і витрушував одяг та спорядження. Доречі, все було передчасно оброблено інсектицидами. Використовував дорогі, які не повинні потрапляти на тіло. Але, як бачите, це не допомогло. :cry: Ну якось так. Бережіться.:)

P.S.: Друзі, ходіть маркованими туристичними стежками, і буде Вам щастя.:agree:

хр.Ключ - має що показати. Святі хащі, ховають багато цікавого. :agree: Україна - чудова. :girl_in_love:

Друзі, зміна клімату, готує нам ще одну проблему. Вода - її стає що раз менше, і менше. Не хочу бути задротом, і казати - не забувайте закривати кран. Але, це скоро відчують всі. :(

З останньої мандрівки, приніс цікаву фотографію. Каплі води, підсвічені спалахом, розсипаються на кам\'янистому дні, висохлого потіку. Космос. :girl_in_love: