А до 14? Пусть терпит?:) не согласна. Он должен себя защищать. Увы, агрессивных детей сейчас очень много. И надо уметь себя защищать

Я ж написал, любой банальный айкидошный прием даже отработав его на паре тренировок офигенно применим детьми на детях. Причем противник обычно даже не поймет, как ему сделали больно. А другие родители не смогут на вас наехать, так как видимых следов на павшем противнике не будет.
Бери сына, приезжай на Мастеркласс, повспоминаю приемчики, научу ребенка. А там посмотришь :) .

Apple, если хочешь, что бы у мелкого появилось увлечение на пол жизни, он узнал много восточных премудростей, и к тому же, года так через 4-5 он смог эффективно защищаться, то отдай его на Айкидо/Дзюдо
А если тебе нужно придать ему немного уверенности и сделать так что бы он себя мог защитить в простой ситуации(ну скажем донимание шпаны) то отдай его на кикбоксинг или ушу-сяньда.

Apple, не заморачивайся: айкодо, бокс, еще там чего-то. Пускай парень занимается там где ему интересно. А остальное все придет со временем.

П.С. У меня старший доборолся до КМС по дзю-до. И я не уверен что это ему принесло так уж много пользы. Травмы - это да, пахота без выходных и каникул, сгонка веса и т.д. Все это имеет свои отрицательное стороны.

Apple, я согодні відколи прочитала твої пости, про твою проблему думаю. дочитала все .Ну більше мовчати не можу.
спробую коротко, боюсь, не вийде, але спробую, бо стільки думок, що на творчу роботу поягне.
отож буду максимально конструктивна
1. проблема твоя в тому, що твою дитину ображають, і ти безсила. ти не безсильна і на даному етапі тільки ти можеш розрулити цю ситуацію, але не через айкідо чи бокс. бо:
а)просто віддати дитину на боротьбу - не вихід. світогляд малюка не зміниться, відповідно, навіть вміючи дати здачі, твоя дитина цього не зробить- Костика не поб"є, навчи свою дитину вбивати словами. потенційно в тебе росте інтелігент. ніяка боротьба проблеми не вирішить - культурні діти з вродженим почуттям гідності завджи будуть вищими за тих,хто їх ображає. підтримуй це. плекай почуття власної гідності і самодостатності у своєї дитини. ніякий тренер з айкідо чи няня не замінять батьківського виховання,ПРИКЛАДІВ З ВЛАСНОГО ЖИНТТЯ (саме від нас, батьків, діти чекають поради і захисту, а ви намагаєтесь замінити власний обов"Язок на боротьбу... розкажіть як ви боретесь з тими, хто вас ображає, - ви ж працюєте і однозначно під час роботи у вас з чоловіком є такі, з ким ви в боротьбі перемагаєте цивілізовагими методами.
до слова згадалась аналогія з собаками. у мене був благородний собака Макс- іландський сеттер. дрібні шавки та інші безпородні пси під час прогулянок його обгавкували з усіх сторін. він це все мовчки терпів і, поглядаючи згори,ділі йшов вперед - ті шавки згодом відставали, а він був достойний оскара за свою благороднну красу.
але:якщо дуже діставали, часто бувало, Макс повертався і за секунду баритонового "гав-гав" всі ті шавки втікали з псячим скавулінням.
навчи сина бути вищим за Костиків. більше того, думаю, твій син вже вищий за Костиків - його це турбує значно менше, аніж тебе. він вже вищий.
ти ж, шукаючи секції і групи занять для сина, намагаєшся вирішити проблему чужими руками.
вирішиуй своїми в законним межах.
юристи підтвердять: після переконливої розмови з костиковими батьками, що після наступного синця у вашого малюка ви підете ЗНІМАТИ ПОБОЇ - (а відповідатиме при цьому дирекція садка і самі батьки Костика, тому що йому немає 14 років), першою заворушиться дирекція садка. а це птання дисцпліни і нагляду за дітьми в дошкільномиу закладі. питання на рівні суду. догляду і нагляду за вихованцями (відповідатиме садок) і завданя тілесних ушкоджень легого ступеню тяжкості(відповідатимуть батьки).

