Маршрут: Осмолода - хр. Аршиця - Ґорґан Ілемський (1586 м.) - пол. Німецька - Пустошак Великий (1423 м.) - Пустошак Малий (1313 м.) - Мислівка. Команда: Muadib і NBomb. Відстань 39 км. 1 день - 31 км. (9 год.); 2 день - 8 км. (3 год.).

Людська діяльність в цьому регіоні призвела до страшних наслідків. Масштаби знищеної території вражають - апокаліпсис. Вирубки перерізали райшток Аршиці в багатьох місцях - ми нарахували 11 разів. Із потічків, в живих залишилось аж два, всі інші знищені. Тракторами заїзджають по руслам потічків вверх, і потім роз'їзджаються вбоки і вирубують ліси, які потім по цим потічкам стягують вниз. Практично всі урочища хребта знищені. Озеро Росохан, от-от вмре. Зараз воно живиться тільки дощовою водою, а також, талою від снігу. Потічок, який живив це озеро - пересох. Рівень води - критичний. Вода застояна і цвіте, як в болоті. Дуже сумно від побаченого. Лють переповлює душу. :cry::evil:

R.I.P. Аршиця.

Центральні Ґорґани. Маршрут: Бистриця - пол. Рущина - Сивуля Мала (1818 м.) - Сивуля Велика (1836 м.) - Лопушна (1694 м.) - Боревка (1596 м.) - ур. Лопушне - ур. Яла - р. Лімниця - Різарня - Софера - хр. Матагів - висота (1795) - Висока (1803 м.) - Ігровець (1804 м.) - Ріг - пол. Плайок - Стара Гута. Команда: Muadib і NBomb. Тривалість 2,5 дні. Відстань 64 км.

Backpacking в Ґорґани, цього разу, був дощовим, але насиченим і цікавим. Трек було пройдено, крім однієї локації, на яку ми не пішли із-за вирубок. Стежка повністю знищена і потопала в страшній багнюці. Тому, було прийнято стратегічне рішення – змінити маршрут. :( Погода була мінливою: сонце, вітер, дощ, град. Грозові хмари крутило над хребтами. Громовиці і блискавки лякали, і водночас, малювали на небі чудові картини, які ми запам’ятаємо назавжди. :scared::girl_in_love:

Похід виявився складним. Все таки, три місяці карантину, дали ся чути. Практично не розходженими ми пішли в Ґорґани. Але ми впорались із завданням, і це дуже тішить. Набули нового досвіду, і підняли skill. :)

В поході, нам дуже допоміг один маленький "дівайс", який мені подарував Nickel. Це брусок для розведення вогню, зі смоли канадської сосни. У мокрому лісі, він нам давав можливість швидко розводити вогонь. Дуже дякую Коля. :Bravo: Друже, треба вже нам разом піти в похід. :)

Ось такі були Ґорґани. Файно пройшлись. Дякую Ромко. Було круто.

Центральні Ґорґани. Маршрут: Бистриця - хр. Тавпиширка - пер. Перенизь - пол. Рущина - хр. Ґорґан - Осмолода. Команда: Muadib і NBomb. Тривалість 1,5 дні. Відстань 43 км.

Ця вилазка в Центральні Ґорґани, супроводжувалась постійними коломийками. Все почалось з виклику нічного таксі до вокзалу - довелось шукати на дворі, де той рагуль зупинився. Нічний потяг до Франика. Довга і важка дорога до Бистриці, скажу м'яко, то ні#уя не дорога. І ми на старті. Ґорґани зустрічають дощами. Крутили хмарами, як циган сонцем. Блискає і гримить, і так не на жарт. :scared: Сцуко, стоїмо і думаємо куди іти. :( Міняємо маршрут. Вйо. :)

Хр.Тавпиширка. Набираємо потихі висоту, і заходимо у хмару. Яка, сцуко, зачепилась за гору, і почала нас кропити дощем. Тріпала нерви. Знущалась. Одівали і знімали постійно дощовики і рейнковери. Ставали в лісі, щоб перечекати дощ, накрившись цираткою. То спекотно, як на сонячному боці Марсу, то зимний вітер обдував наші кістки. Скажу м'яко - погода курва, та ще й яка. :( Але були і приємні моменти - перший в сезоні грибочок. Справжнім бонусом стала карпатська гадюка. Справжня красуня. Фотосесія відбулась чудово. :girl_in_love: Потім ми вийшли з хмари і припинився дощ. Вийшло сонце. Але наші страждання продовжились - мухи. #лядські мухи, не давали спокою. Літо - що ж тут скажеш. :D

