[Neon]

Було достатньо перешкод але ми справились і наша щорічна поїздка в Австрію відбулась. правда зі зміщенням дат, але в даному випадку це тільки на краще. Цього року ми вирішили не зраджувати нашій традиції і знову поїхали на чудовий курорт Serfaus Fiss Ladis. Явже в третє його відвідую і готовий туди приїжати ще і ще. Я впевнений що в Альпах є достатньо альтернатив, але SFL вже став домашнім. це наш австрійський Подобовець ) а з цього року Наш Японський Подобовець. чому запитаєтесь... не спішіть. давайте все по порядку.

Вже другий рік поспіль нас назбируються компанія яку ніодин маленький готель вмістити неможе ми знову вирушаємо в тріп по європейськи автобанах на двох зручненьких Транспортерах, правду булоб набагато колоритніше якби це були Т1 а не Т4 )).

Цього року нам нарешті повезло з границею, я в перше побачив пустий кордон, взагалі пустий, якихось 2-3 машини в сусідніх рядах і все. але як то кажуть в "тихому болоті чорти водяться". буси які ми запаковували близько години нас заставили повністю розпакувати, а один бус щей завернули і змугені були всю процедуру проходити поновій. Невеселий старт поїздки, враховуючи що ми проїхали тільки 70 з 3000 кілометрів. але нам це не зіпсувало настрою, бо нас чекали гори, великі гори.
За якихось 24 години від моменту старту у Львові, ми вже розпаковувались в затишних готелях в маленькому містечку Kaunertal. швидко приготувавши вечерю ми завалилисьспати. завтра великий день - перший день каталки в цьому сезоні (не прийнаймі для мене).


Напевно в кожній поїздці в перший день звучить атка фраза - "давайте сьоні розкатаємось і не будемо мочити"... ну от ми про це не мочити говорили всю дорогу, весь вечір і весь підйом в гондолі... і нас вистачило на один спуск, який справді був необхідний для розкатки і для того щоб зорієнтуватись що, де і як. Під час цього спуску ми зауважили декілька нерозкатаних кусочків цілини. І підняшись ще раз ми поїхали "розкатуватись" по пухлому. По правді кажучи пухлим його можна було назвати з натяжкою, можливо декілька днів назад це і були нерозкатані поля цілини але в до цього моменту дожило мало що ... але небіда, український фрірайдер настільки суровий що знайде цілину навіть на відратраченій трасі.

Траса, ліс, кулуарчики, пеньки.... все злилось в один довжелезний спуск.. такий довгоочікуваний і бажаний ковток свободи. Від якого паморочиться голова і хочеться ще... але на цейй день свободи було достатньо... день ж то розкаточний 4 година, списк до бусів, заїзд в мазаних за пивом та якимись дрібними продуктами... гарний вечір... і засипаємо прямо за ноутом чекаючи на копіювання фото і відео з GoPro`шок.

Другий день зустрів нас також сьонячною погодою як і попередній. Але в це день ми вирішили дещо розділитись. І одні з нас пішли розкатуваи місцеві перилки, а ми розкатувати дуже апетитну стіночку, яка як виявилось є оціфійною фрірайд трасою(як би це дико не звучало). Але перше що ми зробили піднявшись на вершину звідки мали стартувати це провірили наше лавинне спорядження. Для цього тут спеціально встановили щити біля яких можна провірити чи добре працює твій біп. Наші працювали добре і ми вирішили продовжити наше катання.


Один розкаточнйи спуск і ми пішли. Насправді ми половину шляху проїхали, але потопати нам всерівно прийшлось. Це недове топання привело нас до справді цілинних полів, де ще ніхто не катався. Я думав що це ще одна річ на якуможна дивитись вічно... але ні... розкатати її буде набагато прикольніше Всежтаки хвилинку ми приділили спогляданню на величні гори.


Ми довго розшлядали цей спуск з низу і в реаль і на фотографіях, але прийшовши наверх начисто загубили орієнтири. тому ніяких мега дропів і інших обезбашених штук небуло. акуратний, швидкий і дуже приємний спуск. Від якого ми получили масу задоволення. А ті з нас в кого це був перший спуск такого роду, я надіюсь безповоротно закохались в ту свободу яку нам дає фрірайд! Юль? бачите от тих три сліда? це наші... єдині на всьому схилі посеред величезного курорту.


В другій половині дня погода дещо зіпсувалась, що не завадило нам продовжувати розкатувати місцевий сніг. декілька ризикованих спусків з вильотами на скали (тут знову візначився Олесь, скали - це його любов). І ми поїхали забирати Врєдіну з парку. Де вона роздаваламісцевим пацанам


Пройшло тільки два дні катання, а таке враження що ми вже тиждень катаємось щодня дивлячись напрогнози ми наділись, завтра буде паудердей... але він так і не наставав... ми почали розстроюватись... і тут почалось. Ми не встили поїхати до готелю як з неба посипались такі бажані сніжинки. І понтенстивності падання цих сніжинок ми зрозуміли - завтра буде рай.

Підйом в 6, бо до 8.30 потрібно бути біля нижніх станцій підйомників. ми впевнені на 100% що конкурентів в нас буде хоть відбавляй.

Я незнаю що далі писати. Те що ми тоді переживали невміщається в 33 букви алфавіту, відчуття неможливо описати і передати, це просто теба відчути. фотографії чи відео теж не передадуь того духу який був на горі. Це було прекрасно. Це було неповторно. Я ХОЧУ ЩЕ !!!!!!!



В цей день ми так закатались що повністю втратили відчуття часу і спустились в низ коли гондоли вже заганяли в гараж. А нам на цій гондолі ще потрібно піднятись на верх Місцеві шейпери, брати по свободі, підняли нас в останній кабінці, яку залишили для себе Далі був туман, незнання місцевості і 2 метра від фейлу який міг плачевно закінчитись длянас всіх. І тут знову шейпер(ми так і не запитали як його звати ) який нас довіз до наступної гондоли якою ми спустились з гори. Фото на память, хай країна знає своїх героїв. Наші друзі які чекали біля бусу вже всі розпереживались... Так для інформації: ми запізнились майже на годину... Друзі сорі, ми справді не спеціально.


Наступнй день обіцяв бути ще гращим бо сипати продовжувало. Але після хорошого дня нам потрібно було розслабитись і ми відваділи місций басейн... Що вам сказати... В нас в великих містах були б такі басейни як там в не величному селі.

Четвертий день нашої подорожі стравді був продовженням раю який почався в попердній день. За ніч присипало сніжку і нащих вчорашніх слідів не було видно ) зараз важко виділити якісь конкретні моменти, бо цих два дні злилис в один незабутній спуск, хоча я памятаю кожний дроп з якого пульнув, кожне невдале преземлення Олеся і велесі падіння Врєдіни.

Ми періодично ловили себе на думці що ось це бородате чудо, наш брат по свободі, катаєтсья десь тут в сусідньому ліску чи кулуарі, а не за 10 000 км розкатує 3х метровий пухляк в країні Вранішнього сонця.

Завершальний день нашої поїздки зустрів нас сонечком і чудовою огодою для прощання з курортом. Так як Олесь і Врєдіна поїхали в парк. А я хотів фрірайдити мені прийшлось шукати компанії серед міцевої фрірайд тусовки.
Підїхавши до початку фрірайд зони, я ледве не плакав. Така кількість снігу, ніодного сліду... і знак що забороняє кататись в даній зоні... але тут мені посміхулась вдача, зразуж за мною підїхали двоє рятувальниів і забрали табличку. Але всерівно мені одному їхати неприкольно. тому я стою чекаю, може хтось поїде. Тут до мене підїжає бордер і зразуж задає питання "ти чог остоїш, сніг ще недоторканий"(це все було ламаною англійською) перекинувшись декількома вразами, взаємно перевіривши біпери, ми поїхали в низ... Це був ще один з десятків суперових спусків за цю поїздку.


В результаті за цей день на пару з Клаусом, який так непогано шпрехає по російськи було розкатано самі злачні місця в які народ боявся лізти ))) Дуже тобі дякую, за компанію і допомогу в виборі ліній. Дуже шкода що ми так і не обмінялись контактами.

Далі готель, швидке перодягання в гаражі, погрузка і виїзд в наспрямку України. Дорога назад в нас видалась надиво швидкою, всього 16 годин від готелю до зупинкиу Львові.

Ось і все. Ще одні відвідини альпійських курортів вилились в морі вражень і ось такому коротенькому відео яке дуже віддалено передає те що ми витворяли в альпах

https://vimeo.com/59342897

більше фоток тут

Дякую всім за компанію. Юля, Христя, Оля, Макс, Олесь - дякую що підтримуєте мої аванюри вже не перший рік )надіюсь що і не останній. Марина, Уляна - ми завжди раді новим учасникам наших поїздок. І дякую нашому незмінному водію Юрі, за швидку і безпечну доставку )



А ще, а ще дякую тобі Денушка що надав нам правильні фрірайдові снаряди. Ми їх оцінили і використали по повній(Armada Україна, Elan Snowboards Україна). Дякую Паші, Дімі і GoPro Україна за камери якими ми знімали нашу мега каталку. Дякую Pertutto за позичений біп, який на щастя не пригодився.

Най буде сніг!

[zippytom]

Дуже цікаво, дякую! Тільки перечитав всі профайли учасників Армада фло тім, а тут ще й свіжий звіт Бажаю успіхів, пухкого снігу й цілих колін!

[Gavruk]

Коментар від Neon

Далі був туман, незнання місцевості і 2 метра від фейлу який міг плачевно закінчитись длянас всіх. І тут знову шейпер(ми так і не запитали як його звати ) який нас довіз до наступної гондоли якою ми спустились з гори.

А от фотографія цього малесенького туманчика із сніговими заметами, який неочікуванно нас обійняв і блін пригрів, щоб йому добре було)...



на фото видно, що траси не видно, але вона там десь точно була

[wwa]

Коментар від Gavruk

на фото видно, що траси не видно, але вона там десь точно була

Верим. Там даже кабинку видно