[Malaya]

Чи то здача першої сесії, чи то цілодобове байдикування та зависання на цьому форумі, але щось надихнуло мене поділитись своїм дуже скромним досвідом катання на лижах.
А його власне можна поділити на етапи "до того, як мені подарували твінтіпи Світ Трабл" та "після того"
2-ий етап розпочався близько 3-4 тижнів тому і багато речових доказів на нього нема, бо протягом цього часу я переважно каталася в місцевому джиб-парку waterboy-я (Строим Джиб-Парк) та на протасі.

а от перший етап складається з чотирьох поїздок у Карпати, за 3 роки яких я напевно навчилася менше ніж за останні три тижні

Власне перша поїздочка була дуже давно, ще тоді, коли в мене не було фотіка або будь-якого іншого пристрою для увіковічнення того великого дня, коли я стала на лижі

Потім була велика перерва і лише у січні 2008 року я знову потрапила до Карпат, а саме до села Верхнього Студеного (думаю усі круті лижники знають, де знаходиться цей "центровий гірськолижний курорт") До речі на той час в мене з'явилася своя лижня, яку мені сплавили наші знайомі - крутяцькі полспорти на на 15-20 см вищі від мене, якими я дуже пишалась)

Власне каталки тоді було мало, а якщо й була, то це був дуже стрьомний плужок з ломовськими замашками але фоткання на схилі було більше, ніж занадто (зараз дивлюся і прозріваю...а ніби ж не так давно усе було))


Через місяць пілся тої поїздочки я, Maxik і компанія знову приїхали туди (Верхнє Студене затягує не по-дитячому) Багато людей з компанії вперше стояли на лижах, погода нас снігом не балувала і для мене ті 4 дні були не більше серйозними за минулі, в основному всі любили полежати на схилі та пофоткатись. Хотілося кататися ліпше, але конструктивну критику я не могла почути ні від кого, окрім Maxik-a, а той любив тільки поприкалуватись над моїм ламерським катанням

Але головною фішкою тієї поїздки був наш від'їзд, який я ще довго буду згадувати. Уявіть ситуацію: 5 ранку, ми приїжджаємо на вокзал у Воловець і чекаємо на поїзд, який має бути з хвилини на хвилину, але той...запізнюється більше, ніж на 10 хвилин. і тут лунає запитання: "Макс, а яке сьогодні число?".. наші білети були на вчорашній поїзд Виявилося, що коли Maxik купував у Києві білети, то касирша трохи не так почула, зрозуміла, а він не став сильно перевіряти білети) В кінці-кінців ми взяли білети на найближчу (через 3 години) електричку до Львова (вкотре на власному досвіді переконавшись, що всі дороги наших поїздок ведуть саме туди), а, опинившись на Львівському вокзалі, взяли білети до Києва на поїзд, що прибув саме через 15 хвилин, так що далі вокзалу ми в той день у Львові так і не побували а після прибуття у Київ ми як скажені бігли на останній поїзд метро, на який на щастя встигли і у якому в прямому сенсі слова "позависали", користуючись тим, що в той час вагони були порожні)


Минулого року ми знову ж таки поїхали у сумнозвісне Верхнє Студене, але довго там не затримались, бо, якшо перші 2 дні там ще було хоч трошки снігу, то потім усі катастрофічно почало танути тим не менше ми довго не хотіли звідти їхати і навіть зробили перші спроби беккантрі (в 100 метрах від підйомника)

на третій день ми гайнули у Славське, в якому на той момент відпочивали наші гарні знайомі і які радо нас прийняли. І хоча ми провели там 2-3 дні, але я отримала мегазадоволення як від каталки (ну що ж ви хочете після стометрової гірки Славське для мене було раєм)), так і від дружньої та справді інтернаціональної компанії (серед нас були не лише українці та росіяни, але і поляк, німець і британець:ok:

Коротше кажучи, повертатись додому справді не хотілось, але довелось, хоча ми за вже звичною традицієї знову заїхали до Львова, де прикольно провели час, відвідали славнозвісну Криївку та деякі Львівські кавярні і, задоволені відпочинком, приїхали до Києва.


Ось і весь мій лижний досвід. Нічого серйозного звичайно, але думаю, що з цього року багато чого зміниться. Все-таки нові лижки вимагають від мене кращого і більшого, і я звичайно намагатимусь їх не підвести:ok:
Найближча поїздка намітилась на 7-13 лютого у Славське. чекаю з нетерпінням і одразу ж з поверненням поділюся новими враженнями