Познайомилися ми в січні далекого 1985 року на роботі на мій день народження, вона прийшла через обід провідати дружину двоюрідного брата, з якою ми разаом працювали. В серпні 1985 року ми одружилися і ось скоро буде 25 років, як ми разом. Восени постало питання, що будемо робити зимою, я ж без лиж ніяк.:wink: Було прийнято спільне рішення, що дружина буде освоювати гірські лижі. Знав, що буде нелегко, адже дружина родом з теплих країв(Одещина). :)Коли випав перший сніг, вирішив почати важку науку.Позичив в друга черевики Альпіна 41розміру( на 36розмір), дістав з кладовки свої старі лижі Польспорт Сомпакт Е-222.
http://s39.radikal.ru/i084/0909/6a/ab79969636c4.jpg
Наука починалася на Піонерському озері в Сихові(мікрорайон Львова), де була невелика гірка. Не все було гладко, виходив поворот вправо або вліво, звязати два повороти до купи не виходило. Так як, вона в дитинстві ганяла на мопеді, то вирішив , що перешкоду мусить об"їхати. Пішов в ліс і виламав кілька прутів з ліщини та поставив імпровізовану трасу слалому. Після кількох невдалих спусків і падінь все налагодилось.
http://i043.radikal.ru/0909/33/f20bad2590ae.jpg
Потім було освоєння Грабовця з полички через ліс донизу. Коли перший раз йшли на Грабовець через Політехнік, то десь навідороги і каже: Залиште мену тут під копицею сіна, а будете йти назад то заберете. Після невеликого привалу дорога на Грабовець була подолана. З того часу ми не пропускали ні одної можливості, щоб махнути на лижі.
http://i054.radikal.ru/0909/dc/ac53bcf07779.jpg
Потім були перші старти в гірськолижних змаганнях:good:
http://i017.radikal.ru/0909/16/f34db6c95525.jpg
Піля цього на лижах не стояла більше 10 років по різних причинах, але в середні березня 2009 року, після розповіді про тести лиж 22-23.02.2009, виявила бажання з»їздити на Буковель, який зустрів нас 22 градусним морозом.
http://s56.radikal.ru/i154/0909/e6/2a26da956567.jpg
Після каталки
http://s50.radikal.ru/i129/0909/6c/4a50d8a6d8ec.jpg
Друга поїздка була 04.04.2009 року вже при плюсовій температурі.
Траса 2А
http://s49.radikal.ru/i124/0909/ce/d4b0b576d316.jpg
Цього сезону вирішено забути про проблеми і проводити на Буковелі більше часу.:good:

А я со своим спелеологом познакомилась возле альпклуба и мы вместе участвовали в туристических соревнованиях!))) А роман начался на скалолазном маршруте в Крыму!)))
Лыжи и борды появились в нашей жизни гораздо позже!

Иду я, значит, с другом по улице. Тут смотрю - две девушки (как потом оказалось лучшие подруги) Сразу с другом определились кому какая нравится :) Перекинулись парой фраз, типа шуток :) Потом я взял телефон у ее подруги))))), но понял, что затупил....Далее узнал ее телефон через общих знакомых, позвонил договорился встретится и не пришел (ну не дурень, а???) как оказалось потом она тоже не пришла))). Прошло полгода...Гуляю с собакой в парке, смотрю - она!!! Сердце биться как начнет!!! Теперь я понял, что либо сейчас либо .... не судьба))) Подошел, говорю собаке, мол: "Чак, поздоровайся с Аленкой", ну он хвостом повилял, подлизался, ну вобщем я ему уже 4,5 года как благодарен :)))) А насчет лыж, то 08-09 был первый сезон, когда она встала на лыжи и дальше Протасового Яра (Киев) выехать у нее не получилось, к сожалению. Вроде понравилось, так что все впереди, надеюсь! :)

Давай дерзай, все буде добре, потім ніколи не пошкодуєш.:wink:

Я со своей познакомился на сплаве, когда еще Гард не затопили. Было это летом 2005. Зимой поехали на открытие сезона в Славск. Тогда еще между нами состоялся следующий диалог:

-- Хочу поехать с вами 24 в Славск.
-- Какие проблемы.
-- Хочу в машине Дема ехать.
-- Считай, что уже едешь.
-- А где-то в Киеве лыжи в прокате можно взять?
-- Не проблема.
-- А меня тут многие уговаривают на борд встать.
-- Думаю, что вначале надо научиться хорошо кататься на чем-то одном, а потом переходить на другое.
-- А спальник возьмешь?
-- Возьму.
-- А когда мы будем в Славске?
-- Думаю, часиком в шесть утра.
-- А обратно когда выезжаем?
-- Как закончим кататься, так сразу и поедем.
-- СЛУШАЙ, ДИМ, А СЛАВСК ЭТО ГДЕ?

