Цитата:
Коментар від Bob_Kneissl
|
Стаття правильна тільки у одному – зайвий ажіотаж та престижність ОІ і розкриває всю совковість нашого НОК і НОК всіх країн колишнього Союзу – головне це ОІ. На ОІ у багатьох дисциплінах дійсно дуже бувають такі випадки, коли виграють «темні конячки», а лідери завалюються. Однак на цьому вся правота й закінчується і пішла фігня повна. Тут ще треба знати стратегії тренерів і загалом всю кухню нашого НОК зсередини, чому вони змушують пропускати спортсменів ті чи інші гонки, а то й цілі етапи. Біатлон у НОК був висунутий на перший план, так як це єдиний вид, у якому ми конкурентноздатні на рівні інших провідних збірних світу. Якщо хоч трохи дивишся гонки і слухаєш, що тобі розповідають, то починаєш розуміти дуже багато нюансів.
Багато писали, що, пропустивши один етап Кубку світу, який є набагато престижнішим, ніж ОІ, Валя Семеренко втратила позиції лідера у загальному заліку і у заліку індивідуальних гонок. Ще один вагомий факт – ми втратили лідерство у загальному заліку жіночих естафет і малий кришталевий глобус (хоча той глобус нікому не потрібний, особливих преференцій він не дає).
У кожному виді спорту тренери, розраховуючи темп роботи кожного спортсмена, розраховує його робочу «потужність» на цілий рік, що, в свою чергу, передбачає підготовку таким чином, щоб спортсмен вийшов на пік своєї форми у період найвідповідальніших змагань. Досвід минулого року показав, що наші біатлоністи можуть вийти на цей пік форми аж два рази – у грудні та у лютому. Період грудень 2012-січень 2013 приніс багато медалей у дівчат (спочатку «срібло» Підгрушної, далі «срібло», а потім і «золото» у естафеті, «бронза» Валі і ще одне «срібло» Олени). У лютому відбувався Чемпіонат світу з біатлону у Нове Место на Мораве, де Підгрушна виграла дві медалі («золото» і «бронзу»), Валя Семеренко взяла «бронзу», а вся жіноча збірна у естафеті взяла командне «срібло». В результаті ми отримали нового чемпіона світу, а збірна стала третьою у загальному заліку медалей. Чому тоді люди сумніваються, що тренери настільки некомпетентні, що спеціально не дають спортсменкам виступати? Тим більше, що грудень 2013-го теж був доволі плідним на медалі («бронза» у змішаній естафеті, «золото» і «срібло» у жіночих естафетах, «срібло» Джими, «золото» і «бронза» у Валі, «бронза» Олени).
Цього року завдання тренерів було у тому, що, знаючи те, що біатлонний стадіон «Лаура» у Сочі знаходиться на висоті 850-1430 м н.р.м., треба було підготувати організми спортсменок до тривалої роботи на такій висоті. У січні на двох етапах почався збій у жіночій команді – хвороби, старі травми. Тренери забирають хвору Підгрушну із етапів, а після нашого Різдва заплановано пропускають усією основою весь етап в Італії, готуючись спочатку у Австрії і Чехії, а потім у Туреччині на висоті. Йде нормальна підготовка до другого піку форми.
Думаєте, чому Зубрилова так і не виграла нічого, виступаючи двічі за Україну на ОІ? Це були помилки тренерів, які не підвели спортсменку до потрібної кондиції і форми, не давши змогу їй адаптуватись до висот, що, в результаті, дало збій у її організмі, який не був пристосований до таких умов (проживання внизу – гонки на висоті).
До речі, Україна не єдина, хто пропускав етап – от росіянка Ольга Зайцева взагалі у половині етапів Кубку Світу не виступала і що? Готується до ОІ, як і ми. Француженка Марі Дорен-Абер травмувалася на перших же гонках, цілу зиму лікувалася і теж готується виступити. Білоруска Дар’я Домрачева теж цілі два етапи у Австрії і Франції пропустила і білоруси руки не заламують і не плачуться, що вони втратили лідерство у Кубку Світу. Антон Шипулін з Росії, який входить у 10-тку світового рейтингу, теж, як і ми, пропустив цілий етап у Італії. Спортсмен не може безперебійно півроку виступали на одному й тому ж рівні – це треба розуміти. Тим більше, що команда не просто знялася із змагань, а виставила на цілий етап другий склад, який таки набрав очки у загальний залік та Кубок націй. А мужчини 2-го складу перевершили досягнення першого складу і навіть підняли чоловічу команду на кілька позицій догори у Кубку націй. Так що це не провал, а вимушена стратегічна робота.
Що дадуть перемоги у ОІ? Визнання, грошове преміювання, плюс додаткове фінансування у НОК, розбудова тренувальних баз, дотації на дитячий спорт.
В нас немає жодної більш-менш сучасної тренувальної бази. Так що це реальний шанс щось урвати від цієї держави. А ви взагалі бачили, як тренуються наші діти? Це йоханий стид
Різдвяні старти на Тернопільщині . Треба ще взагалі вклонитися усіх тренерам Тернопільської, Чернігівської і Сумської спортшкіл, що вони в таких умовах виховують конкурентноздатних спортсменів рівня Кубка Світу.
А медалі у нас будуть – це точно. Головне вірити і вболівати
.