[KIra]

мандри
На травневі вихідні наш відпочинок спланувався спонтанно: після 27 квітня вирішили поїхати кудись на захід. Розпочати вирішили з Кам'янця-Подільського, а далі - як вийде. Зрештою вийшло не зовсім на захід, але пречудово. Втім , все по-порядку.

1 травня близько 17 заливши повний бак на традиційній КЛО у Стоянці рушили в сторону Житомира і, зважаючи на пусту трасу, вже через годину були там. В Житомирі виявилося, що перехідник до карти пам'яті для фотоапарату лишився вдома. Витративши годину часу, нащастя, таки знаходимо супермаркет електроніки який працює вирішуємо проблему (трудящі Житомира відпочивали дуже солідарно - на немаленьке місто лише один працюючий торговий центр).

Кожен раз, коли мені випадає мадрувати Україною, я не перестаю дивуватися тому, наскільки вона красива. Так, у нас погані дороги, почасти занедбані села і містечка, але.. У мене просто не вистачає слів.


(фотки робилися з машини на ходу, тому теж не здатні повністю передати ту нереальну красу).

Повечерявши у Хмельницькому близько півночі доїжджаємо до Кам'янця-Подільського. Вночі місто просто вражає.



Заночувавши в наметі посеред квітучого лісу



пересідаємо на велосипеди і рушаємо знайомитись із містом ближче.
























Далі вирушаємо в Хотин.

[KIra]

Чомусь я завжди думала що хОтин, а виявляється хотИн.
В Хотині цими вихідними відбувався фестиваль "Битва націй". Цікаво, але людей дуже багато.

Але відвідини наші Хотинської фортеці розпочалося із надзвичайно смачнючих шашликів в корчмі що на парковці (рекомендовано скоштувати всім).

На вході грали волинки

http://www.youtube.com/watch?v=6zA8g...layer_embedded

Фестиваль прикольний, але хлопців реально жалко. Мутузилися вони нєпадєцкі - щвидкі моталися туди-сюди.

http://www.youtube.com/watch?v=wHHU7...layer_embedded

http://www.youtube.com/watch?v=_r_2A...layer_embedded

Але все те дійство просто відпочиває у порівнянні з величчю самої фортеці.
Далі - дивітся самі.













Після Хотину ми вирішили поїхати в бік Бокоти і заночувати на березі Дністра (доречі про Дністер: я бачила багато українських річок - він вразив мене найбільше).
Проїхавши Подільськими Товтрами, поколесивши полями конюшини, обліпивши машину багнюкою "по самі вуха" зрештою змирилися з тим, що з ночівлею на березі не вийде і рушили в сторону Междибожа.

[KIra]

Дороги в Україні просто жахливі. Але те, що тягнеться від Бокотського скельного монастиря в сторону Дунаївців - це навіть дорогою соромно назвати. Чесне слово, їхати полем було значно легше, ніж тією "дорогою".

Поділля - дуже мальовничий край, але мені, як уродженці Полісся трохи не вистачало лісів. Тим паче, що ночувати в наметі всеж краще у лісі ніж посеред поля. Ледь живі ми досунули до Дунаївців і я вже почала канючити та натякати в сторону готеля, але чоловік був непохитний. Зрештою, десь посередені між Дунаївцями та Ярмолинцями ми знайшли лісок і там заночували.



Прокинувшись в обідню пору, рушили далі і вже майже надвечір доїхали до Меджибожа.









Ця фортеця реставрується лише тепер. І тільки побачивши її починаєш розуміти коллосальну роботу реставраторів Кам'янця та Хотина.











На території фортеці працює 2 музея: краєзнавчий та музей пам'яті жертв Голодомору на Хмельниччині, відвідавши які ми знову пересіли на велосипеди та поїхали на пошуки залишків замку Ракоці.
Залишків замку не знайшли, але бачили земляні вали і рештки замкового муру на яких влаштовано звалище.

Накрутивши кілометрів 20 по українським селам побачили чудового індика та фантастичний пам'ятник витвору ХТЗ:





Повернувшись до машини погрузилися і вирушили в сторону Вінниці.

[KIra]

Дорогою у Вінницю зупинились в Летичеві.
Знаменитий костел побачити толком не вдалося: храм діючий, отже обнесений високим парканом (частина якого стародавні кріпосні мури), а ворота зачинені на всі можливі замки.



Насправді втішила своєрідна укркаїнська еклектика: на 50 квадратних метрах пам'ятник Устиму Кармелюку, пам'ятний знак жертвам Голодомору та пам'ятна дошка воїнам радянської армії що загинули в летичівському концтаборі. Всі доглянуті і стоять у злагоді.





Вінниця.
Там кльово. Решта фотками, бо пєйсатель з мене такий-собі - не зможу передати свої емоції словами.









Пошук місця для ночівлі був досить тривалим та дещо смердючим, але все добре, що добре закінчується: переночували нормально.

Наранок заїхали у Вервольф. Дивитися, насправді, особливо нема на що. Але цікаво послухати місцевих "екскурсоводів". Проте заглиблюватись в цю тему, принаймні в цьому пості, я не буду.











Після подорожі лишилась купа позитивних емоцій та ще більша купа планів куди поїхати наступного разу.

повний фотозвіт тут