[Jolie]

Через проведення 2,5 тижні на лікарняному та перемінну погоду у першій половині тижні нашого перебування на Драгобраті ми таки вирішили замінити кількаденні піші прогулянки на одноденні вилазки. Найближчою, звісна річ була вилазка на Близницю; прикинувши по карті, ми порахували, що з Драгобрату до неї приблизно 6 км.

Виходили ми зі сторони дороги на «Оазу», так як хотілось ще оглянути готелі по дорозі, яки і де знаходиться, далі вийшли на полянку, де будувався черговий готельний комплекс і від нього вверх по дорозі пішли паралельно оазівському витягу вийшли до ретрансляторів.

А 2 дні перед тим полянка виглядала ось так:


Все-таки добре цілий рік ходити на заняття фітнесу та бодішейпу – можеш потім не переживати за свої м’язи та фізичну підготовку. На другому кілометрі нашої дороги м’язи розрухались і далі якось було навіть легше йти. Правда, шкода, що погода була не надто сприятливою.



Гори є тим місцем, де можна зустріти і студента, і професора, і директора крупної компанії, і лікаря і т.п. Тут всі рівні, тому коли на Жандармах ми познайомилися з одним милим мужчиною бальзаківського віку, то не дуже здивувалися, коли він виявився професором і завідувачем кафедри одного київського вузу. Він нас і якраз сфотографував:



Перше, що мене на той момент здивувало – це шалені пориви вітру, які почалися після сходження на хребет; складалося враження, що зараз не літо, а пізня осінь. Дивно: вчора була спека, сонячно, літо, а зараз осінь, дує і по вухах холодно ;-).

До речі, прогулявшись відрогами Жандармів, вдалося оцінити крутизну схилу, на якому спочатку мали проводитися змагання з фрірайду – мда, схил там ще той, мало того що крутий, ще у каміння унизу. Та й йти до нього взимку по снігу із спорядженням є куди, і довго, і важко. Не знаю, може сноубордистам легше .





З краєвидами Близниці тоді нам так і не пощастило: як тільки ми на неї зійшли, тут же навколо все затягнуло хмарами. В результаті видимість була не дуже.





У той день хотілось ще піти кудись далі, по хребту, однак видимість та погода таки зробила своє діло – треба було повертатись вниз. Однак враження залишилися позитивними :wink:.


Прогулянка на Догяску, незважаючи на кілометраж у 12 км туди і 12 км назад, виявилася ще простішою, ніж на Близницю. Від Драгобрату розпочати маршрут можна двома способами: 1) вийти на сам Стіг, можна з боку витягу Паші Цибуленка, обійти його з правого боку по вузькій траверсовій стежці і далі вийти на хребет;







До речі, якраз з цього боку сам Стіг такий гладенький і крутий - ось тут би й змагання влаштовувати:



2) обійти Стіг по траверсу, вийшовши з Драгобрату на перемичку Жандарм-Стіг і обійти Стіг з лівого боку. Далі, вийшовши на хребет, сходиш на лівий бік і тримаєшся траверсу.

Вид на Стіг:





По дорозі нам зустрічаються два невідомі озера:





Загалом на Свидовецькому хребті багато озер. Деякі з них відкривається з так званого котловану – озера Ворожеська. Біля цих озер завжди чимало наметів (так само як і на Догясці).



Озеро Догяска теж немовби відкривається з гірського амфітеатру.





Атмосфера на самому озері доволі спокійна і, якби не туристи, можна було б сказати, що тут дійсно панує тиша, яку лише зрідка порушує вітер.



Повертаючись назад важливо не пропустити поворот на Стіг і вчасно звернути; це важко буде зробити під час поганої видимості та туману – раз так мої знайомі заблукали і пішли у бік Близниці.

Траверс на Стіг



Траверс на перемичку Стіг-Жандарм



Загалом влітку на полонині Драгобрат є чим зайнятись – і маршрутів купа, і по чорниці можна піти, і по гриби (правда, цього року влітку ніде в Карпатах грибів немає). Як не як, чим вище у гори, ти краще ти себе почуваєш :aha:. І розрядку для душі і мозку треба робити частіше .