"Вигадані хвороби."
Вигадуються нові синдроми, фактори ризику розцінюються як патології, вікові зміни вважаються серйозними порушеннями, що вимагають обов'язкового вживання тих чи інших препаратів - так фармакологічна промисловість перетворює нас на пацієнтів, аби забезпечити постійне зростання ринку, повідомляє італійське видання "Panorama". З приводу цього явища починають бити на сполох лікарі, вчені та журналісти. Так, у квітні планується вихід книги журналіста-медика Йорга Блеча "Винахідники хвороб", а кілька місяців тому було опубліковано книжку Рея Мойніхена та Алена Касселза "Ліки, що спричиняють недуги".
Причина цього явища стара, як світ: гроші. В одній зі своїх публікацій Блеч писав: "Аби постійно підтримувати зростання прибутків, що триває впродовж останніх років, індустрія здоров'я повинна дедалі частіше приписувати ліки здоровим людям". До слова, керівник однієї з фармацевтичних компаній якось висловив цікаву думку: "Якщо підсумувати всі дані, то кожен з нас повинен мати в середньому по двадцять хвороб". Що ж, фарміндустрія - це мільярдні надприбутки... Інший директор світового фармацевтичного гіганта тридцять років тому, йдучи на пенсію, відверто шкодував, що може продавати ліки тільки недужим, і мріяв про ринок, де б усі були клієнтами його компанії.
Механізми, які використовують компанії, та масштаби їхньої діяльності просто вражають. "Монополізовано переважну частку медицини, від клінічних досліджень препаратів до наукових журналів, медичних конгресів, просвітницьких кампаній та прямої й прихованої реклами", - вважає Нікола Магріні, директор італійського Центру оцінки ефективності медичної допомоги. Маркетингові стратегії фармацевтичної промисловості є надзвичайно ефективними, добре відпрацьовані й методи "створення" нових хвороб. "Вам буває сумно, ви втратили цікавість до того, що вас оточує, важко сконцентруватися чи заснути? Якщо такі симптоми з'являються у вас щодня протягом двох тижнів, це може вказувати на депресію", - віртуально "діагностують" на сайті, що рекламує антидепресант. В низці країн у 90-ті роки XX століття обсяг продажу таких препаратів збільшився втричі, хоча позитивний ефект від них виявився значно скромнішим, аніж обіцялося в рекламі... Власне, збільшувати обсяги продажу допомагає й невмируща людська надія на чудодійне зцілення: роками палив, неправильно харчувався, не займався спортом, невчасно лягав спати, а тут проковтнув чудо-пігулку - й назавтра знову молодий і здоровий!.. Як обіцяє одна з реклам, з'їв - і порядок...
Фармацевтична промисловість є постійним спонсором тих чи тих досліджень, результатами яких стають часто досить суперечливі дані про стан людського здоров'я. Виходить, що фахівців, які проводять такі дослідження, підкупляють? "Часто вони виконують замовлення й вважають себе незалежними. Деякі справді є такими. Інші ж просто не розуміють, що стають мимовільними провідниками реклами, - вважає Марко Боббіо, кардіолог клініки Molinette в Турині, котрий одним із перших порушив тему конфлікту інтересів медицини. - Скажімо, для наукових конгресів фармакологічні компанії підбирають теми та платних доповідачів. Медики, що беруть участь в таких симпозіумах, часто думають, що одержують наукову інформацію, підготовлену фахівцями. Насправді ж ці дані обумовлені економічними інтересами". Такі маркетингові стратегії справляють враження насамперед тому, що йдеться про здоров'я людини. "В усьому ж іншому, - зазначає один з колишніх наукових консультантів фармацевтичної компанії, - ліки - як пиріжок. До них застосовуються такі ж маркетингові підходи, як і до товарів широкого вжитку".
Тисячі років тому Гіппократ казав: "Для хворого чим менше ліків, тим краще". А для здорового - й поготів.
(За матеріалами зарубіжних видань.)
//Урядовий кур'єр. - 8 квітня 2006 р. с.12.
Коментар до статті.
Ця коротка стаття в "Урядовому кур`єрі" не випадково привернула мою увагу. Традиційно вважається, що фармацевтична промисловість має одну благородну мету - випускати кращі ліки, щоб хворі одужували і більше не хворіли, лікувалися препаратами з найменшою кількістю побічних ефектів і, безумовно, випускати лише ефективні медикаменти. Не треба бути наївним. Фармацевтичний бізнес нічим не відрізняється від інших його видів: випустити товар раніше конкурента, продати його якнайдорожче, витративши на виробництво поменше коштів. Жодна фармфірма не працює собі на збиток. Яким ефективним не був би препарат, він не буде вироблятися, якщо фірмі це невигідно. Скажу більше: понад 50% препаратів на фармацевтичному ринку - не потрібні взагалі! Вони випускаються лише тому, що досі мають непоганий попит, а, отже, приносять прибуток.
Наприклад, в Німеччині застосування в медичній практиці препаратів, що містять метамізол натрію, заборонене законодавством. Але в тій самій Німеччині випускаються лікарські засоби з метамізолом! Питання: для чого вони випускаються? Відповідь: на експорт в ті країни, де недосконале законодавство в галузі охорони закону досі дозволяє їх використання (Україна - в їх числі). Я впевнений, ви знаєте цей препарат: Анальгін, Баралгін, Спазган, Дипірон, Рональгин, Algocalmin, Algopyrin, Analgetin, Dipyrone, Metamizol, Metapyrin, Methylmelubrin, Minalgin, Neomelubrin, Noramidopyrinmethansulfonat-natrium, Novaldin, Novalgin, Novamidazophen, Novaminosulfon, Novapyrin, Pantalgan, Pyralgin, Pyretin, Pyridone, Pyrisan, Ronalgin, Sulpyrin, Toralgin, Totalgine, Vetalgin - всі вони мають у своєму складі метамізол натрію!
