І так, спасибі форуму за те, шо він є!
дорогі дівчатка!
хочу подякувати вам за участь в цйій темі, яку ви постійно апали і приводили мого чоловіка в тонус.
отож, закохалась я знову в свого рідного чоловіка, але він за 5 років подружнього життя почав забувати, що потрібно жінці, себто мені. всі мої старання стали звичною справою, треба було якось сколихнути коханого, було прийнято рішення спробувати метод "віртуального коханця".перечитує форум він по кілька разів на день, тому тему проглянув і уважно за нею слідкував, на другий день почав делікатно запитувати, на третій- виясняти хто такий і приглядатись уважно до мене:crazy:)), на 4 - просто сердився, що всі її читають)))
як результат - на третій день- квіти. щоранку- еспрессо в ліжко.
ніжність і увага - втопитись можна в ній!
і став мій Андрійко ну майже такий, як до весілля!у нас зараз медовий місяць і ми всім передаємо привіт!!!
цьомчики!!!

Как это классно! А я уже начала думать что со мной что-то не так. Уже 11лет мы влюблены ( я точно, муж тоже так утверждает?). Самое странное, чем дальше тем сильнее. За эти годы я поняла , я его очень уважаю и он для меня самый
серьезный авторитет.Читает форум редко, могу писать все самое лучшее, не зазнаеться! Правда цветы дарит редко. Никак немогу научить.Говорит :" Лучший подарок ,моя любовь!" И никаких" гвоздей".

ну вот.... так не интересно...

Но зато, когда он вдруг с букетом -это покруче любого подарка! В этом деле главное- ОТНОШЕНИЕ! А он так ко мне относиться,что ни каких цветов не надо. Главное, чтоб был рядом,желательно всегда!

а почему цветы появляются только когда уколешь ревностью? почему их не может быть просто так? это я не про конкретную ситуацию, а вообще в целом... почему мужчины не умеют делать приятное просто так? не когда ухаживают и завоевывают, не на ДР, День Валентина... а когда уже прожили вместе энное количество лет? хммм

добре, що хоч колись появляються))) насправді я себе якось ставила на місце чоловіка. поставила, і виявилось, що квіти взагалі чоловікам не в голові, хі ба що чоловік- квітникар або торговець квітами)))
або ще 1 варіант - квіти - це засіб загладження вини, нестачі уваги, недостойної поведівнки або замаскування бідності- і матеріальної, і духовної.
особливо мене вбивають чевоні троянди в кількості 1 шт в руках дівчини чи жінки, явно не підлітка (підліткам це можна пробачити). а поруч з нею іде хлоп з таким виглядом, ніби він її озолотив на півмільйона, подарувавши 1! троянду. жестяк.
пісі: жінка повинна себе поважати.
мій чоловік в період залицянь наче квітів і не дарував, але все було настільки прекрасно, що їх і не треба було!
а от мала раніше хлопця, який дарував квіти оберемками - польові, вночі ставав під вікно , просив, щоб я з 8 поверху спустила нитку,
(12 ночі) прив"язував квіти і просив,щоб я витягала ці шалені букети.
передавав з квртири поверхом нижче маки, прив"язані до швабри ( мої батьки забороняли нам зустрічатись). у мене тоді в кімнаті щодня були свіжі квіти. але який він був казьол!!! і ніякі квіти не змогли цього приховати!!!

Не люблю сорванные цветочки (я такая неправильная девочка).
Давно это было ("когда половцы (ПОЛОВЦЫ!) на Советский Союз напали" :girl_haha:) ходили мы с любимым по Киевскому морю под парусами. Утром будит он меня и тянет через луг, да через воду с камышами и выходим мы на остров с цветущими оранжевыми лилиями.... и дарит он мне его :girl_in_love:.
Лучший мой подарочек - это ОН :girl_in_love:
(ОН - мой любимый, а не остров :girl_haha:)

ти тепер нелегальна власниця острова?

А какая разница? Собственница или нет. Я до сих пор вспоминаю лилии, остров, иногда там бываю. И мне безразлично кому он на самом деле принадлежит :)

шифруєшся від податкової?:D
насправді такі спогади роблять нас щасливими!!!
такі спогади -це наш власний роман, який і внукам можна розповісти, і ти перечитуєш такі моменти в пам'яті, коли сумно:angel: