[jurabike]

Що таке Sony Extreme Series ? Це серія екстримальних фестивалів в Польщі, де можна прийняти участь в найрізноманітніших змаганнях. Будуть представлені такі дисципліни як даунхіл, крос-кантрі, слопстайл, тріал . Будуть ще вейк та джибінг. Наша команда вирішила прийняти участь в декотрих літніх фестах цього року. Цьому сприяли такі чинники як близкість до Європи ( біля 500 км до місця подій), невисокі ціни на харчуваня\проживання , так і хороший середній рівень катанння місцевих райдерів.

Ми отримали запрошення на участь в гонках і хочем запросити усіх бажаючих райдерів та їх друзів до подорожі. Що треба для того щоб приєднатись до нас ? Треба мати бажання попасти на змагання європейського рівня, справний (справжній) велосипед, вільний час та кошти. По попереднім підрахункам на поїздку треба 1200-2000 грн. Це з дорогою, проживанням, харчуванням та стартовим внеском. При найдешевшому варіанті живемо на кемпінгу та готуємо собі самі. При дорожчому можна жити в апартаментах та харчуватись по кнайпах. Організатори обіцяють апартаменти по 25 злотих з людини.

Найболючіше питання це візи. Організатори дадуть запрошення для всіх бажаючих. Віза буде , щонайменше, на пів року з багаторазовим відвідуванням Польщі. Сам виклик безкоштовний . але візовий центр вимагає 35 євро за візу та 200 грн за свої послуги.

Звичайно , важко знайти час та гроші на відвідування всіх фестів. Ми плануємо їхати туди на 23-25 травня та 21-22 вересня. Та не будем заперечувати якщо будуть бажаючі попасти на всі фести )).

Sony VAIO Joy Ride Fest 2012 - Oficjalne video - YouTube





вся інформація є на офіційному сайті Sony Extreme Series. Кому важко зрозуміти польску мову можуть запитувати тут чи мейлом на jurabike@mail.ru

+38050 373 17 51 Літвішко Юрій

[jurabike]

для гарантіі поїздки райдерів на івент будем брати аванс в сумі 500 грн. Ця сума не за виклик , не за візи і не на розвиток магазину чи команди ). Вона піде , наприклад, на оплату проїду і буде свідчити про серйозність намірів райдера на поїздку.

список учасників :

1. Чередніченко Катерина , ХС
2. Шпортюк Іван , ХС
3. Болехівський Петро , ХС

1. Артюхова Катерина , DH , XC 500 грн
2. Польска Яна , DH , XC
3. Музиря Станіслав , DH
4. Зайцев Олександр , DH
5. Стефурак Василь , DН

1. Винник Надія , журналіст

[jurabike]

будем раді бачити на івенті і екстрімовських ДХ-шників. Хоча вони зараз в Ясні і не дуже читають тему). На нет там жадні ))

і оновлений список :

‎1. Чередніченко Катерина , ХС
2. Шпортюк Іван , ХС
3. Болехівський Петро , ХС
4. Польска Яна , XC

1. Артюхова Катерина , DH , XC 500 грн
2. Дерієнко Микола, DH
3. Музиря Станіслав , DH
4. Зайцев Олексій , DH
5. Стефурак Василь , DН
6. Абрамюк Роман , DН
7. Скараєв Вадим , DН
8. Фаштрига Богдан , DН
9. Коломойцев Валерій , DН

1. Винник Надія , журналіст
2. Цимашевич Віктор, група підтримки . (свій транспорт )
3. Двідзінський Вячеслав , група підтримки , (свій транспорт )
4. Романчук Денис , група підтримки , (свій транспорт )
5. Хмелівська Роксолана , група підтримки , (свій транспорт )
6. Драпак Олексій , група підтримки , (свій транспорт)

[jurabike]

таможня з червоним коридором це зло але ми пробились. Польщу проходили по вільному фуровському коридору)). Заледве поселились , все житло в радіусі 5 км заброньоване під гонку. Зараз снідаєм і їдем знайомитись з курортом. 5 градусів тепла і вчорашній дощ добавляють ентузіазму.