После этого я ушел в долгий и продолжительный ступор:))))))))))))

В Славске на Западе потратил четыре спуска, чтобы поставить ее на лыжи. С помощью лыжной палки и какой-то матери вроде получилось. Потом был Ай-Петри, Пилипец и Гудаури, где она уже летала как профи. Какой-то грузин, едущий со мной на канатке показал мне на девушку, несущуюся с третьей очереди и сказал: "Вах, красиво едет!" Смотрю, а это Лин. Был горд. Потом был перерыв на Богданку, а в прошлом сезоне уже спокойно на Вышгороде за инструкторами гоняла.

Просто 5!!!! :agree::ROFL:

А у нас всё начиналось с мешками за плечами:)


А потом мы долго не поддавались на уговоры стать на лыжи, потому как были уверены, что встрянем и навсегда. Но! Мир не без добрых людей и один хороший товарищ сделал "ход конём" - предложил мне за 10у.е. лыжи с креплениями. И я дрогнул! И понеслась...

Первый спуск с Азау в 4км проходил под вопли и крики радости вперемежку с отчаянием, что ничего не выходит, и желанием одного чайника рассказать другому как надо. В результате к концу 4-х км спуска дело едва не кончилось "разводом и девичьей фамилией":D
Но вечерком это быстро списали на акклиматизацию.

А выше всех пока занеслась моя половинка - до приюта:)

варіант 3

в 92 році я гірські лижі бачив тільки в магзині СПОРТТОВАРИ а борда , напевно, ще і не існувало в природі... потім було якось не до гір. Потім в Яблуниці на Корові я став на лижі... відтоді і понеслось


та за останні роки поставив на лижі і дружину

http://photofile.com.ua/photo/jurabi.../150784029.jpg


і дівчат



http://photofile.com.ua/photo/jurabi.../150783975.jpg

вони зразу впиралися та тепер і самі "прихворіли" на цю справу

Наша історія розпочалася 8 березня 2000р. в одному з місцевих барів. Сидимо собі за столиком, двоє студентів 4-ого курсу, святкуємо жіноче свято - коньячок, пиво. І ось тут заходить юрба дівчат, причипурених (свято ж), в коротких спідницях.:acute: А на дворі ж весна, кров бурлить, грає. Неможливо було пропустити без уваги таку красу, відразу ж знайшлися підсніжники :Rose:і вперед до них. І що Ви думаєте, далі все цікавіше! Виявляється, ми навчаємось на одному економ.факультеті ЧНУ, тільки різниця в одному курсі. Але мало того, ми ще й одну школу закінчили і ні в "одном глазу". "Знав би де має шафа на голову впасти...":pleasantry:
Мар"яна-Масік-Мар"янчик :angel:- не просто половинка, це ціла частина мого життя, яка перевернула мій світ, погляд, розум.
Тепер ми щасливі разом, вже втрьох - з нашим кіндером Дімою, йому 31.10 виповниться 3 рочки.
А про лижі - є що згадувати! Я сам ще толково не освоїв техніку, але вже минулого сезону спробував поставити і Мар"яну. Не думав що буде так важко:crazy:, але взяв себе в руки і довів справу до кінця.
Тепер ми разом на лижі, Вона в мене молодець, дуже старанна.:good: Закуповуємо абонементи на цей сезон вже на двох.
Але думаю, що нашого Малюка вже теж час ставити, і спробуємо!:Yahoo!:

Зі своєю половиною познайомився не не лижах,але в перший ж рік спробував поставити на лижі.Синяк(курорт) ентузіазм відбив у неї майже на 10 років.Минулого року взяв на Буковель,за 3 дні 8 підйомник став улюбленим!Зараз не може дочекатись снігу:girl_cray2:

С истинным умилением прочитал Ваши романтические, жизненные истории!
Тема просто обалденная!
Спасибо стартопику!!!
Ну как после такого чтива и себе не отписаться?

Начну с того, что в опросе проголосовал - "нет" т.к. сам ещё на горных лыжах не стоял, а жена и подавно!

