[max3d]

Проснувшись 2-го січня (варто уточнити шо 1-го ми їздили на Тростян), усвідомивши шо понеділок теж вихідний - зненацька виникла ідея сходити вгори з лижами. Оскільки кріплення з можливістю турингу і камуса в нас появились тільки цього сезону і питань по практиці використання такої споряги було немало, то ми вирішили почати з малого, з того шо вже знаємо - вирішили йти на гору Парашку (Львів, Сколе, Бескиди). Ясно шо це не Боржавські полонини, але нам багато не потрібно. В першу чергу мета була - гарно прогулятись, трохи зїхати по цілині, набратись досвіду, ну і як мінімум зійти на хребет. Відкрию секрет сколівських бескидів: навідміну від заюлозених туристами карпатських місцин - бескиди є досить безлюдними в цю пору, тут ніхто не заважатиме насолодитися гірською романтикою. Отож, їдем. Спакували два рюкзачки: лижні боти, камуса, бахіли, термос, ЖПС, ліхтарик, ножик, пальник, балон, металеву кружку, хавчик, фотік, камеру.

Зранку таксі нас відвезло на Мукачівку, а Мукачівка в компанії пяних і не дуже людей - в Сколе. Ідем на маршрут, через колію, дорогу і вверх. Вийшли. Можна перезутися, вдягати лижі і вперед



Перші кроки даються легко, настрій чудовий, погода є, сніг є, сили є Поререду гарний ліс, білі дерева, сліди тварин.



З плавним, але набором висоти і пройденими кілометрами сніжку стає більше і більше. Йти не важко, дуже жарко, приємно, проте це виходить не так швидко як би то хотілось (ніби ми і не здохляки, то напевно така специфіка ходьби у фрірайдних з турінгом кріпленях). Помалу починаємо розуміти шо до вершини в такому темпі не дійдем. Але таки задачу мінімум потрібно виконати - вийти на хребет і побачити Парашку. Йдем далі, а там ше робим привал на чайок.



Через пару метрів привідкривається вид на мету Ехххх ... ще не близько ...



Час від часу зявлялись перешкоди у вигляді повалених дерев, які ми або обходили, або перелазили не відщіпаючись. Дійшовши до останнього крутячка, що веде на хребет - ми відчули що бурелому стало дуже багато. Це трохи спутало карти і забрало час. Рухатись в лижах там було нереально і довелося спішитись. Через деякі завали пробиратись було особливо "приємно" ...



Але йти було потрібно, бо йшли ми до краси



Вже видніється хребет, сніг став посправжньому глубоким. Вдягаєм лижі, тут порівняно з взуттям вони рулять. Ще пару метрів по вузькій, нереально гарній, цнотливій стежці і ми наверху!



Почалась романтика, яку так важко описати і про яку так багато написано. Уже вечірнє тепле сонечко надає сніговому покрову гір золотистого відтінку. Вітру тут нема. Тишина. Кожна гілочка, кожного дерева, кущика і трави обліплена білим пухом ... Хочеться тут залишитись на цілу зиму ...

Лірика лірикою, а нам ще потрібно трохи піднятись, щоб таки трохи спуститись. Йдем далі, насолоджуємся, фоткаєм. Снігу багато, лижі не провалюються, це приємно. Прийнято рішення пройти ще пару гірок і вертатись, щоб за світла минути бурелом.



Ще пару кроків по хребті.



Позаду - метеостанція, попереду Парашка, а між ними - дві людини.



Ялинки, сонечно, зима, вид на гору з хрестом ...



Ще пару горбиків по хребту і треба зупинятися, знімати камуса і їхати вниз ...

Хоч і не екстремальним і не довгим, але після семи кілометрів прогулянки - дуже приємним був цей спуск. Тут починаєш цінувати кожен проїханий метр вниз і насолоджуватись процесом на повну.

Беккантрі з видом на Парашку on Vimeo

Соро стемніє. Перезуваємось, чіплям лижі до рюкзаків, вдягаємо бахіли, ліхтарик і вперед (тобто взад (тобто вниз)). Стежка летить перед очима, перестрибуєм завалені дерева. Заходим в темний ліс, включаєм ліхтарик. Сил вже не так багато, включається автопілот. В якись момент десь там в кущах шось світиться. Може то очі вовка? Та ні, то - Сколе підморгує нам своїми ліхтарями

Ше трохи ходу, леп, ферма і вокзал.

Гарячий чай, холодна маршрутка. Львів, ми дома

От так гарно закінчився романтичний день, який приніс нам багато досвіду і задоволення. День який може і можна (па панятім я не спеціаліст) назвати нашим першим днем беккантрі

Різні висновки.

Тут можна подивитись гармінівську статистику. Яка нам кагбе намікає шо во лісі в лижах можна рухатись зі швидкістю 1-3 км\год, а йти пішки вниз 7 км можна за 2 години. За подорож ми набрали 651 м висоти. Максимальна швидкість на лижах була дитячою

Про камуса: йти в них добре, особливо по глубокому снігу, але йти є повільно в лісі, а особливо - коли перелазити дерева.

Якшо не йти в камусах на турингу - то потрібно нести лижі на плечах і разом з ботами, що вже втомлює. А також то все зачіпляється за гілки дерев і так йти дуже важко.

Дуже добре мати з собою 2-3 пари рукавиць, бо мокнуть. Потрібно мати тонкі рукавички для різної роботи.

Кінець

[kudja]

Молодці. А скільки в нас коштує такий комплект кріплень з двоякою функцією "лізти + катати" не підкажете?

[Ramon]

мега круті фотки. Аж настрій піднявся.

[badi.stryj]

Коментар від Ramon

мега круті фотки. Аж настрій піднявся.

А також мега правильні люди на фотках. :ok: Респект .

[max3d]

дякую

кріплення дорогі ... десь порядка 300 євро

[Константин]

Хоть и оффтопик,но красавцы,молодцы,и отчет хороший,подзарядился позитивоом

[Pilot]

Умнички, очень приятный отчет. И особенно радует что появилась еще пара лыжников которым нравиться ходить, а то мне вечно приходится с бордюками дружить, когда хочется куда то пойти. А с одноногими друзьями ходить это ж мучение, траверсы не могем, по ровному не могем...

если интересно можете спрашивать в личку по скитурной снаряге, раскажу что знаю

[5_grn]

Фтоки супер ! рідна природа

[max3d]

дякую! а в нас навіть одноногих напарників нема (шукаєм постійних людей поблизу), тому якщо випаде нагода десь піти разом - буду радий

Добавлено через 11 минут

доречі (ну не доречі, а - так ) були в пятницю на сироварні, до Плая так і не пішли, бо був туман і сильний вітер, та й снігу для спуску на схилах Плая не було. виглядало все десь так:


хоча страшно не було, бо ходив з нами отакий чувак з Воловця:

так шо як підете в гори - беріть з собою трохи хавчиа підгодувати місцевих гідів

[max3d]

(нехай простять мене модератори в цей день)
я тут ше кину лінк на прогулянку з псом: Різдвяний похід на ... сироварню (то не на конкурс, то - просто так)