Перевал Перенизь. Як ви думаєте, що почалось? Вірно - болото. :( #лядське болото. Воно епічне, вічне - як всесвіт. І на превеликий сум, воно в нашій країні існує не тільки у лісі. Воно всюди. :( Але хрін з ним, пливемо. Підйом. Набираємо висоту. І тут почалось - злива. :scared: Стаємо в лісі, одіваємо дощовики, накриваємось нашою рятувальною цираткою і чекаємо. І, перепрошую, не подумайте, що це якась #уйня, то надлегка, нанотехнологічна циратка, яку Ромко замовляв десь в Америччині. Потім пішов град, земля стала білою, холодно і неприємно. По нашій "дорозі" потекли два потоки води. Розмило і замулило. Піпець. І по ній потім ми полізли наверх. Крутий підйом і срака. До урочища Пекло, ми долізли брудні, як свині, прошу не плутати із кабанами - гордими тваринами карпатських лісів. Урочище Пекло, відповідно, і зустріло нас, як пекло. Внизу вирубки - наша жорстока реальність. :(:evil:

пол.Рущина. Дуже радісним моментом стала зустріч з другом із Одеси - Ігорком, з яким ми катосимо на Тростяні. Радий зустрічі Друже. Чекаємо Паудер. :friends: Ми на місці стоянки. Облаштовуємось, готуємо вечерю. І настало те, чого ми найбільше боялись. Вірно - мошкара і комарі. І почався кривавий бенкет. Ми два рази намазались, якомось крутим засобом, від тої нечисті, але все марно. Ромка якось пронесло, а мене пожерли так, що ранком, всі відкриті місці покрились гулями, все напухло, і свербіло. найбільше напух писок, не міг розплющити око. Жах. Ніколи, нічого подібного не траплялось. Мабуть, якась генно модифікована мошкара з пекла. Спав погано, дуже погано. :cry:

5:00. Гутен Морген парафіяни. Кава трохи підняла настрій. :) Вівсянка зайшла, як діти в школу. Ми на старті. :) Старий кордон в болотах, перепади висот, немов качельки. Попереду іде ведмідь. Свіжі сліди, чітко проглядаються на свіжому болоті. Маслаємо вгору. Жереп. Нас гордо зустрічає хр.Ґорґан. Сонце вже припікає, з боків над сусідніми хребтами згущуються хмари. Буде гроза. :scared: Наше завдання швидко пробігти хребет. Жереп, жереп, жжжеееррреееппп... Сцуко - початок цікавий. В якийсь момент, промайнула думка повертатись, і ну його на#. Але, я вірив в успіх. Вийшов вперед, і почав "тропити". Сцуко, #лядь, go go go. Гілки кололи і рвали моє покусане тіло. Біль нестерпна. :cry: Одягтись? Та ну його нафік - і так дихати нічим, якось догребемо. Добре, що очі були захищені. Весь час згадував друга Олексія, і дякував за нові окуляри. :friends: Стежина. :Yahoo!: Маслати вже веселіше. Так ми добігли до останньої гори. На ній вежа, невідомого нам призначення, і дві будки пограбовані мародерами. Все засвинено. Фу, бридота. :bad: Скидаємо висоту. Останні кілометри. Осмолода. Все. Ми впорались.:Yahoo!: Дуже дякую Ромко. :friends:

Далі дорога додому. Почалась буря, ломало дерева, які падали на "дорогу", блискало і гриміло. :scared: Але нам вже було на то все пох - ми були в автобусі. Дорога з Осмолоди, така ж епічна, як і до Бистриці. Скажу м'яко, то ні#уя не дорога. Також коломийки. Не встигли на автобус у Калуші. Запізнились на 10 хв. Сцуко - на 10 хв., бо автобус, #лядь, поволі їхав. :evil: Шок. Таксі до Франика. Дорогі плацкартні квитки на раховоз, які чудом вдалось купити, в останній момент. Львів. 40 хв. чекаємо #лядське таксі, якого нема тому, що свято, і всі водії зайняті. Нарешті таксі. Переплатив зайві 30%. На аргумент, чому ціна зросла? Відповіли - святкові ціни. Ось таке #лядство. :(:evil: Але я вже вдома. :)


Висновки. Ми масланули хр.Ґорґан до дощу, і швидко. І вважаю роботу, яку ми проробили - дуже файною.:Bravo: Це був крутий похід. Я задоволений. Назвати його важким - не назвеш. Але, явно не для "туристів". Тільки добре підготованим, і спорядженим там місце. Дякую за увагу.

P.S.: Друзі, вибачте за нецензурну лексику. Хотів, трохи, додати в розповідь елементів відчаю і безнадії. І, звісно, підняти Вам настрій. :)