В Андорру я, власно кажучи, не збирався…
В ту «чорну п’ятницю» я сидів перед компом з проплаченою путівкою у Зьольден на 8 березня у кишені, дивився форекаст і мріяв… А куди це я гайну під прогноз цієї зими? Пилипець? Тростян? Драгобрат? Чи в зворотному порядку…?
Раптом задзвонив телефон і все пішло не так. Дзвонить друзяка – майже професійний подорожувальник і каже… Є дешеві квитки і ми з жінкою зібрались погуляти по Барселоні… Не хочеш гуляти? То там Андорра поруч! Та і я на пару днів вам компанію складу…
Звісно, то була пропозиція, від якої важко відмовитись… Трошки було лячно, що квитки назад були за день до виїзду до Зьольдена, але…
Стало питання трансферу від аеропорту до Андорри. Вирішили не купляти їх онлайн, а на місці розібратись. Це була помилка.
Стало питання проживання. Друзяка авторитетно заявив, що самі солодкі пропозиції з’являються за день-два до заїзду! Це була друга помилка.
Я тихо заперечив, що бронювання готелю на гірськолижному курорті та бронювання готелю в місті то трохи різні речі… Зійшлися на тому, що бронюємо готель зараз. В якому не треба передплати за бронювання і як найближче до витягу. Навіть, якщо це буде на межі фінансових можливостей. Як буде краща пропозиція, то завжди можна відмовитись. Як ви розумієте, краща пропозиція так і не з’явилась…
От і все. Лишилось чекати і багато працювати…
Нарешті настав час Х. Київ проводжав нас мокрим снігом… Варшава зустріла вітром, а Барселона… Барселона нас не зустрічала. Ми просто впали з неба в літній вечір! +20, пальми та одягнені в пуховики люди з лижами… Шок!
Від термінала до зупинки бусів на Андорру 200 метрів. На зупинці з лижами двоє. Я та якийсь китаєць. Приїхав перший бус… І виявилось, що шофер квитки не продає! Тре купляти онлайн або їхати в офіс компанії в місті. А було вже по восьмій вечора. Стало трохи сумно…
Приїхав другий бус. Тут нам поперло… Спробуйте не вимовляючи ні слова пояснити людям таке: Вам треба сісти зі мною в автобус, доїхати до автовокзалу в місті, сходити купити в касі квитки (я вас почекаю), і разом посунемо в Андорру. Він це зміг! Раніше, мені здавалось, що тільки я можу спілкуватись будь-якою мовою, якщо це буде «на мігах», але ні! Це було неперевершено! Тре було знімати на відео! Просто майстер пантоміми!
В касі вокзалу купили квитки. Туди й назад. Назад з відкритою датою та часом. Трохи менше ніж 60 евро на особу. 3,5 години й ми в Андоррі ла Веллі на вокзалі. Місто спало глибоким сном… Початок першої, а треба ще доїхати до готелю в Енкампі. Знову шофер буса нам допоміг. Хочу зауважити, що за весь час ми з ним вимовили тільки п’ять слів. «Бус, Каса, Андорра, Таксі, Енкамп». За десять хвилин примчало таксі. 17евро і ми в готелі. День закінчився.
Зранку пішли купляти скіпаси і харчі. Скіпас на 4 дні коштує 180 евро. Харчі… як харчі. Щось дорожче, щось дешевше, ніж у нас. Вразило тільки, що апельсини по 3+ евро…
Поснідали, зібрались і ми вже на фунікампі (так називається канатка). Найдовша в Андоррі. 6+ км довжина та 1,5 км перепад висот. Їхати 25 хвилин.
На горах сніг нібито є, але відчувається певний дискомфорт. Зранку та в вечорі то майже лід, а вдень така собі кашка. По за трасами бетон цілий день. Але настрій від того не псувався бо всі дні було сонячно і яскраво. А контраст між низом і верхом був настільки разючим, і все навкруги було настільки незвичним, що… Відпочинок вдався!
Деякі спостереження.
Сам курорт Грандваліра, як мені здалось, це пречудове місце для відпочинку всією родиною. Тихо, затишно і безпечно. Чорних трас нема (по австрійським міркам), а всі інші доглянуті та широкі. Про «тихо» я, мабуть, загнув, бо каталонці досить галасливі, як, мабуть, і всі південні люди, але з іншого боку у них нема такої патологічної тяги до порядку в усьому, як у німців чи австріяків. Де ви побачите в Альпах велику родину з дітьми, які на гірськолижному курорті накрили поляну просто на снігу чи на сходах до витяга і весело відпочивають і закусюють? Правда, і у нас можна таке побачити, з тією лише різницею, що у них після «гулянки» на цьому місці буде чистіше, ніж до.
Всю Грандваліру, від Енкампа до Пас де ла Каса (кордон з Францією), можна проїхати за півтори години не поспішаючи. До речі, схили, що спускаються до Пас де ла Каса нам вдались найбільше.
В міському транспорті (автобус) можна їхати зі снарягою, але не в лижних ботах. Квиток з Енкампа до столиці коштує трохи більш як два евро. Скібуси (не плутати з місцевими) ходять дуже щільно, зупиняються часто й об'їжджають, як мені здалось, всі куточки в кожному містечку. Тому, де жити в Андоррі – то питання другорядне. Правда, я зацінив проживання біля самого витягу. Ти вже дома, помитий, поївший, стоїш й дивися у вікно, як люди сідають в скібуси…
Чув тільки чотири мови. Іспанську, Каталонську, Французьку, Російську. Росіян настільки багато, відпочиваючих, працюючих там, що питання розмовляти українською стало принциповим. Деякі, побачивши червоно-чорний шеврон з золотим тризубом на куртофані починали «шушукатись» і підштовхувати один одного, але думки свої вголос не висловлювали на нашу і на свою користь. Кумедно виглядало попередження на вході ресторану біля витягу на горі. Дослівний переклад, мабуть, ніяких змін до свідомості не вніс. Довелося продублювати з яскравим малюнком.
Чотири дні пролетіли занадто швидко. На момент від’їзду ми вже вільно спілкувались каталонською «на мігах» і тому їхали в Барселону особливо не переймаючись, що чогось десь не знайдемо…
Місцевий бус домчав нас до Андори ла Веллі. На автовокзалі зареєстрували наші квитки, поклали речі в камеру схову… До речі, величенька така, висока, спеціально для лиж пристосована. 5 евро за добу. І пішли гуляти величезною зоною дюті фрі з виглядом людей у яких є все…
Далі все по сценарію. Чемодан-Вокзал-Барселона-Варшава-Київ.
Це була перша в житті подорож за кордон, організована самотужки! Тепер вже багато чого зрозуміло і вже не так лячно. Навіть якщо ти знаєш місцеву мову тільки з Гугл-перекладачем.
Кому цікаво, то бюджет на
двох вийшов приблизно такий:
Авіа квитки (по акції) - 200
Спорт. Спорядження – 120
Трансфер (Аеропорт – Андорра - Аеропорт) – 120
Таксі (Андорра ла Велля – Енкамп) - 17
Готель 5 днів – тут я промовчу… Але, якби бронювали в день покупки авіаквитків, то вийшло б до 200 евро.
Скіпас – 360
Хавчик – 60
Місцевий транспорт – 5
Камера схову – 5.
От і все. Рахуйте.
З.І. За всю подорож був тільки один негативний момент. Жодного разу ми не чули української…