Ну а теперь по теме.
Начну пожалуй с того, что к 24 годам, среди друзей и сотрудников я слыл убеждённым, закоренелым холостяком и был уверен, что раньше 30 - 35 лет не женюсь, причём не скрывал этого.
Появился у меня друг, который в Полтаву перехал из другого города, такой же убеждённый холостяк. Вообщем понятно почему сдружились сразу.
В декабре 1995 года, перед самым Новым годом, играя в воллейбол, я умудрился сломать ногу (ну не сам конечно, товарищ, который блок ставил, очень помог). Перелом был очень неудачный (хотя разве они бывают удачными) и мне пришлось 47 дней проваляться в гипсе.
За это время, мой друг, оставленный без моего присмотра, умудрился познакомиться с девушкой, но от меня, по вполне понятным причинам, всё это скрывал.
21 февраля 1996 года случилось долгожданное чудо, мне в 10 утра сняли гипс!
Лежу я дома счастливый, никого не трогаю... и вдруг звонок друга. Голос такой взволнованый и настаивает на встрече вечером! Причём мои аргументы, по поводу снятого утром гипса и сильной боли при наступании на ногу, не принимаются категорически.
Вообщем моё сопротивление было сломлено и не взирая на то, что причину такой спешки мне узнать не довелось, вечером я был практически вынесен из квартиры, погружен в машину и перевезён к другому дому, в моём же микрорайоне, что само по себе уже вызвало у меня удивление, ибо друг жил на другом конце города.
Когда мызашли в квартиру, всё прояснилось... он познакомил меня с девушкой, представил её своей невестой и сообщил радосную новость: я свидетель, а свадьба через два дня!!!
Вторая "радостная" новость состояла в том, что мы ждём свидетельницу, с которой меня будут знакомить...

Маленькое отступление, дабы Вы прочувствовали ситуацию в которой я оказался.

Представте себе, зарошшего и бородатого мужика (небрился и нестригся, по описаным выше причинам, больше месяца), к тому же хромого, с палочкой и в спортивном костюме.... Вообщем я хотел сбежать но сильно болела нога, а помощь в совершении побега мне была категорически отказана.

Вообщем когда в комнату зашла Юля (именно так звали свидетельницу) то на меня она посмотрела мягко говоря подозрительно. Как я узнал позже, на кухне, у невесты она спросила, где жених нашел этого хромого старика...
А "хромой старик" увидев Юлю потерялся и пропал. Наверное именно такой и бывает любовь с первого взгляда. (попрошу не пошлить по поводу долгого воздержания по причине болезни, девушки меня проведовали, а сломана у меня была только нога).

Дальше больше... выяснилось, что мы с ней окончили одну школу, я на 2 года раньше, но при этом ни я её, ни она меня ни разу не видели. И это при том, что я был активистом, которого в школе, как я ошибочно полагал. знали все.
Кроме этого, она жила через четыре дома от моего, но мы не разу не пересеклись! Мистика да и только.

Далее всё было как в сказке.
Приехав выкупать невесту я естественно был подстрижен, до синевы выбрит, при параде, без палочки, при этом мужественно старался не хромать... и Юля меня не узнала. А узнав, смотрела уже не подозрительно, а с интересом.
Я в это время смотрел на неё влюблёнными глазами...
(Кстати, я именно в этот день познакомился с будущей тёщей, очень ей понравился, и по сей день живём душа в душу).

Через неделю она расталась со своим парнем и мы начали встречаться... песни, стихи, конфеты, букеты, вообщем было всё. А ещё через 17 дней я предложил ей стать моей женой.

Вместе мы уже 13,5 лет. Я счастлив, что у меня есть мой Юльченок и два сынишки!
Вот такое начало истории.

Что касается горных лыж, то это моя, до этого момента, несбыточная мечта! Всегда не хватало времени на её осуществление, это при том, что горами я просто болен.
И вот свершилось!
3-го января мы всей семьёй будем в Косове!!! Я очередной раз счастлив и считаю дни до отъезда! (попутно пытаюсь выбрать снаряжение не сильно подорвав бюджет семьи)
Очень волнуюсь за жену, т.к. она на лыжах вообще не стояла... я хоть беговыми занимался, но думаю всё будет прекрасно! Даже снег сегодня пошел.

