Трохи плазунів, для настрою. Гадюк не бачив, але пошуки тривають. :)

Ліс готується до сну. Останні промені сонця ховаються в кронах дерев. Затихають звірі і птахи. І тільки сова порушує спокій мертвої тиші. Симфонія страху. Ніч.:scared:

Маршрут: Сколе - Препічки (822 м.) - Кам'янка - водоспади. Велике коло. Відстань 23 км.

Робоча вилазка. Спека внесла корективи, і похід виявився зовсім не легким. Коломийки почались на підходах до гори. Псевдо стежка, по класиці поступово губиться. Доречі, я вже давно на них не сподіваюсь. Оскільки чудово знаю, де я ходжу. Тому я був готовим до дупи, і вона настала. Описувати все пекельне дійство, не хочу, але дещо розповім. Щоб, хоч якось, уберегти потенційних "смертників", які спробують піти слідом. :crazy:

Трави із сотнями кліщів, по яким я ліз, виведуть із рівноваги навіть найміцнішого духом. Їх було настільки багато, що навіть мене здивувало, і злякало не на жарт. І чорні, і червоні. :scared: Бурелом і хащі, теж згадувати не хочу - вони були, і будуть. А потічок в урочищі також, заслуговує уваги. Кому сумно - ласкаво просимо до пекла. На вершину я забіг досить швидко і впевнено, наловивши на себе кілька десятків кліщів. Селфач і скидаю висоту. Звісно, валити буду в село, бо по плану ще водоспади. Над спуском в урочищі, знову трави і кліщі. Сонце припікає, біжу і відчуваю, як вони по мені лазять. Фу, бридота. :bad: Аж внизу, перевів подих, коли пірнув в потік з головою. Пів години переглядав і витрушував одяг та спорядження. Доречі, все було передчасно оброблено інсектицидами. Використовував дорогі, які не повинні потрапляти на тіло. Але, як бачите, це не допомогло. :cry: Ну якось так. Бережіться.:)

P.S.: Друзі, ходіть маркованими туристичними стежками, і буде Вам щастя.:agree:

хр.Ключ - має що показати. Святі хащі, ховають багато цікавого. :agree: Україна - чудова. :girl_in_love:

Друзі, зміна клімату, готує нам ще одну проблему. Вода - її стає що раз менше, і менше. Не хочу бути задротом, і казати - не забувайте закривати кран. Але, це скоро відчують всі. :(

З останньої мандрівки, приніс цікаву фотографію. Каплі води, підсвічені спалахом, розсипаються на кам'янистому дні, висохлого потіку. Космос. :girl_in_love:

Цього разу, шукав сову. :crazy: Ліс потемнів миттєво, і перетворився у локацію жахів. :scared: Сову чув, але на жаль, не бачив. Розумний птах. Не знаю, на що я сподівався. Але, мушу визнати - не вмію я вистежувати сов. А вона сиділа на дереві, і дивилась, як якийсь придурок з фотоапаратом, лазить по темному лісі. :D

Щось, вже хочеться зими і Снігу. Літо переношу важко. :( Але, трохи масланув, і настрій покращився. Робота робиться. :)

Локація змінюється на очах. Достатньо на ній не бути один рік - і це вже кидається в очі. Полазив файно, і гора, і гриб, трохи ся кинув. 21 км. Ось така Лопата (1210 м.), в цьому сезоні.:)

Мала Шебела (1165 м.). Радіалка із Зубриці. Загалом 15 км.

Останні кілометри "вбитого" напрямку. Каміння б'є в днище автомобіля, розриваючи перепонки вух. Трясе, сцуко, як при вході в атмосферу планети. Відчуття - як у "шатлі". Повземо, як на череві. :( Вузька дорога в селі, де ніде розминутись. Греко католицька церква, збирає на ранкову службу парафіян.

Старт. Набір висоти. Сонце вже припікає, не на жарт. Лісовозна дорога в болоті. Скачеш по ній, як Деодон, з боку в бік, через сліди худоби та звірини. Ліс. Галявини, зарослі незрозумілою "доісторичною" рослинністю. Кінцева злітка вверх. Відріг. Полонинка. Афини. Вихід в космос. :girl_in_love:

30 років - майже вічнічть, по міркам теперішнього життя, яке змінюється дуже швидко. Плішка (1051 м.) - Святкова гора, цього разу. Радіалка зі Сколе. 12 км, було намотано по урочищам, та хащам. Багато гадюк. Друзі - З Днем Незалежності! :girl_in_love: Робота робиться.:)