[Dimitry]

Тримаємо за вас кулачки! Бажаю вдало та гарно виступити!

[jurabike]

перший день пройшов, тренувались. Траса коротша ніж на Буковелі але технічна . Взагалі на курорті вже є 3 траси - ДХ, А-лайн та слопстайл. Сьогодні починається сам фест, буде вже музичка, веловиставкка та інші фішки. Вечером концерт.

[jurabike]

се просто бомба, фест закінчився. З Ружемборком не склалось, катаємв Конінках - Koninki Gravity Park - Koninki - firmowe imprezy integracyjne, trasy rowerowe na Turbacz
крутенський БП.

[jurabike]

Sony Vaio Joy Ride Fest 2013 - Kluszkowce (Parexcellence - Lawina) - YouTube

[jurabike]

Ми повернулись ! Вже стало ніби традицією всю ніч їхати з Польщі, писати звіт і лягати спати. Спробую так і зараз, емоції зашкалюють.



Поїхати командою за кордон хотіли вже давно. Створив подію в ФБ, швидко зібрали групу бажаючих. Довго робили запрошення , візи , тощо. Міша Кальчук отримав паспорт за пару днів до івенту і вже явно пролітав з візою. З півсотні бажаючих реально поїхало лише 18 людей. На старт з них вийшло лише 8. Ну то таке... про сам івент я вже мав невелике уявлення з минулих звітів та розмов з головним організатором. Та розмах реально вражає, щось подібне бачив лише на Балатоні , де був задіяний адмінресурс . Напевно, що було докладено море зусиль щоб створити цей івент. На даунхіл зареєструвалось біля 320 учасників. А довжина витягу 700 метрів. Сам по собі курорт містечковий , маленький. Буквально декілька старих витягів, один 4-крісельний допель і 8 невеликих схилів та одна кафешка. Все . Ну і 2 тис населення. При тому що майже жителі приймають гостей, ми потратили декілька годин щоб знайти хоч якесь житло. Все, абсолютно все житло було заброньоване під учасників фесту. Витяг недорогий , поїсти в кафе недорого, у нашої хазяйки взагалі "бесплатно". Увесь час мене дивували цінові перекоси між бідною Україною і трохи заможнішою Польщою. Піца, розміри тарілок в кафе. Ну то таке, маємо того кого вибрали.



По райдерам : відразу видно що в них більше грошей. Дуже багато запакованих райдерів які "їдуть". Ну були й підлітки на драгстарах з якимись ретродвокоронками але загальний рівень райдерів було видно відразу. Ще по дорозі я розказав своїм як їздив в Закопане на фрірайд. Що поляки навалюють. Що тут може бути те саме . Так і було - навалюють.))

Яремчанські їхали 2.05-2.30, одесити 1.55-2.10 , чемпіони 1.40-1.45. Треба тренуватись і ще раз тренуватись.

Про байк-парк: байк-парк в Клюшковце має на часі три траси - даунхіл , А-лайн та слоуп-стайл. Всі траси що треба. Перша жестякова з камінцями, друга лайтова з правильними пулялками , третя знову жесть - трампи, дропи, степ-апи. В останній день перед фестом був збудований памп-трек, так що тепер є така фішка. Нагадую : в селі три вулиці, 2 тис населення і малюсінькій лижний курорт.



Про бренди : Не все що їде Демо ). Попри то що Демо і Модрекери й тут в повазі , було замічено дуже багато місцевих брендів. NS bikes, Dartmoor, Duncon були повсюду. Був даунхільний прототип від NS bikes та Antidogma. В десятку заїхали райдери на A-Gang. Якось ніби стараючись наверстати втрачене Magnum та Romet виставили свої топові версіі на крос-кантрі. При тому було і багато картонових найнерів від Спешів та інших брендів.



