перші дні не мав ні часу ні сил на звіт а зараз нема всіх моїх фот. Частина в Льоші, частина в Свята тому просто відпишусь а фоти зачеплю пізніше.
Ідея поїздки до Криму була давно але все чогось не складалося. То не було грошей, то райдерів то часу. В цьому ж році зірки стали в ряд правильно і ми вирішили їхати. Частина райдерів поїхала потягом а ми ( Я. Діма Іверсон, Печенько та Роман ) поїхали на Кенгуру. Захист завалили в верхній бокс, два вели причепили на дах, два на задній фаркопний багажнік, майстерню та речі в багажнік.
Хотіли виїхати о 5 ранку та деХто , як завжди, запізнився і виїхали ми лише в 6.00. Шістнадцять годин їзди для мене минули незамітно і вже в 22.00 ми попали до Алушти. Бігом поселились, по піісіть і спати.
Перший день пройшов в поселенні та закупі продуктів. Після обіду покупалися в морі та прокатали трасу Ракетчики.
Вона майже вся змита дощами . Цікавого осталось мало...
На другий день зустріли Свята і поїхали на АЙ-Йорі. Траса мало змінилась, вся по-старому. Змінили верх, зробили старт через великий камінь. Камінь незручний , при проїжжанні підкидає зад вела. На ньому при нас двоє райдерів поламали руки то всім то вприкол.
далі подзвонили Ацкім Калапкам і домовились щоб вони нас покатали по АЙ-Петрі. Вони погодились...
На третій день зранку швидко запакували в Кенгуру і поїхали до Ялти. Ще їдучи по серпантину Ай-Петрі мене почало хвилювати сумніви в правильності наших дій. Величезні скали з одного боку та обиви з іншого. Нога сама автоматично скидала газ...
Та нічого виїхали до метеосатнціі де нас чекали Колобки (їм величезне дякую за екскурсію), розвантажили товари та почали збиратися. Зразу всі жартували та потім посерйлознішали... Ай-Петрі - це високо, багато камвіння, сипухи, хвої , зїжжалок та іншого зла.
позаду мене АЙ_ПЕТРІ ...
Відносно нпайпростішої Ягодки алуштинська АЙ-Йорі здається кантрійною трасою. Особливо злий там старт. Я вже там і сварився на себе і свій вел і хотів його просто тупо викинути вниз та в результаті якось то пройшов і далі трасу попустило.
Наверх їхали канаткою.
Це теж добрячий кавалок адреналіну. Скажена висота, скеля, море... дихання запирало... Та виїхали. На ДХ-шку я вже не поїхав, вирішив що якось вже в наступному році...
Після спуску поїхали на море скупнутися, заїхали в якийсь Сімеїз. Пляж безкоштовний , людей не багато. Подивися з пляжу на Ай-Петрі і самі не вірили що змогли звідти зїхати.. Жесть, дісно, що Карпати хоча і вищі за кримські гори та такі складні траси в нас найти складно.
Наступного дня майже не було сил катати тому "спустили все на тормозах ", разок катнули і на пляж відпочивати. Знову сіли на телефон, домовились щоб севастопольскі райдери показали нам свої траси. Получили відповідь "Окей". З тим і лягли спати.
Зранку плотно поснідали, погрузились і виїхали до Севастополя.
В обід були вже на Сапун-горі. Нас зустрів Ігор (Вредіна) і показав старти трас. Катнули там чотири рази...
Сапун-гора чимось нагадує наші Вовчинці, траси не довгі, ліс, каміння дуже мало. Кажуть місцеві що майже все каміння спеціально привезене для ускладнення трасс. За траси будівельникам величезний респект. Я вперше бачив такі цікаві траси, хотілось їх проїхати ще і ще раз... Куча кікерів, трамплінчіків, повротів з контрами. Хлопці добряче намахались там лопатами.
Мегазадоволені поїхали в місто щось поїсти і на такому ж позитиві вернулись до Алушти.
Далі два дні пройли в катані Ай-Йорі та ремонті\настройці велосипедів. Від тряски порозкучовалося все що тільки могло відкрутитися. З траси бігом спішили попасти на реєстрацію бо вона тривала чомусь лише з 18.00 до 20.00. та спішка нам потім боком вилізла...
В останній день, 3 жовтня ,була сама гонка . Зранку вияснилось що вечором Діма промахав фул з маскою. Ми в спішці грузили байк на авто і забули про фул. Льоша дав свій та наситрій це спортило... Далі почали їхати на старт. Я казав що старт в 12.00 як було написано на афіші та Діма сказав що типу хтось казав що старт в 13.00. Все як у нас ...
вивіз на старт всіх наших, по дорозі на фініш заїхали скупнутися і купити якісь сувенірчики домів.
Вечором після гонки пішли на нагородження взнати результати. мИ якби своїх райдерів порахували та все ж було цікаво почути оф.цифри. Нагордження мало бути на 19.00, ще на грнці його пеернесли на 21.00 а почали в 21.35. Ну кажу , все як унас інколи...
Нагородженя, шампанське, МС - все нормально і недовго. Правда , забули роздати призи та то дрібнички...
Частина райдерів пішла двіжувати, ми ж швидко в ліжка і спати.
Далі підйом в 4.00, сніданок, погрузка. виїхали знову рівно о 6, знову шістнадцять годин в дорозі і в 22.00 ми в були в Франківську. Від хати до хати одометр показав 1200 км а в загальному накатали 3 тищі км.
по грошам : на 10-денний тур по Криму витратили все-про все 1500грн на кожного. Багато це чи мало хай кожен вирішує собі сам але я рахую що без Криму ні один райдер не може вважати себе настоящим повноцінним ДХ-шником. Знаю одне що поїднмо ще. Зиму і весну можна пропустити а на осінь там варто поїхати...
Щось ше може цікаве згадаю - допишку а фоти почну чіпати завтра .
Обіцяю