Гірськолижний форум - Травмы голени и стопы

Прочитала історію Jolie , і ніби перегорнула свою книгу жахів, правельніше свого чоловіка. 19 лютого він зломав ногу (два перелома лівої гомілки), і по сьогоднішній день ми на лікарняному. Зауважу що він водій швидкої допомоги і ми попали в лікарню де він пропрацював 17 років. Попали ми в суботу, у вихідни йдень. Нам зробили знімок, наклали гіпс, поселили в двумісну палату ( за що їм величезне дякую ). Так ми пролежали до понеділка. І ось понеділок. Вранці зайшли лікарі, всі звичайно "свої люди", обстежили, запропонували операцію. Ми відмовилися, оскільки чоловік на групі по захворюванню серця і він тиждень як вийшов з лікарні тільки з кардіологічного відділення . Зайшов анастазіолог, який не дав згоду на операцію, оскільки він не гарантував, що чоловік прокинеться після наркозу, не дав згоду і його лікуючий кардіолог. Сказали нам. що його будуть брати на витяжку. Що це таке ні я , ні чоловік, ні його сестра яка була з нами ми не знали, і нам ніхто нічого не розповідав. Просто відкриваються двері в палату, заходить три медсестри, два лікаря, починають приносити якісь придмети, сміятися, шуткувати не роблячи ні яких аналізів . Мене попросили вийтити з палати , а сестра чоловіка залишилась. І тут починається кошмар. Мене від згадки вже колотить. Починають знімати гіпс. Ніякого обезболюючого ніхто не давав. Далі в пяту колять пять уколів ледокаїна , чекають пару хвилин. Далі беруть шуроповерт і починають сверлити пяту. Чоловік почав кричати. На це ніхто не звертає уваги. Він починає плакати від болю, каже "що ви мені робите, мене болить". Лікарі не реагуть, сверлять далі. Він починає кричати так, що в мене під дверима палати волоси дибом стали. Медсестри починають над ним надсміхатися, але колять ще два ледокаїна. Але і вони не допомогли, нога не затерпла. Ніхто нам не сказав, що будуть колоти ледокаїн. А він чоловіка не бере. Даже при лікуванні зубів лідокаїном не користується. Тоді медсестри беруть і тримають ноги і руки, сестра чоловіка тримає груди щоб він не ворушися, і лікарі сверлять далі. його крик у мене в вухах по сьогоднішній день. Я заплакана під дверима не витерпіла, захожу в палату і кажу " який наркоз треба купити , я піду купллю. Нашо так іздіватися ". Один лікар пробормотівши щось псіханув і вийшов. Другий з медсестрами доробляли вже самі. Далі прічепили гірю на шість кіло, дали аналгін з демідролом і пішли. Сльози котилися у нас у всіх градом. В чоловіка від болю, у нас від жалю. Через тиждень добавили гірю ще на чотири кіло. з весо десять кіло він пролежав два місяця. Ви не представляєте який шок я отримала. Далі прийшла ніч. Чоловік почав дрімати після прийнятих уколів, і як смикнеться нога яка на витяжці, що він аж вскрикнув. Біль була невиносна. Першу і другу ніч я не спала, а стоячи тримала ногу в коліні, щоб вона не смикалась. Подпльші ночі я дрімала на стільчикові тримаючи ногу в коліні. Два місяця чоловік лежав на витяжці, і весь цей час дьоргалась нервово нога, і ніякі заспокійливі ліки не допомогли. Я не буду описувати весь час пепебування в лікарні, але те, що за два місяця небуло ніразу обходу лікарів, що наш лікуючий лікар та інші по чотири дня в палату не заходили і т.д. я всеж скажу. Пройшло два місяця, нам накладають гіпс і виписують додому. Гіпс ми заказали дорогий пластиковий. Через тиждень ми прийшли на перевірку, зробили знімок і знову шок. При накладанні гіпсу змістили кістку. Нам лікарі сказали, що нема нічого страшного, все заживе, тільки зафіксуєм вище коліна гіпс. Я наполягла, щоб поїхати в Чернівці в приватну клініку ортопедії та травматологіі на консультацію. Ось тут я нарешті зустрілася дійсно з професіоналами і ЛІКАРЯМИ. Дякую їм за відношення та професіоналізм. Нам операційній зняли гіпс під наркозом спино-мозговим, порівняли ногу під монітором , наклали новий гіпс , і пролежавши дві години відпустили додому. Ви не повірите. що проїхавши 100 км нога не боліла в чоловіка ні в дорозі, ні дома, і що ми не приймали ніяких обезболюючих . Забула сказати , що мій чоловік має букет хвороб - гіпертонію,серцеву недостатність ще й цукровий діабет виявили в лікарні. Він так боявся, що його коли вели в операційну і зміряли тиск, то він зашкалив аж на 286/168. Медсестра дар мови загубила, лікар був в шоці. Нас положили в стаціонар, зразу підключили капільниці, надали необхідні ліки. Пролежали ми сутку, і коли нормалізувався тиск нам зробили всі необхідне. За сутку я заплатила 180 грн. А в цю суму ввійшло чотирьохразове харчування (повірте дуже смачне) та медікаменти. Я не повірила, що мені не потрібно бігати по аптеках за ліками.
На сьогодні кістка заживає повільно, але надіємся на добре. Ще десь місяць або й більше нога буде в гіпсі. Тепер нова проблема. Лікарняний тільки дається на три місяця, а далі як бути ? Буду закінчувати, бо мені цілу книгу можна написаит за період хвороби чоловіка. Вибачте за помилки орфографічні. Jolie, тобі особлива подяка за цінні поради. Маю надію, що вони стануть мені у пригоді.