[Wilson Payne]

Alina Kosovska

Іноді хочеться задати собі питання: навіщо мені це все? Навіщо нам це все?

Більшість все одно живе своїм життям. Відсотків 70 українців навіть не згадують, що у нас йде війна. Неправильна, повна зрадницьких домовленостей, з незмінною протягом півроку лінією фронту, але все ж війна.

Позавчора я їздила в найближче місто - купити трішки їжі, бо запаси, привезені волонтерами, невпинно закінчуються. В 15 кілометрах від лінії розмежування про нас вже не згадують. Там ми вже нікому не потрібні. Цивільні хлопці призовного віку виносять з супермаркету пакети, повні дорогих алкогольних напоїв. І здивовано, та трохи зневажливо, дивляться на мене - дівчину в старенькій бойовій формі з пакетиком овочів та палкою ковбаси - все, що я змогла придбати до новорічного столу. Боєць, який їхав зі мною, спитав, чи можна йому вийти з машини зі зброєю. Можна, звісно. Але не зрозуміють. З огидою відвернуться і поспішно розбіжаться. В цей момент мені стало соромно за свою країну.

Зараз я воюю в одному підрозділі з трьома іноземцями. Так хочеться підійти до багатіїв, що пропивають залишки мізків в столичних кабаках - прямо звідси, в брудній формі - бо нема у що перевдягнутись, з червоними від холоду обличчями, і спитати: чому вони? Чому не ти? Чому я, а не тридцятирічний бізнесмен? Чому 21-річний хлопець із Білорусії, а не син українського олігарха? Чому так?

На нашу групу розвідки - одна машина. Яка зараз стоїть з безнадійно замерзлим бензином біля позиції. І не кажіть "тому що ви добровольці", у ЗСУ - те саме. П"ятнадцятиградусний мороз - по фронту пересуваємось тільки пішки. Випадково взялась за двері зсередини мокрою рукою - пальці ледь не примерзли до металу. В найтеплішому місці, де ми спимо, іде пара з рота. Поки хтось гріється в банях, їздить на дорогих машинах і скупляється в супермаркетах. Сьогодні я йшла до військових, взяти нашій забутій світом групі питної води. Відчувала, ніби йду по ожеледиці босоніж - в тоненьких літніх берцях. Пальці примерзли до кількох пляшок води й пакунка продуктів, якого нам вистачить на кілька днів. Ішла й думала: а нащо воно мені потрібно? А нащо воно нам всім потрібно? Молодим дівчатам, іноземцям, але тільки не чоловікам-українцям! За кого ми тут? Ні владі, ні більшості цивільного населення ми не потрібні.

Колись наївно мріяла після війни продовжити спортивну кар"єру і вивчитись на тренера. Написала в дніпропетровське училище: "Чи можна буде вступити без спортивних нормативів?", чітко пояснивши, що я учасниця АТО, і звісно, нема можливості підтримувати спортивну форму. "Ні. Ваші проблеми. Ваша війна."

Це Дніпропетровськ... Прифронтова область...

Чомусь хочеться, щоб артилерійські снаряди упали і в їхній двір. Чомусь не хочеться захищати мирне небо над їхніми головами. Заради кого ми тут?

[vasyl57]

Аліна! Дозволь відповісти декілька слів. Мені соромно за наше сьогодення, мені вже не мало років, але я надіюся, що ми ще всі разом незабаром побачемо, коли з Вашого середовища, з середовища молодих людей, з'являться стількі нових обличь, схожих на тебе Аліна, що зможуть розпочати робити те, що не дуже вміє та хоче робити сьгоднішня влада, тоді і війни ніякої не буде!

[Pivoman]

Тю. Вчера по ТВ-ящику М.Ганапольский во время прямого эфира протранслировал весь мультфильм, восхитился и назвал его детищем "студии Pixar или типа того". На самом деле- дипломная работа студента Джейкоба Фрея... Студии Pixar наступают на пятки

https://youtu.be/uUrBIwKzx70

Компьютер или склон?

[Salseros]

Сильно.

Лет 20 назад читал и удивлялся, что в Японии, например, человек продолжал уходить из дома на работу(хотя был уволен) чтоб близкие не знали...

[ex_edc]

Salseros,
очень сильное видео. вообще отношения детей и родителей это очень глубокая тема для социалки. Надо отдать должное - корейцы, вьетнамцы и китайцы делають очень сильные ролики по социальной рекламе. выворачивают душу прям наружу....

Добавлено через 3 минуты

Коментар від Wilson Payne

Так хочеться підійти до багатіїв, що пропивають залишки мізків в столичних кабаках - прямо звідси, в брудній формі - бо нема у що перевдягнутись, з червоними від холоду обличчями, і спитати: чому вони? Чому не ти? Чому я, а не тридцятирічний бізнесмен? Чому 21-річний хлопець із Білорусії, а не син українського олігарха?

неправильная постановка вопроса. ИМХО. категорически неправильная. потому что и сыновья олигархов и 31-летние бизнесмены и богатые люди тоже присутствуют на фронте. армия - типичный срез общества. и пропорции те же что и в обычном обществе. погрешности есть - но в пределах статистики.

[murrena]

красиво на Юконе

https://youtu.be/iwvfYmpYdaM

[wwa]

Видеомонтаж от канадской команды паралимпийцев.
Невероятная мотивация! Уважение и восторг!!!

https://vimeo.com/153007278

[lexander]

Поднакрыло сегодня, что-то

https://youtu.be/txeUXIs9wDM

[VeraM]

Прошло два года, но боль и печаль о погибших на Майдане и на фронте наших ребятах, не утихает...
Зацепило очень. Самый сильный текст об окружения в Дебальцево. Думаю, что со временем, о таких парнях, как Саша Данилюк и его пациенты будут писать книги, делать фильмы, петь песни.

https://focus.ua/long/345898/

[MIC]

Інакше як подвигом не назвати. Чоловік (з Великої букви Чоловік) спасає з під колес автомобіля маленького хлопчика, що раптом вибіг на дорогу і при цьому видно, що ризикує власним життям. І дуже щасливий кінець цієї історії.

https://www.youtube.com/watch?v=8cvRL3uwazc