Про івент: вже казав що все було красиво . Всі при роботі , все вчасно , дорога система обліку часу з красивим інформативним таблом. Одночасно в один день проходило декілька змагань по різних дициплінах. Релбульщиці роздають енергетик. Ді -джеї грають в різних місцях. Я наблюдав на фініші за ді-джеєм. Він не просто втикнув флешку в дінамік і пив каву, а увесь день міксував на вінілах. З ранку до вечора. Потім концерт на великій сцені. Всюди сотні людей, мурашник але без екстріму. Рятувальникм на квадріках з причепами-акями. Кава на вулиці по 1 злотому, безкоштовні кархери , великий велобазар чи таргі по місцевому. Тести велів на пампі. Стрибки в подушку.Постійно щось десь відбувалось , усі 3 дні. Нейморівно і нереально)).



По закінченню ми івента залили радість "перемоги" і сіли думати. Якісь гроші ще залишились , час також, треба кудась заїхати. До Ружемборка було десь біля 140 км, можна їхати. Але сайт сказав що БП працює тільки по уїкендах. До БП Конінки нам було 60 км тому поїхали туди. Ї знову приємності. Совкова спортивна база , однокрісельний підйомник а-ля Ворохта але максимально позитивне відношення до байкерів. Гора довжиною 1500 метрів, 5 велотрас. Хоча 2 з них на ремонті та остальні переплітаються між собою що додає різноманітності. Швидкий підйомник, невисокі ціни, знижки для байкерів які проживають на самій базі.

Koninki Gravity Park - Koninki - firmowe imprezy integracyjne, trasy rowerowe na Turbacz сторінка парку. Та знову дежавю - ніде нема вільних місць. А якщо і є , то на одну ніч ніхто брати не хоче. Поселились в Заїзді Борек. Як каже пані Фреймутка - НЕ РЕКОМЕНДУЮ.



ну якось так .Радий за наших сусідів що вони мають стільки байк-парків , стільки своїх брендів і їхньої підтримки. Радий що при гірці в 700 метрів можуть зібрати до тисячі учасників загалом включаючи і Сема Пілігріма. Радий що Симон зміг домовитись з усіма спонсорами, курортом і учасниками.

курди, брудно


маленька піца за 67 грн, буле ше більша...



а чи соу в украйнє байк-парки ? Увесь час питали поляци.


мій коник


ДХ тільки для молоді ? Ні, не чуу.


невтомний DJ


прогноз шепоче


шайтан-байк


шарові керхери



більше фото тут
Sony Vaio Joy Ride Fest 2013 - Kluszkowce - jurabike - Photo.Qip.ru / id: vas

та тут Autor zdj??: Nosalkan | Sony Vaio Joy Ride Fest

[Kate]

А я ще морально досі в Польщі Стільки емоцій за такий короткий час. І хочеться повернутись у місце, де ідеальні дороги, де усе чисто, класні люди, дешеві ціни і дуже крута велоінфраструктура. Так хочеться ще раз потрапити на мегакрутий по організації Sony Vaio Extreme Fest... Але буду послідовною...

Фактично через лижну травму цей дх-сезон можна порахувати як перший. Як я підписалась на цю поїздку зі своєю дубовою каталкою - пам"ятаю туманно, але я завжди легка на підйом і завжди цікава до нового експіріенсу.

Ще за місяць до поїздки намічалась величезна компанія, але бусіком до Краковця поїхало аж 8 людей: Юра, гуцули, одесити та я. Майже за тиждень до від"їзду, з"їздила на розкатку в Яремче. Закінчилось це не дуже вдало- на Довбуш-дх я впала з пулялки на голову, розломила фул і довго намагалась згадати де я є. На фест у Польщу їхала як з війни - з голови до ніг у величезних синцях.

