[kamyanets]

Не знайшов спелео-розділу, тому пишу сюди...

В переддень дня Св.Миколая ми вирушили в гості до наших знайомих спелеологів в Молдову, подивитися на печеру Золушка. Знали, що ця печера славиться великими об’ємами і є однією з наймолодших печер.


Тож, за чотири години ми дісталися до україно-молдовського кордону в с. Мамалига. Тут відбулися звичайні процедури перетину кордону пішоходами – штампування закордонного паспорту. Будиночок спелеологів знаходить ся за 1,5 км від прикордонної застави, тому , з метою економії на оформленні страховки на наш бус, пішли туди пішки.

Зустріли нас надзвичайно гостинно, запропонували нагодувати макаронами з українською тушівкою. Година на перекус та підготовку і ми вирушили до входу в печеру.





Вхід в печеру розташований майже на кордоні. Сама печера простягнулася двома практично однаковими по довжині «рукавами» - один під українською територією, інший – під молдавською. Біля входу в печеру розташований величезний діючий гіпсовий кар’єр, завдяки якому печера була відкрита і сьогодні доступна для дослідження. В 1977 році під час розробки кар’єру був знайдений вхід в печеру. З часом кар’єр «просувався» все далі від входу, а перероблену породу засипали на місце початкових робіт. Вхід в печеру був укріплений від засипання шістьма бетонними квадратними циліндрами.



Ми пройшли повз кар’єр, розміри якого вражають. Пощастило, що зночі впав щільний сніг і примерзло – в іншому випадку ми б загрузали по кісточку в болоті. На верхівці кар’єру, метрів 200 від краю в посадці колючих акацій виступає бетонна конструкція з металевим люком. Нам туди.

Спустилися по драбинам вниз на 32 метри. Вхідна частина печери низька і вузька. Місцеві спелеологи називають його «шкурник», і жартують, що в Золушці шкурниками називаються ходи, в яких неможливо пройти широко розмахуючи транспортником. Вийшовши із вхідної частини ми зрозуміли, що це правда.



Розміри порожнин печери вражають, приголомшують, захоплюють. Складається враження, що потрапив в країну із книжка «7 підземних королів» А.Волкова. Тут можна бігати з широко розкинутими руками, кататися на велосипеді, стрибати… «Для Золушки достатньо світла не буває», каже наш провідник і розповідає, що для фотозйомки сюди заносили акумулятор і величезні ліхтарі – прожектори. Висота одного із перших залів, Перспективного, становить 9 метрів, а є і ще більші. Деякі зали мають величезні розміри, але всю їх велич важко осягнути через переділеність колонами. Один з таких найбільших залів, зал Чернівецьких спелеологів має неймовірні розміри: довжина – 172 м, ширина – 60 м.




Продовження статті про екскурсію в печеру Золушка