Суб`єктивність інформації про медикаменти від фармацевтичних фірм не викликає у мене ніякого сумніву. Пригадую випадок з часів, коли я був на інтернатурі в одній з лікарень Києва. Одна дуже відома європейська фірма надала для дослідження кардіологічному відділенню кілька упаковок свого препарату (який показаний при артеріальних гіпертензіях, серцевій недостатності тощо) і прилад для добового моніторування артеріального тиску (він "вішається" на пацієнта, як аудіоплеєр, і автоматично записує показники артеріального тиску протягом певного часу - до кількох діб). А в результаті цього дослідження один лікар відділення мав написати в медичний журнал статтю про медикамет цієї фірми-спонсора. Якщо стаття буде "правильною", то прилад для моніторування артеріального тиску (досить недешевий) фірма дарує відділенню. "Правильна" стаття була написана і опублікована.
Чи зацікавлені фармацевтичні компанії в тому, аби пацієнти одужували внаслідок прийому їх медикаментів? Питання цікаве і неоднозначне. Існує цілий ряд хвороб, з якими організм людини впорається самостійно і без медикаментів ("лікований нежить триває сім діб, а нелікований - цілий тиждень"). Фарміндустрія схильна приписувати одужання своїм виробам. Але є багато хронічних хвороб, які перебігають роками і часто іх перебіг не можна передбачити. Такі пацієнти - "ідеальні клієнти" фармацевтичних бізнесменів. Уявіть: людина роками (часто - пожиттєво) змушена приймати препарат для підтримання здоров`я, сповільнення прогресування хвороби або уникнення ускладнень хвороби. Пацієнт змушений платити за ліки, причому часто - за значно завищеною (раніше сказали б - спекулятивною) ціною. Йому нікуди подітися - адже він не спеціаліст, не знає, що існують аналогічні ліки іншого виробника, які дешевше на 10-30% (про відповідність якості медикаментів різних фірм - дещо нижче).
Всі ми звикли вірити написаному на етикетці або на коробці з лікарським засобом. Ще б пак: ми довіряємо фармацевтичній фірмі власне здоров`я! І якщо на коробці написано "кожна таблетка містить амлодипіну 10 мг" - значить так воно і є. На жаль, не зовсім так. Розходження в масі діючої речовини в одній дозі у різних виробників можуть бути до 30%! Тому якщо Ви бачите: "10 мг", то реальний вміст може бути і 8 мг (частіше), і 11 мг (значно рідше). Найбільше "грішать" невідповідністю заявлених доз виробники малозвинених країн, зокрема Азії, Африки, Південної Америки. Але це не значить, що препарат, випущений в Європі чи США - на 100% якісний. Часто під торговельною маркою відомої європейської чи американської фірми з "бездоганною репутацією" випускаються засоби, вироблені в Індії, а вже розфасовані - в Європі чи Штатах. Секрет простий: в Індії набагато дешевша робоча сила, та й шкідливі хімічні виробництва краще розташовувати "подалі від себе, хороших". А ще буває, що трохи міняють формулу препарату (скажімо, замість дорогого амлодипіну бесилату застосовують у виробництві амлодипіну малеат). І добросовісно пишуть: амлодипіну 10 мг. Але ж це не той амлодипін! Амлодипіну малеат гірше зберігається (менш стійкий), гірше розчиняється (не до кінця всмоктується) - отже, менш ефективний!
А вже наскільки нав`язливою може бути реклама знають всі з власного досвіду. Чого лише варта реклама "засобів від простуди та грипу"! Виявляється, всілякі засоби (типу Колдрекс, Колдфлю, Еффект, Колдакт, Колді тощо) лікують грип та ГРВІ! Суцільна брехня! Не лікують вони, а лише усувають симптоми! А збудники продовжують розмножуватися безперешкодно, адже вищезгадані (і не згадані) препарати - лише симптоматичної дії, тобто зменшують симптоми хвороби, але не усувають її і не лікують. Хворий, почуваючись краще, вважає, що одужує, продовжує активне життя, контактує з іншими людьми (наражаючи їх на небезпеку заразитися), а також не дає організму мобілізуватися на боротьбу з інфекцією. Як наслідок - з`являються нові хворі (теж змушені купляти ліки), підвищується ризик ускладнень від неграмотно лікованої ГРВІ чи грипу. Історія повторюється. Тому ще раз попереджаю: відсутність симптомів не означає відсутності хвороби.
В 2004 році у видавництві "Княгиня Ольга" (Київ) вийшла друком книжка французького лікаря Луї Броуера "Мафия фармацевтическая и продовольственная". В Україні вона майже невідома, адже не було її широкої реклами. І не дивно: вона викриває мало не злочинну діяльність деяких фармацевтичних фірм Франції за мовчазної згоди функціонерів від медицини (якщо Ви думаєте, що нас це не стосується, то глибоко помиляєтеся). Якщо Вам цікаво її прочитати - звертайтеся у видавництво.
Продовжувати цю тему можна далі, але у мене була одна мета: змусити Вас задуматися над способом життя, не доводити себе до межі, коли без медикаментів вже не обійтися. Ліки - це саме той випадок, коли чим менше, тим краще.
©Загляда О.М., 2006.
