Гірськолижний форум - Политика инсайд

Володимир Парасюк
Сказав "А", кажу і "Б".

1. Коаліція і парламент.
В Українського суспільства є ідеї, які потрібно втілити у життя. За них ми боролись у час Майдану. Через неспроможність їх реалізації і був розпущений старий парламент і призначені вибори. Зараз, за виключенням регіоналівських недобитків, у Верховну Раду пройшли усі партії, які декларують проєвропейський вектор розвитку держави, необхідність реформ тощо. В таких умовах коаліція мала б бути створена в максимально короткий термін, адже в Раду пройшли фактично однодумці. Але це теорія. На практиці виглядає так, що створення коаліції перетворилось у суто політичну гру та інструмент для перерозподілу впливів і фінансових потоків в країні.

За результатами дослідження руху «Чесно» українці оновили Верховну Раду на 56 відсотків. Відтак туди потрапляють 64 народних депутати, що голосували за закон 16 січня, а також принаймні 37 фігурантів журналістських антикорупційних розслідувань. Це означає, що старі політики і далі тягтимуть нас на дно.

Одразу з перших днів роботи нового Парламенту стане зрозуміло, хто насправді любить Україну, а хто ні. Перше чого я буду домагатись – це скасування депутатської недоторканності, впровадження механізму відкликання народного депутата, а також кримінальну відповідальність за бездіяльність народних обранців. Якщо цей склад Верховної ради прийме ці зміни до законів, це означатиме, що ці депутати й справді готові до реальної роботи на благо України і ми рухаємося у правильному напрямку. Якщо ні, то це ще один провальний і бездіяльний Парламент в історії України.

2. Уряд.
Він має бути технократичний, а не політичний. Не може вся країна ділитись за квотним принципом. Щоб в державі почались реальні зміни, а не їх ілюзія, необхідно посадити в міністерські крісла справжніх професіоналів, які «зуби з’їли» у сфері економіки чи медицини. Ці люди просто будуть виконувати свої обов’язки і не думати про те, чи треба щось партії, чи не треба. Тобто в парламенті роблять інструменти, а в уряді на них грають. Країна буде жити від виборів до виборів, якщо ми не вирвемося від принципу партійного «кришування».

Третє і найголовніше. Війна на Сході.
Ми ніколи не переможемо Росію, якщо будуть працювати російські банки у Львові чи Києві, чи будь-де інде в Україні. Всі питають «Як перемогти?», а все дуже просто. Ми маємо змінити своє ставлення до війни і припинити танцювати перед Росією. Ми – центральноєвропейська держава, яка відіграє важливу роль в економіці цілого світу, бо так сталось, що є труба і через неї качають газ, який так необхідний Європі. Це наш головний козир і основний аргумент, але ми його чомусь не використовуємо. Тому, якщо в країні проводиться АТО, дайте нам його завершити. Операція не може тривати вічно – це абсурд. Під час АТО не домовляються. А якщо хочете переговорів, тоді оголошуйте військовий стан, покажіть, хто є ворог і сідаємо, думаємо як його побороти, якщо війною, то війною, якщо дипломатією, то дипломатією.

Але перед тим найперше і найголовніше – це повна люстрація командного складу ЗСУ та керівництва інших силових відомств.
Країна, в якій іде війна, не так має поводитись, не про зарплати всім треба думати і не про коаліції та урядові посади, а про життя хлопців. Я буду називати все так, як воно є, тому що легко виходити на президентську чи парламентську трибуну і розказувати, як ми все контролюємо. Та вартує поїхати на один Яворівський полігон і подивитися на хлопців, які готуються їхати на Схід і тоді все стає на свої місця, і правда виглядає зовсім не так, як нам її озвучують по телебаченні.

Тому оця всеукраїнська кулуарщина мене не цікавить. Хто хоче реальних змін в країні, з тими мені по дорозі, а хто хоче бавитись в домовленості і якісь таємні, незрозумілі кроки, тих людей мені шкода, бо українське суспільство найбільше не любить зради так званих своїх, тих, хто бере національну ідею і кидає її під ноги.

Як треба було скористатись перемогою Майдану, то дуже швидко з’явились «лідери». Не вірю я у важкі політичні процеси. Я вірю в ідеї Майдану, які буду втілювати в життя.

Володимир Парасюк
Сьогодні до мене приїхали три прекрасні людини: Tonya Levchuk (Tonya Levchuk), Iryna Pylypenko та Kirill Pilipenko. Це наші співвітчизники, українці, які проживають в США. Вони роблять в 1000 раз більше для Української армії, ніж усі наші міністри разом взяті.

Їхній ентузіазм і любов до України врятували життя не одному солдатові. Від початку війни на Сході нашої держави Тоня, Ірина та Кирило кожного дня збирали допомогу і відсилали її на фронт. Вони передали тони ліків, одягу, спецзасобів, а також пересилали гроші, за які ми купували автомобілі, реанімобілі та все, що необхідно простому бійцю на фронті.

Події останнього року довели, що українська нація - згуртована і небайдужа до долі своєї Батьківщини. Українці зі всього світу допомагають та підтримують один одного.

Серце нашої держави б'ється тут, в Україні, але усі наші діаспори - це артерії, які наповнюють серце кров'ю. Саме так ми і переможемо, разом, хтось зі зброєю, захищаючи нашу державу на передовій, а хтось самовідданою волонтерською працею і турботою про наших хлопців.

Слава героям!