[waterboy]

- Протокол сoревнований. (bikeportal.org.ua)

8(место) 314 Чередніченко Катерина Івано-Франківськ

[Sheridan]

Sera пятый. Сергей Чередниченко (батя Катеринки) шестой. Жданович - первый на полтиннике, Woodpecker - первый на сотне. Рина потянула спинку и решила трассу катать на машине МЧСа. Было весело, пока не пошел ливень.

На награждении было много гипса и бинтов. Жесть

[Norik]

Коментар від waterboy

- Протокол сoревнований. (bikeportal.org.ua)

8(место) 314 Чередніченко Катерина Івано-Франківськ

Братцы, тут какая-то ошибка. И кому-то наверное обидно. Я в списке на крайне почетном для любого из стартовавших 2 месте(чертовски приятно быть победителем, хоть на бумаге)!!! В категории 50 км (мастерс 30+). И это при том, что я проехал не больше чем 20-22 км. Кроме того мой товарищ с которым я стартовал прошел всю дистанцию, а у него написано - сход.

Возможно когда нибудь я буду в списке вторым, с мыслью :"надо было подналечь и я был бы первым".

Всех финишировавших, и не только, поздравляю. Это достойно уважения.

[Katastrofa]

Сера? ты пятый
ну крутааааааааааа
мои поздравления. мои 100км за выхи отдыхают))))

Добавлено через 2 минуты

Сандаль-3, Биос-3
ничем не удивили) Киев рулит

ПОЛИНА ! молодца

[Sera]

Да гонка действительно удалась!
Было круто, интересно, местами тяжело, местами абалденно. А под дождём было весело и легко
Приятно было встретить и пообщаться с форумчанами и не только!
Sheridan, Katerynka, Norik, Rina - рад был встрече!
Денис отдельное спасибо за поддержку и доставку на вокзал!
Детальный отчёт про гонку ещё думаю написать.

2Norik, а ты где пропал после финиша?

[Sheridan]

Отличные отчёты (многабукав) на оф сайте оргов Форум • Просмотр темы - Король Гор - Отзывы и впечатления • Велосипеды и вся веложизнь Киева

[Katerynka]

Гонка видалась цікавою, повчальною і досить екстремальною.

Далі багато букв та думок вголос

Якось, за розмовою з друзями -велосипедистами, почула що планується крос кантрі марафон в Закарпатті- Король гір.
З Франківська збиралась велика компанія, вирішила їхати з ними-спробувати свої сили. До того ж на гонку підписався мій батько з приятелем. Але, як часто буває, за пару днів до змагань майже вся компанія, з різних причин, відмовилась їхати, та й в мене не було ні настрою, ні можливості відповідно потренуватись до гонки.
На велофорумах писали всякі "жахіття" про трасу, яка вона складна і небезпечна, то ж мною керувала суто жіноча цікавість (а що ж такого страшного і складного на тій трасі є що я не зможу проїхати?). Щоб задовільнити власну цікавість та первірити свої сили прийшлося їхати).
Ось настав час "Ч" день змагань, погода якось не тішила- з неба гремить грім, треба вирішувати чи приймати участь чи ні і йти реєструватися, бо якщо вже зареєструюсь то знаю що поїду 100% незважаючи на погоду. Отже, за пару хвилин я щаслива володарка іменної таблички з #314, нашивки на рюкзак, гарної салатової кружки з логотипом змагань та ще безліччю приємних дрібничок від організаторів.

Першими стартували чоловіки-відчайдухи, які їхали 100 км.