я тут з позиції мами жертви і мами -дрочуна.старшого били, менший сам б"є. виховання ідентичне. ситуація в сім"ї - лямур і гармошка. діти різні.
старшого били, менший бив інших. ми в обох виховали почуття лідерства і самодостатності- проблем немає як з одним так і з другим
друге - віддай дитину на ту секцію, яку він собі обере сам. і до того падагога, якого можна назвати вчителем з великої букви. дитина потім пам"ятатиме того вчителя все життя. не секцію чи вид занять, а ВЧИТЕЛЯ, лідера, приклада
(з власного життя- маю генетичну схильність до музики. сама обрала скрипку, не усвідомлюючи, що мій генетичний тато скрипаль. мала шикарного педагога перші 2 роки (з 5 по 7 років), якого обожнюавала, хоч і не слухала, ховалась під рояль, хуліганила, гралась з ним в ігри, паралельно перемагаючи наиміжародних конкурсах...
потім мама перевела мене в клас до іншого вчителя з їхніх дорослих хворобливих амбітних причин. я того педагога ненавиділа, відкрито в очі йому це сказала, він,подлий, накапав предкам, синці пам"ятаю досі, він тепер,гад, ректор львівскої консерваторії, але він і там гад, а діти це відчувають інтуїтивно. діти інтуїтивно такому віці вибирають собі вид спорту чи інтереси, і йдуть до тих людей , які мають душу і талант навчити і порозуітись з дітьми. ненавиджу скрипку за те, що всі подальші педагоги були не педагогами. обожнюю скрипку за ті перші роки, коли у мене був класний ВЧИТЕЛЬ і за те, що вона реально звучить моїх руках навіть тепер, коли я обожнюю гітару.в питанні педагога раджу прислухатсь до порад досвідчених і просто вибрати дитині ВЧИТЕЛЯ . не експериментуй зі своїм малим - він же не зароблятиме грошей собі на прожиття викладанням боротьби в школі, а травм з частою зміною вчителів ти завдаш йому більших, ніж Костик зі своїми прочуханами. діти дуже прив"Язуються до педагогів. малий твій настільки розвинений і розумний пацан, що зробить вибір в 100раз точніше, аніж його мама.

ой, мене просто розперло від емоцій,
довірся дитині,
вибери нормального падгога, навіть якщо це буде оперний спів, гиги або в"язання гачком
не намагайся своєю дитиною заткнути всі дірки типу "всі секції, всі можливі гуртки і всі мови, не реалізовуй за допомогою своєї дитини свої нереалізовані амбіцій і плани
дай дитині свободу
захисти молого в садку від побоїв цілком законними методами

дочитують найтрепеливіші
їм приз -шоколад немілка:friends::D

Только что в новостях видел как паренька убили случайным ударом.Просто в школе, в обычной потасовке, кулаком попали в область сердца что вызвало аритмию, а еще некоторое время назад слышал как парня ударили в голову и тоже убили(случайный удар в висок). Оба раза били не с целью убить, просто били в грудь(в голову), а вышло вот так.
Можно очень долго ходить и не давать сдачи и терпеть, а потом дотерпеться на всю жизнь.

Небольшой оффтопик.
http://extreme.com.ua/forum/nasha-zh...tml#post107324
Мне вдруг стало интересно, с чем же отцы и педагоги (waterboy, Afro Samurai) не согласны?
С первым утверждением? Вы считаете, что 4,5 летнего ребёнка учить драться (именно драться я имел ввиду) это нормально? С двух до пяти закладывается фундамент будующей личности, и никакой агрессии в воспитании недопустимо. Правда есть одно "но", если есть желание взрастить очередного лома, тогда вам карты в руки.
Со вторым? Я рос с шести лет без отца и держать ответ меня учила улица. Ничего хорошего в этом нет. У моих детей есть отец, потому разницу я в состоянии прочувствовать.
С третьим? Про улицу я уже упоминал. Иногда слово намного более весомый аргумент, чем мышечная масса.

С уважением, отец двух пацанов (10 и 16 лет).

Если Ваш старший КМС по дзю-до, то это значит, что я с ним занимался в одних тренеров. )) И со своей стороны могу сказать, что не смотря на все отрицательные стороны, плюсов было намного больше.

Не смотрю телевизор уже больше 12 лет, чего и всем желаю :)

"вибери нормального падгога, навіть якщо це буде оперний спів, гиги або в"язання гачком"

это, как раз, про мое дите :girl_haha:

Лично я(ватербой пусть за себя сам скажет) был не согласен потому, что в секциях боевых искуств должны учить, в первую очередь, эфективно защищаться. Они потому и называются "боевые". И мало толка в секциях, с точки зрения самообороны, где просто учат махать руками по воздуху. Видел людей, которые по десять лет тратят на изучения вот таких вот "танцевальных па", а потом не могут дать отпор противнику, потому что они за десять лет, от силы 2 раза участвовали в спаринге и то бесконтактном.