[NBomb]

Маршрут: Осмолода - хр. Аршиця - Ґорґан Ілемський (1586 м.) - пол. Німецька - Пустошак Великий (1423 м.) - Пустошак Малий (1313 м.) - Мислівка. Команда: Muadib і NBomb. Відстань 39 км. 1 день - 31 км. (9 год.); 2 день - 8 км. (3 год.).

Людська діяльність в цьому регіоні призвела до страшних наслідків. Масштаби знищеної території вражають - апокаліпсис. Вирубки перерізали райшток Аршиці в багатьох місцях - ми нарахували 11 разів. Із потічків, в живих залишилось аж два, всі інші знищені. Тракторами заїзджають по руслам потічків вверх, і потім роз'їзджаються вбоки і вирубують ліси, які потім по цим потічкам стягують вниз. Практично всі урочища хребта знищені. Озеро Росохан, от-от вмре. Зараз воно живиться тільки дощовою водою, а також, талою від снігу. Потічок, який живив це озеро - пересох. Рівень води - критичний. Вода застояна і цвіте, як в болоті. Дуже сумно від побаченого. Лють переповлює душу.

R.I.P. Аршиця.

[NBomb]

Центральні Ґорґани. Маршрут: Бистриця - пол. Рущина - Сивуля Мала (1818 м.) - Сивуля Велика (1836 м.) - Лопушна (1694 м.) - Боревка (1596 м.) - ур. Лопушне - ур. Яла - р. Лімниця - Різарня - Софера - хр. Матагів - висота (1795) - Висока (1803 м.) - Ігровець (1804 м.) - Ріг - пол. Плайок - Стара Гута. Команда: Muadib і NBomb. Тривалість 2,5 дні. Відстань 64 км.

Backpacking в Ґорґани, цього разу, був дощовим, але насиченим і цікавим. Трек було пройдено, крім однієї локації, на яку ми не пішли із-за вирубок. Стежка повністю знищена і потопала в страшній багнюці. Тому, було прийнято стратегічне рішення – змінити маршрут. Погода була мінливою: сонце, вітер, дощ, град. Грозові хмари крутило над хребтами. Громовиці і блискавки лякали, і водночас, малювали на небі чудові картини, які ми запам’ятаємо назавжди.

Похід виявився складним. Все таки, три місяці карантину, дали ся чути. Практично не розходженими ми пішли в Ґорґани. Але ми впорались із завданням, і це дуже тішить. Набули нового досвіду, і підняли skill.

В поході, нам дуже допоміг один маленький "дівайс", який мені подарував Nickel. Це брусок для розведення вогню, зі смоли канадської сосни. У мокрому лісі, він нам давав можливість швидко розводити вогонь. Дуже дякую Коля. Друже, треба вже нам разом піти в похід.

Ось такі були Ґорґани. Файно пройшлись. Дякую Ромко. Було круто.

[NBomb]

Центральні Ґорґани. Маршрут: Бистриця - хр. Тавпиширка - пер. Перенизь - пол. Рущина - хр. Ґорґан - Осмолода. Команда: Muadib і NBomb. Тривалість 1,5 дні. Відстань 43 км.

Ця вилазка в Центральні Ґорґани, супроводжувалась постійними коломийками. Все почалось з виклику нічного таксі до вокзалу - довелось шукати на дворі, де той рагуль зупинився. Нічний потяг до Франика. Довга і важка дорога до Бистриці, скажу м'яко, то ні#уя не дорога. І ми на старті. Ґорґани зустрічають дощами. Крутили хмарами, як циган сонцем. Блискає і гримить, і так не на жарт. Сцуко, стоїмо і думаємо куди іти. Міняємо маршрут. Вйо.

Хр.Тавпиширка. Набираємо потихі висоту, і заходимо у хмару. Яка, сцуко, зачепилась за гору, і почала нас кропити дощем. Тріпала нерви. Знущалась. Одівали і знімали постійно дощовики і рейнковери. Ставали в лісі, щоб перечекати дощ, накрившись цираткою. То спекотно, як на сонячному боці Марсу, то зимний вітер обдував наші кістки. Скажу м'яко - погода курва, та ще й яка. Але були і приємні моменти - перший в сезоні грибочок. Справжнім бонусом стала карпатська гадюка. Справжня красуня. Фотосесія відбулась чудово. Потім ми вийшли з хмари і припинився дощ. Вийшло сонце. Але наші страждання продовжились - мухи. #лядські мухи, не давали спокою. Літо - що ж тут скажеш.