Перетнувши кордон у середу, ми практично відразу потрапили під дощ. А дощ -це невтішно, це мокрі траси та каша. Одесити повідомили, що така погода протримається протягом усього фесту. Діставшись до Клюшковце, виявили, що з житлом проблеми. У нас не було бронювання, а місця усюди були забиті на змагання. Врешті, нам пощастило і ми поселились у місцевої медсестри-пані Данки в класних апартаментах. Щоправда, спали в 1 кімнаті на зсунутих ліжках, зате тепло

В четвер почали розкатку. Усю ніч падав дощ, зранку трішки підсохло. Оперативно поміняла педальки на хольци, які так вчасно позичила Nifle (за що їй величезне дякую, вони мені були дуже "в тему") і рушила до кріселки. Здивував підйомник, якщо не помиляюсь, лише 700 метрів заввишки. Та, незважаючи на таку малу висоту, траси виявились цікавими та технічними.


Відразу поїхали дивитись трасу дх. За кілька метрів від старту об"їжджаю стороною дропчик і вже ловлю перший рубель, подерши штани. Після падіння на Довбуш-дх, мене буквально трусить від страху. Що ж мені із цим робити? Обходжу крутий контрік, їду, знову рубель, плюю, вирішую пройти трасу пішки. Слизько, але не найгірше. У голові вирують думки типу "Якщо буде дощ, я манала це їхати", а потім "Блін, ну а нафіга долати стільки км, щоб усе банально злити?".

Спустилась, хлопці встигли обкатати трасу "A-line", кажуть класна. Їду туди і роблю там ще 8 спусків. Траса лайтова, з контріками і численними пульками. Чудова можливість відчути байк і прокачати техніку. Під кінець дня навіть пуляю.
ось відео траси, знайдене в неті

GoPro Kluszkowce - 26.05 - JoyRide Fest - a line - YouTube

Хлопці, тим часом, встигли заїхати на слоупстайлову трасу, дехто недолетів і гепнувся з 4 метрів, але повернулись вони дуже задоволені і переповнені емоцій.

Ранок п"ятниці зустрічає дощем, ніхто не горить бажанням катати. Вдягаємось цивільно, їдемо на реєстрацію. Знайомлюсь з полькою Мартиною, вона каже, що жахливо боїться болота і мене це трішки втішає. 100 злотих і у нас є номерки, наклейки та безкоштовна каталка на 3 дні.


(фрагмент черги на підйомник)

Падає дощ, знаходимо намети з покрами. Без жодного сумніву купую максіз ветскрім. Морально відразу стає легше, тим більше я давно їх хотіла. Знову катаю "A-line", багно, покришки тримають відмінно, я безмежно задоволена. Позаду носить поляків, чую їхню лайку, а самій стає смішно. ДХ їхати не хочу, страшно. Вирішую її проїхати, як проїдеться, вже завтра, тобто в день змагань. Може і дарма...

Ось так я виглядала після спуску:


Субота. Дощ. Безмежно хвилююсь, у шлунок просто нічого не лізе. На силу заштовхую в себе бутерброд і трохи яєшні. Старт об 11. Зустрічаю дівчат-конкуренток, знайомлюсь із полькою Аньою. Дивуюсь, на фото в соцмережах дівчина навалює, а зараз каже про те, що теж боїться і дх-трасу проїхала лише раз.



з Мартиною перед підйомом

Їдемо з дівчатами на розкатку на А-лайн. Я їду впевнено другою, мене це підбадьорює. Ще підйом, знаходжу протоколи, мій заїзд об 11:25. Дівчат викликають на місток для старту. Немає нічого страшнішого в світі, як стояти перед стартовими воротами в дощ, чути своє швидке дихання і розуміти, що зараз мій пульс - під 175 і зовсім не від фізичного навантаження.

"Kurwa, jak ja sie boje!" -говорю до дядечки, який відраховує мій час. Сміється. 5,4,3,2,1. Каміння, фак, вже за кілька метрів після старту, лечу через кермо. Сідаю, їду, виїжджаю на дропчик перед камінням. Зупиняюсь зі словами "Kurwa, strasznie!". Поляки ржуть. Збігаю по камінням, знову їду. Крутяк з контріком, моє гучне дихання, повороти, коріння з камінням, заносить, встигаю виставити ногу і зупинитись. Знову їду, падаю, багно, дерев"яний дроп сповзаю на задниці, їду, падаю, каша. Пускаю велосипед вперед, він так нормально "поплив" по грязюці. Сідаю на зад і з"їжджаю слідом зі словами "tak lepej!". Глядачі ржуть.