Ну а нам ще залишалось чекати 2 години до свого старту, за який ми встигли підкріпитись та морально підготуватись) О 12-й годині ми зібрались біля стартових воріт, спочатку чоловіки, потім жінки, а позаду молодь. Побажавши батьку успіхів і почувши від нього настанови про обережність через хвилину вже сама почала крутити педалі, спочатку вирвалась вперед , і по тихеньку піднімалась вгору. Далі мене почали обганяти дівчата, що звичайно зачіпало моє самолюбство, проте я мала на меті проїхати цю трасу без особливих ривків та гонок- приїхати цілою та неушкодженою. Набираючи темп, обігнала декількох дівчат та, не зупиняючись на першому КП, поїхала далі, знаючи що обігнати суперниць в мене більше шансів на спуску. По дорозі зустріла квадроцикл який звозив вниз травмованого учасника (перелом ноги)- попередили що дуже слизько і варто обережно їхати. Правду говорили- велосипед ледве слухався, колеса так і водило в різні сторони, а на особливо стрімких ділянках приходилось збігати з ровером що було більш логічно та безпечно. Повз проносились хлопці які намотували вже друге коло, падали в болото, швидко вставали і неслися далі. На спуску значно відірвалась від суперниць і довгий час їхала фактично сама (пролітаючи повз велосипедисти не беруться до уваги)
Погода внесла свої корективи - почалась сильна злива, по дорозі текли потічки з болотом роблячи з дороги суцільне місиво. Хвилин 10 я раділа дощу який добряче освіжив і надав сил, а потім вже було не до радощів - нічого не видно, куди їхати, як тут спускатись? Свідомість відмовлялась розуміти мене і бажала перебувати десь в більш затишному і теплому місці, до якого треба було проїхати ще як мінімум 25 км. Взагалі вся траса запам'яталась мені якимись обірванами шматками і певними моментами, вже після 3-го КП знайшла собі компанію рівну по силах, стало веселіше їхати і ділитись своїми враженнями та думками про трасу. Перед останнім КП мої попутники вирвались вперед залишивши мене на одинці, а я загубилась в часі і просторі, навіть не знала котра година. Знаючи що о 6-й знімають контрольні пункти боялась запізнитись. Повз знов проносились веломонстри з підбадьорюючими вигуками: давай! ще трішки! Але для мене ці "ще трішки" розтянулись на довго. І, ось, нарешті на горизонти з'явився останній КП (ура, встигла!) . Вмилась, поповнила запаси каламутною після дощу водою, дощ закінчився, речі почали висихати, а попереду ще був останній затяжний підйом, на який вже, нажаль, не вистачило сил-прийшлось штовхати себе і ровер нагору. А повз знов проїзжали гонщики , які вже докручували свої 100 км, і я , яка доходила свої 50 км )
Останні метри до фінішу був досить крутий спуск, більш подібний на трасу для даунхілу, проїхавши там пару метрів вчасно зрозуміла що я його нормально не проїду , знов вниз спускалась з ровером в руках. І ось вже асфальтова дорога і виїзд на галявину до фінішних воріт.
Я таки проїхала, без травм, щаслива що зробила це.

Наша компанія не залишилась без призів- дядя Юра в категорії "ветерани"3-й, мій батько 5-й, я в своїй категорії 8-ма.

Ще стався кумедний випадок зі знайомим, який з нами приїхав. Оскільки він дуже рідко катався на ровері по горах- то сильно змучився на першому підйомі і вирішив не випробовувати долю, та й спустився вниз. На фініші записали його час, проте не почули що він зійшов з дистанції. Тож більшість дивував рекордний час його проїзду 50-ти кілометрів за 2 години 20 хв.
Ну а далі було нагородження з шикарними призами, шампанське та щасливі обличчя учасників.


Рада була побачити Sheridan, Sera, Rina та інших знайомих
Вдячна всім за підтримку!

[Norik]

Коментар від Sera

Да гонка действительно удалась!
Было круто, интересно, местами тяжело, местами абалденно. А под дождём было весело и легко
Приятно было встретить и пообщаться с форумчанами и не только!
Sheridan, Katerynka, Norik, Rina - рад был встрече!
Денис отдельное спасибо за поддержку и доставку на вокзал!
Детальный отчёт про гонку ещё думаю написать.

2Norik, а ты где пропал после финиша?

Я не пью Если честно не было сил даже говорить

[Sera]

Коментар від Norik

Я не пью Если честно не было сил даже говорить

Ну так правильно, пока мы отдыхали в ожидании старта ты круги наматывал, ты ещё до старта укатался

Перед марафонами нужно кушать побольше и отдыхать. Ну конечно не так как я нажираться перед самым стартом.

Добавлено через 6 минут

Львовяне свои отчёты пишут СДЕСЬ
И я там написал, а так как там очень много букав, сюда не вставляю...