[bramms]

Похід по Чорногорі (3-5 жовтня 2009)

По осінніх Карпатах толком ще не ходили. Не зважаючи на досить холодні прогнози (вночі могло і до 0 падати) вирішили йти. Любов до гір і подорожей таки сильніша Склад групи планувався різний-інший, але в результаті пішли 4 людей: Я, Діван, Шеріф, Медуна. Маршрут вибирався як то у нас прийнято в останні хвилини. Сидячи на роботі в п'ятницю листав сторінки в неті в пошуках чогось не особливо складного. З варіантів був Пікуй Признаюсь: до бескидів я вже чисто охолов, ходити туди можна лише на матрас. Ну нема тої величі гір, тих краєвидів, тієї природи, які дають більш високі франківські гори

А тут ще й на очі потрапив маршрут по Чорногорі. На 2 дні (як писав автор), протяжністю 28км. Впринципі за 2 дні 28км то є аж ніяк не багато. Маршрут був такий: с. Дземброня - хр. Розшибений - г. Менчул (1998м) - г. Бребенескул (2032м) - оз. Бребенескул - г. Гутин-Томнатик (2016м) - г. Ребра (2001м) - г. Шпиці (1863м) - с. Дземброня. Досить непогано! Вирішили ним йти, з можливими корективами в процесі. Опису маршруту як такого не було, проте проглянувши карту все стало зрозуміло і без слів. Зайшовши на один з форумів, прочитав що пройти такий маршрут дуже важко в жовтні, через короткий світловий день і важкість добирання до Дземброні і від неї. Абсолютна ахінєя!)) Зайшовши на сайт УкрЗалізниці намалювався і транспорт: зі Львова до Франика їхав поїзд (Ковель - Чернівці здається) який прибував до Франика трохи по 2гій ночі. десь за хвилин 40 з Франика вирушала електричка яка прибувала у Ворохту пів 7 ранку. Чудово! Від Ворохти до Дземброні було вирішено доїздити на попутках або маршрутках/таксі. Назад добирання мало б бути на таксі/попутках до Ворохти щоб встигнути на нічний Раховоз до Львова. План простий.

Ну що ж, починаєм. Сіли в поїзд, взяли по пиву, розслабилися, згадали минулі походи... ось і Франик. Бавитись в Тарковського довго не прийшлось - загрузились в електрину яка ледь сунула. Спати хотілось, але грьобані лавки в електрині явно роблені для карликів Зустріли нарубаного а може і накуреного мєнта з собакою який шукав наркоту )) Сюр! Повлягались якось, подрімали, в 6-20 якщо не помиляюсь були в Ворохті. З вокзалу твердою ходою рушили по трасі в сторону Верховини. Йшли хвилин 20... глуш... ніхто не зупинявся. Аж тут зупинився унилий уазік: бортовий з тентом. За 5 грн шофер поклявся довезти нас до повороту біля Ільців за умови що ми не розтовчемо йому радіатор. Фразу "тільки не побийте радіатор" він повторив разів з 20 ) Загрузились посеред хламу: радіаторів, каністр, деталей до автомобілів і ще біс знає чого.