ось така ситуація була на трасі

Запотіла маска, ні чорта не бачу, а до сраки!!! Стала і зняла. Ще спуск на дупі і ногах, і нарешті доїзд до фінішу.



Усе як в тумані, я сміюсь, ведучий щось говорить про мій херовий спуск, який тривав аж 9 хвилин (фейспалм). Натомість, кубіти, які найбільше плакались про страх, проїхали трасу за 3-4 хвилини. Але в мене ще буде другий заїзд. Та наразі я чекаю хлопців. По черзі приїжджають Бодя, Бене і Стас. Бене впав зверху, незадоволений. Виходить сонце і стає гаряче. Щастить профікам, які зараз здійснюють свої заїзди, адже болото швидко сохне.

Між заїздами встигаю запхати в себе бутерброд і знову газую наверх, чуюсь впевненіше. Мартина і ще одна дівчинка Наталя другий раз не їдуть, вирішивши лишити перший результат. Натомість, стартую з Аньою. Знову пульс, дихання, вперед. Зі сторони долинає голос Стаса "Відпусти гальма, давай!". Не падаю! Їду! Дропчик знову сходжу, ну його в пень, я до нього не готова. Їду, пропускаю Аню, коріння, не падаю! Ще кілька метрів, фак, впала. Дропчик, не впала! Об"їхала. Болотяний крутяк, з"їхала! Болотяний поворот, впала. Майже фінішний спуск, несподівано обганяє учасник зі словами "Kurwa, ja pierdolie!". Каміння, спуск, оууєєє, з"їхала!!!

Знову голос ведучого, мовляв, молодець, на 2 хвилини краще. Якщо бути точною, то на 2 з половиною. Я остання, але я дуже втішена. Це перемога над собою, над диким страхом, це вихід за рамку. Зізнаюсь, навіть коли стрибала з парашутом, мені не було настільки дико страшно, як сьогодні. Блін, а я би ще з"їхала! Відразу прилив натхнення і бажання розвиватись далі.

Аня також не дарма здійснила другий спуск, з третього місця вона підійнялась на перше - молодець!

Чекаю на хлопців. Стасон рубанувся, але все рівно вони круті і показали гарний результат - їхні спуски зайняли близько 2:22 хв.


Стасон на другому фініші


Бодя там же


Юра і гуцули

Їду за хлопцями на А-лайн. На підйомнику зустрічаємо Сема Пілігрима - минулорічного переможця Vienna Air King, нам по дорозі, але навалює він настільки круто, що відразу зникає із поля зору. Хочу втриматись за хлопцями і мені навіть вдається проїхатись за Бене, але мене спіткає ще один рубель, підіймаюсь і їду вже сама.

Ще кілька спусків і іду на памп-трек. Усім охочим дають катати на енесках. Бодя прокотився два кола і їхати передумав, сказав, залегкий байк, як на нього, ггг) Приїжджає Сем і вже навалює тут. Ловлю його для фоточки, кул)))





Одесити тим часом стрибають на демках на подушку, судячи з відео, стрибати на підвісі туди не дуже комфортно.

Миємо байки і наступного дня виїжджаємо в Конінки. Хлопці катають, дуже задоволені. Мені трохи лінь вимащуватись в багнюці, тож апхілю траверсом з Юрою на сам верх. Дивлюсь на контрікі і старт траси та дещо жалкую, що полінувалась одягнути захист. Але нічого, я сюди неодмінно ще повернусь, це точно.

Дякую Юрі за ініціативу нашої покатушки, за те, що терпів всіх нас і за те, що цією поїздкою надихнув кататись та розвиватись далі. Я вже не можу дочекатись на вихідні, щоб взяти підвіс і знову їхати в гори. Усе було мега