Весна давно вже позалазила на всі горбочки і горби, вігнала сніг з усіх груників і полонин, але не така вже вона моцна аби потручєти сніги з Свидовця, видко мало кулеші з'їла аби братисі за таку справу...
Розуміючи це діло гуцулики вирішили легонько піти почовгати на своїх дривах із Близниці та постирибати з надувів. Вібрали вони файні вихідні після Великодня, коли у похід нічого окрім кубаси, мнєса і горівки брати не треба.
Але потрібно сказати, що у мандрівку з самого почєтку зголосилося купа людий зі Львова, Івано-Франківська, багато говорили тай з того всього не поїхали, як влучно сказав один із гуцуликів :" У похід збираєсі пітсот чоловік, а з того їде маленька дрібка самих «чотких пацанів». Ну, не будемо тролити людий яким не вийшло - всяке у житю буває…
Отож як відомо всім мєсним людям після Великодня народ дуже трудний і легонько підпитий, але це не до нашої банди, яка хоча і «легонько підпита», але не фрірайд у кінці квітня таки зібралася. Одним словом двоє безбожників поїхали на Близницю, коли всі люди ще святили паску і готувалися після того файно залитися. Решта- штири яремченських і один Франківський фрірайдери поїхали туди на наступний день у Понеділок одвічним другом туриста -поїздом Львів –Рахів, який розвозить усіх волоцюг до їх улюблених гір.
Приїхавши на станцію Свидовець, наша бригада вирушила дорогою, яка веде на Драгобрат, але не на Драгобрат.
Є набагато файніший готель який називається колиба «Під Близницею». Оплата за проживання- це не бути лінивим і витягнути свою п’яту точку на схили Свидовця, комфорт після важкого наплічника з лижами гарантований, релакс і зникнення зморшок приходить відразу коли ти з лижами на своєму горбі піднімися і спустишся декілька раз з Близниці- ОЦЕ називається ЖИТТЄ!!
Відійдемо від лірики та подивимося шо гуцулки робили далі… Прийшовши зранку до колиби, вони трохи відпочили, з’їли кубаси взяли малі наплічники з лижами і пішли на Близницю, двоє слабих залишилися у колибі лікувати своє здоров’є, але один трихи підлічившись пізніше догнав решту групи. Поки основна бригада піднімалася по схилах Свидовця, двоє безбожників уже встигли зробити спуск з Близниці по підталому квітневому снігу, якого було на схилах вдосталь. Коли відбулося воз’єднання усієї компанії , вона ще раз спустилася з гори. Пізніше усі полізли до колиби файно поїли і легонько віпили за фрірайд і компанію, яка поповнилася одним рейдером з Івано-Франківська та Делятина. Мало не забув сказати ,що нам було сумно без песика-каліки, який ходив з нами під Петрос, тому цього разу ми взяли свого штатного собаку, який несподівано в’явився небайдужим до споживання алкогольних напоїв, хоча у домашніх умовах не виявляв такої потреби…
На другий день всі зібралися зранку і вирушили знову на фрірайд по схилах Близниці, трохи подропавши з карнізів, людям захотілося крутішого схилу, бо бачете нашим фраєрам самої Близниці стало замало, тому гуцулки вибрали крутячок біля Малої Близниці і здійснили спуск по ньму. Шо можна сказати – схил фист стрімкий шо аж не хочеться їхати , але мусиш бо пішки у низ не зійдеш. Коли компанія спустилася у льодовий цирк між двома Близницями, вона опинилася наче у другому світі, здавалося що ти не у Карпатах а десь у Альпах, у низу цирку рельєф здається зовсім інакшим ніж це видно із хребта. Коли ми нарешті намилувалися незвичним краєвидом , то далі спустилися по замерзлому потічку до своєї стежки та вирушили назад до колиби , а потім погриміли до поїзда який неспішно довіз нас у Яремче.
P.S Штатний собака, який брав участь у фрірайд-поході, виявив бажання вживати алкоголь самостійно і виключно з власної волі, тому прохання не звертатися у службу захисту тварин з приводу знущання над твариною.