п.с. Сорри за много букаФФ, -" Остапа понесло" (с)

Мы познакомились не на лыжах. И не любит моя жена лыжи. Но в небо я её вытащил легко (правда не одну, а с тандем-мастером). В общем, хоть и не лыжница, но наш человек :agree:

Кінець вересня 2004.Вперше я побачила свого чоловіка, коли він забіг в кафе міста «Кремівка», щоб привітатись із друзями, з котрими ми за кавою планували концерт (який в результаті був ганебно провалений). От зайшов він такий кучерявий із очима-вуглинками, і все- мене поміняло!!! Перше,що я тоді подумала: «Це та єдина людина,за якою я готова побігти на край світу!». Він швидко попрощався і побіг по справах, а я ледве себе заставила не вискочити за ним на вулицю… Хоча в мене тоді був молодий чоловік,і ,здається, не один… І ми зовсім не були знайомі…
Інформаційна довідка була наведена досить швидко, я собі жила-не тужила, та кожного разу посміхалась, коли випадково бачила Андрійка, проїжджаючи вулицями міста.
Прийшла зима, і ми офіційно познайомились на одному із балів-концертів: він грав роль ангела у виставі, а я виступала як бард. При чому він ледь не зірвав вистави,бо не встигав приїхати з гір , де сноубордив і дівчат кадрив.
…В «гримерці» він якраз пришивав собі крила, стояв без футболки, було видно його пірсінг на пупці, і в мене він теж був, тому швидко знайшли спільну мову, навіть «поцілувались пірсінгами», - наші на той час «кохані люди» перебували зовсім поруч)) Далі ми знов довго не бачились- аж до кінця весни, а знов зустрілись на тому ганебному концерті, який колись планувався в «Кремівці» (концерт був без ведучого!!!)- мій майбутній чоловік читав свої твори,я співала після нього,рятуючи ситуацію, і думала «Чого ж він так за мною сьогодні бігав з пивом?»:angel:
Ще через декілька тижнів ми знов зустрілись на центральній вулиці міста – я йшла від свого нареченого, а він виходив від друзів. От ми тоді і зустрілись назавжди – просто пішли в дворик, сіли на лавку, купили соку (він був з будуна, я не хотіла здавати свою пивну пристрасть) - і виявилось, що наші мрії і плани, принаймні на це літо,просто-таки однаковісінькі!!!Ми обидвоє з палатками мріяли поїхати на Закарпаття –Ужгород-Мукачево-Солотвино, на фестиваль в Шешори, потім - в Крим дикунцями, а потім-на джазовий Коктебель-фестиваль. Цього ж вечора я передзвонила своєму нареченому і відмінила вже конкретно призначене весілля.:oops:
Через 2 тижні ми вже їхали на Сонячне Закарпаття, потім - згідно планів, і в нас було медове літо. :beer:Вінчались ми 31 грудня, і в новорічну ніч в колі найближчих друзів справляли весілля, новосілля і зустрічали Новий 2006 рік! А рівно через 9 місяців (29вересня) у нас народився перший син.
Ага,ще забула додати – в конфетний період я збігала по сходах, щоб перегнати ліфт і зробити йому сюрприз своєю появою , перескочила увесь сходовий прольот і порвала хрестовидну зв’язку. Нормальні люди мають травмовані коліна через лижі, а я –через шалену любов!http://extreme.com.ua/forum/images/s...girl_cray2.gif
Тепер катаюсь обережно, коліно періодично вискакує навіть під час ходьби, а на лижах/борді ми катались задовго до цих подій…

ось наша передшлюбна подорож на Закарпаття

http://photofile.com.ua/photo/jordik.../157031698.jpg,http://photofile.com.ua/photo/jordik.../157031707.jpg


ось наша женячка: http://photofile.com.ua/photo/jordik.../157031839.jpg
це в мене токсикоз на другому місяці вагітності-мушу їсти йогуртиhttp://photofile.com.ua/photo/jordik.../157031728.jpg
і що з того вийшло:
http://photofile.com.ua/photo/jordik.../157031928.jpg

Божечко, які ві кучеряшки.... були..... сказиться можна!!!!!!! :Bravo:

Чудов розповідь!!!:Rose:

Ребята, сорри, что сам себя цитирую, просто хочу прикрутить фото своего счастливого семейства.
Это мы просто вышли прекрасным январским днём во двор всей семьёй и.... вот такое коллективное, семейное творчество получилось!
Как Вам?

http://lh6.ggpht.com/_c3cyhmyPFKM/Sy...0/DSCN3695.JPG

Ну теперь Sheridan не сможет упрекнуть меня в том, что я скрываюсь...:ROFL: