| Wilson Payne |
07.12.2012 20:17 |
Spin, когда-то довелось мне прочесть одну весьма интересную статью ПОЛIТИЧНА АНТРОПОЛОГIЯ
так вот, там есть раздел, описывающий происхождение человека. помещаю его в спойлер, дабы не утомлять население ))
ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДСЬКИХ ВИДIВ
На думку деяких вчених, витоки людини сучасного типу (Homo sapiens) пов'язані зі смертельною конкуренцією двох видів гомінідів - так званих палеоантропів (неандертальців та їм подібних) і неоантропів ("нових людей" - кроманьйонців та їм подібних). Як стверджує Едгар Морен (провідний сучасний французький філософ, директор Міждисциплінарного центру Школи вищих досліджень в соціальних науках), "олюднення тісно пов'язане не лише з появою, але й зі зникненням: воно супроводжується вимиранням тріумфально пануючих видів - австралопітека, homo habilis, Man 1470, homo erectus, homo neandertalensis; і не виключено, що на кожний з цих видів полював наступний вид, пожираючи його".
Нові дані археології і генетики свідчать, що перші пралюди (неоантропи-"протокроманьйонці") з'явилися на півдні Африки від 100 до 200 тисяч років тому і навіть раніше. Судячи з усього, вони протягом десятків тисяч років переховувались у важкодоступних районах, рятуючись від палеоантропів-канібалів, і до пори залишались на периферії історичних подій. Тому ще недавно археологи і не підозрювали про таке давнє їх існування, в монографіях звичайно зазначалось, що неоантропи вперше з'явилися лише близько 40 тисяч років тому в районі Близького Сходу. Саме смертельна ворожнеча між неоантропами і палеоантропами, вважають антропологи, стала причиною інтенсивних міграцій, в процесі яких Люди тієї епохи заселили (в жорстоких умовах льодовикового періоду!) всі придатні для життя райони нашої планети. Їх гнав смертельний страх перед людожерами... Іншими словами, предки сучасної людини - неоантропи - протягом кількох десятків тисяч років виступали стосовно своїх більш древніх і більш могутніх сучасників - палеоантропів (неандерталоїдів) - як "відсталі дикі племена" і об'єкт полювання.
Проте приблизно 35-40 тисяч років тому - за історично миттєвий проміжок часу - палеоантропи (ці вже не звірі, але ще не зовсім люди) були цілком фізично винищені неоантропами (людьми). Це виглядає неймовірним, адже палеоантропи за більшістю показників були сильнішими за неоантропів. Не підлягає сумніву, що палеоантропи володіли більшою фізичною силою, на їхньому боці були розвиненіша матеріальна культура з досить складною "палеолітичною індустрією", складними ритуалами, міфологією, нарешті - освоєність територій, які вони займали. Найдавніші відомі нам поховання належать неандертальцям: гора Кармель (40000 років), Шапель-о-Сен (45000-35000 років), Монте-Чирчео (35000 років). Вважають, що їхні логічні здібності мало в чому поступались логічним здібностям сучасних людей. Більш того, мозок пізніх палеоантропів (неандертальців) за об'ємом (1400-1700 куб. см) не лише не поступався, але й перевищував мозок сучасних людей (близько 1450 куб.см), тож нащадки палеоантропів могли з таким же успіхом зайняти місце в університетських аудиторіях, як і наші сучасники. Очевидно, що великий мозок палеоантропів свідчить про наявність вже достатньо складної культури, адже "геніальний мозок без апарату культури - всього лише мозок дебіла". За словами антропологів Хокета та Ешера, цінність великого мозку для виживання очевидна лише тоді, коли вже в основному сформовані мова і культура.
Як же сталося, що Люди-неоантропи - звичний об'єкт полювання для людожерів-палеоантропів - раптом повстали і стерли їх з лиця землі? На думку більшості антропологів, ІНДИВІДУАЛЬНО неоантропи були слабкішими за палеоантропів, але вони змогли стати сильнішими за них КОЛЕКТИВНО. Головними чинниками кращої бойової організації предків сучасних Людей були:
1) значно ефективніші комунікації;
2) суттєво нижчий рівень внутріплемінної агресивності.
ВІДКРИТІСТЬ ДО СПРИЙМАННЯ СЛОВА
Ефективність комунікації визначається величиною енергетичних затрат, необхідних для надійної передачі повідомлення (команди) певного об'єму і з певною швидкістю. Вирішальну роль тут відіграє здатність сприймати повідомлення як керівництво до дії . Як доводить професор Б.Ф.Поршнєв, видовою ознакою Людини є саме загострена здатність до сприймання навіювання (сугестії) . Отже, генетично і культурно закріплена відкритість до сприймання словесних інструкцій (повідомлень, команд) була головним чинником ефективніших внутрішніх комунікацій, що зробило Людей здатними до ефективніших колективних дій, ніж палеоантропи. Взагалі, здатність до солідарних колективних дій, до діяльності "в команді" можна вважати однією з характерних ознак Людини.
Однак навіюваність, яка є сильною стороною людської натури, перетворюється на слабкість, оскільки робить Людину беззахисною перед агресивним зовнішнім тиском. В процесі багатотисячолітнього полювання за Людьми палеоантропи випрацювали особливий потужний нейрофізіологічний апарат інтердикції - здатність до психологічного тиску, який паралізує волю (подібна здатність взагалі властива хижакам, наприклад, зміям або левам). Саме тому Люди на перших порах ставали легкою здобиччю палеоантропів, доки не випрацювали систему часткової протидії інтердикції, в якій провідну роль відігравала власна мова як засіб захисту (шляхом нерозуміння) від чужих наказів і агресивних домагань.
ЗНИЖЕНА АГРЕСИВНІСТЬ
За словами Е.Морена, "як в перших неандертальських побоїщах, так і в тих, що будуть, розростаючись, слідувати за ними, можна побачити ненадійність контролю над агресивністю" . Антропологи переконані, що палеоантропи (неандертальці) були значно агресивніші за неоантропів - про це, зокрема, свідчать деякі особливості будови їхніх черепів. В їхніх колективах ВАЖЧЕ було вижити "майстрам", "умільцям", старикам та іншим носіям суспільно корисної інформації, оскільки головним критерієм добору була груба фізична сила і агресивна енергія (хоча є відомості про довге життя калік-неандертальців). "Отже, - наголошує академік РАН Микита Моісєєв, - такі популяції, втрачаючи "майстрів", втрачали і у швидкості свого технічного прогресу. В результаті у неандертальців виявлялась гіршої якості зброя, їхні бойові ватаги були менш дисципліновані. А оскільки між двома популяціями, що займають спільну екологічну нішу і живуть за рахунок того самого ресурсу, не може не виникнути смертельної конкуренції за цей ресурс, то одна з популяцій неминуче мала загинути".
ТАЄМНА ЗБРОЯ НЕОАНТРОПІВ: ТРЕТЯ СИГНАЛЬНА СИСТЕМА
Але звідки з'явилися ці нові психологічні якості: загострена чутливість на словесні інструкції, дружелюбне ставлення до своїх одноплемінників, здатність до згуртованих колективних дій? На думку деяких антропологів (Поршнєва, Діденка та ін.), вирішальною зброєю предків сучасної Людини у безкомпромісній міжвидовій боротьбі став особливий, унікальний еволюційний винахід - ТРЕТЯ СИГНАЛЬНА СИСТЕМА.
Нагадаємо, що перша сигнальна система - це рефлекторна діяльність: інстинкти, умовні і безумовні рефлекси. Її верхня межа - це примітивне мислення, кмітливість вищих тварин, що діють методом спроб і помилок, здатні набувати і передавати досвід, в тому числі навчати своє потомство.
Друга сигнальна система є особливою формою вищої нервової діяльності. Це розум, мова і розвинене абстрактне мислення істоти, здатної на самоусвідомлення і осмислену поведінку. Друга сигнальна система виступає обмежувальним чинником для першої сигнальної системи, гальмує буйність її імпульсів, стримує пристрасті. З великої різноманітності прагнень, мотивів і способів, що диктуються силами емоцій та інстинктів, людський розум вибирає найбільш раціональні, які найнадійніше приводять до поставленої мети. Межа можливостей другої сигнальної системи - це інтелектуальна поведінка, логічне мислення, наукова діяльність, розробка високих технологій аж, наприклад, до виходу в космос чи створення ядерної зброї.
Третя сигнальна система властива лише Людям (хоча деякі натяки на її присутність зустрічаємо і у вищих тварин). Її проявами є совість, співчуття, милосердя, врахування інтересів інших людей, не чинення зла ближнім і природі. Йдеться про вроджені, спонтанні прояви, без будь-яких зовнішніх залякуючих чинників. Завдяки третій сигнальній системі Людина стає моральною істотою.
Третя сигнальна система є стримуючим і обмежувальним чинником вже по відношенню до другої сигнальної системи. Крім того, вона стримує і першу сигнальну систему, зокрема приборкує агресивність, яка за певних умов може з'явитися у кожної Людини.
Можна сказати, що завдяки третій сигнальній системі Людина отримала надійний орган колективного виживання, який дозволяє відчувати інтереси соціального організму, до якого вона належить, досягати гармонії особи і суспільства. Для цього вона має внутрішній компас - совість, яка з більшою чи меншою ясністю та інтенсивністю вказує Людині на її руйнівні вчинки щодо себе, суспільства, природи.
Третя сигнальна система - це і була головна зброя Людей-неоантропів, яка дозволила їм технічно і організаційно перевершити палеоантропів-неандертальців і перемогти. Як пише академік Моісєєв, "результат цієї боротьби був наперед вирішений - неандертальців підвела моральність" . "Не виключено, - продовжує академік, - що серед наших попередників були і більш розумні, і потенційно більш талановиті гілки гомінідів, ніж та, що породила нас з вами. Але позаяк остаточний добір відбувався головним чином на рівні співтовариств, родів і племен, то одним з вирішальних чинників розвитку ставало вже не вдосконалення окремого індивіда, а особливості організації, якщо хочете, соціальної структури роду, племені".
ПАЛЕОАНТРОП І СУГЕСТОР-МАНІПУЛЯТОР
Проте, на думку частини антропологів, чисто вийти з доісторичного світу, "не забруднившись", Людині не вдалось. "Всі пралюди, - пише академік Моісєєв,- належали до того самого великого роду гомінідів, і всі вони, подібно до собак і вовків, могли за певних умов вступати в статеві стосунки. І хто знає, можливо, в жилах багатьох сучасних людей тече кров їхніх далеких прабабусь, над якими змилосердились переможці неандертальців".
Антрополог Борис Діденко, розвиваючи концепцію Бориса Поршнєва, про це висловлюється значно конкретніше. Оскільки генетична сумісність предків сучасних Людей (неоантропів) з неандертальцями безсумнівна, він стверджує, що у складі людства залишились прямі нащадки палеоантропів. В результаті людство являє собою не єдиний вид, але родину Homo sapiens - крім самої Людини (яка складається з двох підвидів - Людина проста і Людина подвійна) до неї входить ще два види гомінідів.
Перший вид - це палеоантропи (Нелюди або "хижі вовки"), психологічно дуже близькі до своїх попередників-неандертальців, котрі полювали за Людьми, придушуючи їхню волю за допомогою властивого хижакам апарату інтердикції. Ці агресивні істоти зафіксовані в людській пам'яті з давніх давен, зокрема в різноманітних переказах.
Другий вид - це сугестори-маніпулятори (Перевертні або "вовки в овечих шкурах"). Цей вид, як стверджує Діденко, виділився з неоантропів на тому етапі антропоморфозу, коли Людина ще була беззахисним об'єктом полювання з боку палеоантропів. Сугестори відбрунькувались від цієї - як тоді здавалось, неблагополучної і безперспективної - групи і пішли по шляху імітації агресивної поведінки палеоантропів. Зародки третьої сигнальної системи у них вже були, але це лише заважало пожирати осіб того ж самого з ними виду - Людей. Тому з часом вона атрофувалась "за непридатністю", що було закріплено на генетичному рівні. Умовно кажучи, якщо палеоантропи - це ЩЕ не Люди, то сугестори - це ВЖЕ не Люди.
Сугестори здатні ефективно імітувати поведінку як Людей, так і палеоантропів (хоча самі в цілому не можуть протистояти гіпнотизуючому психологічному тиску останніх, особливо в ситуаціях прямого протистояння - "лобової атаки"). Причому ця імітація і моторошна "позиція перевертня" займається ними підсвідомо, автоматично. Для них вона природна, органічна, не потребує ніякого навчання і тому так успішна. "Вроджений артистизм" і "патологічна брехливість" - це лише деякі її ознаки.
Як стверджує Б.Діденко, всі три види родини Homo sapiens відрізняються одне від одного морфологією кори головного мозку. Різниця між ними значно суттєвіша, ніж наявність чи відсутність якогось гена, на зразок недавно відкритого американцями "гена агресивності". Можливо, вважає антрополог, існує деяка стійка спадкова структура, як мінімум - супергенний комплекс, який і обумовлює ці видові відмінності.
Описана вище концепція, згідно з якою типи поведінки зумовлені видовими відмінностями, потребує ретельної перевірки. На думку доктора філософських наук професора Павла Гуревича, сильною стороною прихильників цієї концепції є те, що "їм вдалось навіть змалювати певну типологію людей, причому виділити наявні типи не лише в древності, але й у всій історії". Для зручності зобразимо ці типи поведінки - Людини, Нелюда і Перевертня - у вигляді порівняльної таблиці:
и далее следует, собственно, таблица описаний, одно из которых полностью характеризует существ, действия которых описаны в приведенной вами статье, а также в печально известной истории Литвиненко. впрочем, как и в тысячах подобных историй, к сожалению.
" Їхня поведінка визначається лише другою сигнальною системою, тому вони ще називаються "другосигнальними особами". Для них характерна відсутність всякого уявлення про совість. Вчинки, спричинені голосом сумління, сприймаються ними як ознаки дурості чи навіть безумства. Їхня поведінка у суспільстві визначається лише можливими особистими вигодами, втратами і небезпеками від того чи іншого вчинку. Вчинок вважається допустимим і правильним, якщо він приносить особі користь і не наражає її на небезпеку.
Внутрішніх, духовних заборон для них не існує, тому їм не зрозумілі такі поняття, як "кодекс честі" і "гра за правилами". Це переконані прихильники "війни без правил".
Їхній вищий прояв релігії - це забобони, оскільки всі вони - природжені атеїсти. Все їхнє життя - це прагнення отримати максимальну кількість життєвих благ тут і тепер. Для цього ними застосовуються будь-які методи."
т.е. на самом деле эти существа не являются людьми в общечеловеческом понимании, хотя внешне и не отличаются от них. осознание этого факта очень важно для того, чтобы не ожидать от них соответственного поведения. как мы не ожидаем, например, человеческого поведения от животных. хотя, многие люди к этому склонны ))
|
