Хтось ще тільки прокидався, хтось солодко спав після смакування свяченої паски і всіляких ковбас, сусіди видивлялись з вікна і здивовано потискали плечима, а ми пакували лижі на Говерлу, що б застати хоч ще трішечки снігу.
По дорозі ми заїхали в Ворохту до знайомих, і зрозуміли що якщо ще довше в них затримаємось- то наша поїздка зірветься- настільки нас там смачно годували і частували, але зібравши силу волі у кулак ми поїхали далі.
Весна вже підібралась і до Говерли- схили з крокусами, сніжні проталини і запах хвої яка пригрілася на сонці - одним словом казка.
Так по тихеньку- по маленьку ми дісталися вершини, зробили колективне фото
і вниз – в правий кулуар до водоспаду, де бере свій початок р.Прут.
Почали спуск- сніг мокруватий але не дуже тяжкий, їдемо і радіємо. Я поїхала вперед що б познімати всіх на відео- аж тут переді мною добрячий карніз- стою і думаю «быть или не быть» та й ще ззаду підбадьорюючі голоси «Давай. Стрибай!». Подумала- навіть якщо впаду то довго не пролечу і сніг м’який- то ж стрибнула і виїхала )) горда і щаслива що зробила це.
Стою внизу, чекаю на героїв відео зйомки і кричу їм що б вони стрибали теж- але чомусь ніхто не відважився, то ж моя гордість подвоїлась.
Спустились до самого водоспаду
- де знайшли чудову галявину з крокусами, ну і як же без фотосесії в квітах?
Ех, залишитись би там надовше, але чекав поїзд на Львів, на який я ледь встигла за пару хвилин до відправлення, по дорозі «переварювала» враження від поїздки- як же чудово жити поруч з Карпатами!
Можливо це було закриття сезону, а можливо і ні….. бо хто шукає- той знайде !