Перевал Перенизь. Як ви думаєте, що почалось? Вірно - болото. #лядське болото. Воно епічне, вічне - як всесвіт. І на превеликий сум, воно в нашій країні існує не тільки у лісі. Воно всюди. Але хрін з ним, пливемо. Підйом. Набираємо висоту. І тут почалось - злива. Стаємо в лісі, одіваємо дощовики, накриваємось нашою рятувальною цираткою і чекаємо. І, перепрошую, не подумайте, що це якась #уйня, то надлегка, нанотехнологічна циратка, яку Ромко замовляв десь в Америччині. Потім пішов град, земля стала білою, холодно і неприємно. По нашій "дорозі" потекли два потоки води. Розмило і замулило. Піпець. І по ній потім ми полізли наверх. Крутий підйом і срака. До урочища Пекло, ми долізли брудні, як свині, прошу не плутати із кабанами - гордими тваринами карпатських лісів. Урочище Пекло, відповідно, і зустріло нас, як пекло. Внизу вирубки - наша жорстока реальність.

пол.Рущина. Дуже радісним моментом стала зустріч з другом із Одеси - Ігорком, з яким ми катосимо на Тростяні. Радий зустрічі Друже. Чекаємо Паудер. Ми на місці стоянки. Облаштовуємось, готуємо вечерю. І настало те, чого ми найбільше боялись. Вірно - мошкара і комарі. І почався кривавий бенкет. Ми два рази намазались, якомось крутим засобом, від тої нечисті, але все марно. Ромка якось пронесло, а мене пожерли так, що ранком, всі відкриті місці покрились гулями, все напухло, і свербіло. найбільше напух писок, не міг розплющити око. Жах. Ніколи, нічого подібного не траплялось. Мабуть, якась генно модифікована мошкара з пекла. Спав погано, дуже погано.

5:00. Гутен Морген парафіяни. Кава трохи підняла настрій. Вівсянка зайшла, як діти в школу. Ми на старті. Старий кордон в болотах, перепади висот, немов качельки. Попереду іде ведмідь. Свіжі сліди, чітко проглядаються на свіжому болоті. Маслаємо вгору. Жереп. Нас гордо зустрічає хр.Ґорґан. Сонце вже припікає, з боків над сусідніми хребтами згущуються хмари. Буде гроза. Наше завдання швидко пробігти хребет. Жереп, жереп, жжжеееррреееппп... Сцуко - початок цікавий. В якийсь момент, промайнула думка повертатись, і ну його на#. Але, я вірив в успіх. Вийшов вперед, і почав "тропити". Сцуко, #лядь, go go go. Гілки кололи і рвали моє покусане тіло. Біль нестерпна. Одягтись? Та ну його нафік - і так дихати нічим, якось догребемо. Добре, що очі були захищені. Весь час згадував друга Олексія, і дякував за нові окуляри. Стежина. Маслати вже веселіше. Так ми добігли до останньої гори. На ній вежа, невідомого нам призначення, і дві будки пограбовані мародерами. Все засвинено. Фу, бридота. Скидаємо висоту. Останні кілометри. Осмолода. Все. Ми впорались. Дуже дякую Ромко.

Далі дорога додому. Почалась буря, ломало дерева, які падали на "дорогу", блискало і гриміло. Але нам вже було на то все пох - ми були в автобусі. Дорога з Осмолоди, така ж епічна, як і до Бистриці. Скажу м'яко, то ні#уя не дорога. Також коломийки. Не встигли на автобус у Калуші. Запізнились на 10 хв. Сцуко - на 10 хв., бо автобус, #лядь, поволі їхав. Шок. Таксі до Франика. Дорогі плацкартні квитки на раховоз, які чудом вдалось купити, в останній момент. Львів. 40 хв. чекаємо #лядське таксі, якого нема тому, що свято, і всі водії зайняті. Нарешті таксі. Переплатив зайві 30%. На аргумент, чому ціна зросла? Відповіли - святкові ціни. Ось таке #лядство. Але я вже вдома.


Висновки. Ми масланули хр.Ґорґан до дощу, і швидко. І вважаю роботу, яку ми проробили - дуже файною. Це був крутий похід. Я задоволений. Назвати його важким - не назвеш. Але, явно не для "туристів". Тільки добре підготованим, і спорядженим там місце. Дякую за увагу.

P.S.: Друзі, вибачте за нецензурну лексику. Хотів, трохи, додати в розповідь елементів відчаю і безнадії. І, звісно, підняти Вам настрій.