Поїхали... Холєра, як же ж і бздів той уазік! Після середини дороги дихали тільки тоді коли шофер скидав ногу з газу По прибутті прикинули скільки в легенях тепер "гною" і пішли по дорозі в напрямку Дземброні. Йшли з хвилин 20, аж над'їхав якийсь сільський "бахур" на грузовику. Спинили, бо зранку в суботу там когось зустріти то треба мати гарну удачу тому вибирати не варто. Грузовик хороший: нема заднього борта, бокові борти зв'язані стропою від парашута)) А в кузові... най го шлєк трафит... землі, бруду і болота до холєри! Покидали рюкзаки в те гівно, Шеріф з Медуною полізли в кабіну а ми з Діваном тримаючись за борти готувались до слалому)) Особливо втішила фраза: "Тримайтесь дружочки!". Ну що ж, тримаємся... Ось і поворот на Бистрець. Виходим бо шофер буде їхати в Бистрець. Згружаємся, рюкзаки в гівні як свині. Шофер весело усміхається: вид грязних рюкзаків йому до вподоби. Доречі за всю поїздку він лише запитав: "І шо нравиться вам лазити по тих горах?" Після ствердної відповіді сказав: "А мене вже вони заїбали!") А ще розказав як 30 "не україномовних" туристів намагались залізти йому на борт. Не пустив.. Не любить москалів... Далі повитирали рюкзаки від болота і рушили до Дземброні. Нудно! Хвилин 40 валили поки дойшли до "центру", а може і більше. Сказати що Дземброня довга - це не сказати нічого. Бо по довжині вона певно як пів Львова

Подивились карту: перший фейл! Більш логічно було їхати в Бистрець а з нього дорогою йти на хребет Розшибений. Ну нічого, часу є вдосталь. Лізем через дземброню, дорога плавно завертає вверх, піднімаємся на 1100м, роздивляємся куди нам далі. Орієнтуємся, продовжуємо підніматись. Зустрічаєм дідуся, який нас зкеровує і застерігає щоб йшли не наліво але направо, бо наліво то Піп Іван... а вам з на Розшибений треба.

Гірський коник



Лізем вверх, починається ліс. Підходим до "хребта". Лізем наверх, берем одну стежку, стежка з часом веде вліво... йдем по ній. А дід ж застерігав! На той момент про нього геть забули і керуємся картою, яка ніби каже що ось-ось міг би бути вихід прямо на хребет. Але повороту нема, тому довжелезним траверсом обходим великий кавалок хребта і виходим недалеко від полонини. Весь кавалок дороги неабияк схарив: пройшли вже пів дня, висоту не набрали взагалі, постійні качельки вверх-вниз по висоті виснажують... Але знаєм що з тої полонини можна вискочити на хребет. Знаходим чорницю і починаєм пастись. Поповнюєм запаси води з струмка. Видніється вухатий камінь

Безглуздий вийшов маршрут, ну нічого, зараз вискочим на хребет а там вже хіба сліпий дороги не знайде. Чіпляємся стежки і знову "падаєм" на метрів 150, знову вверх, находим величезні незаймані чорничники: налітаєм і хвилин 20 набиваєм роти соковитою чорницею. А далі... далі стежка йде різко вниз, до струмка. Біля струмка тупік! Суцільний жереп по якому пролізти неможливо. От холера! Дивимось карту, gps... десь не там звернули, треба вертатись до полонини і шукати правильну стежку. Починаєм повертатись і натрапляєм за декілька метрів на нову стежку, правда більш в сторону Попа Івана )) Сам не розумію чому але йдем по ній. Стежка веде ніби на хребет, правда не на Розшибений а прямо на Чорногорський, то ж спокійно можна вийти десь під Менчулом, може під г. Дзембронею і продовжити шлях до Бребенескула. Але не тут то було... стежка повільно звертає до найнижчої точки Хребта, практично під Вухатий Камінь) Вертатись бажання нема, тому вирішуєм йти по ній, принаймі це 100% вихід на хребет, хоч і зовсім не правильний

Починає вечоріти. Прикидаєм що часу щоб видертись на хребет, пройтись по ньому до Менчула, до Бребенескула і впасти на озеро дуже мало. Прийдеться йти вночі. Дається взнаки злість на себе що не змогли нормально піти, задачка ж була прота.. ех.. сил теж не дуже багато, практично безсонна ніч і цілий день мандрівок вверх-вниз-вверх-вниз відчувається Вирішуєм ночувати, тим більше є місце і вода... А завтра рванути куди потрібно по хребту.

Перша ночівля



Підведемо підсумки за 1ший день. Після цілого дня ходьби опиняємся зовсім не там де мали бути, до місця 1шої стоянки завтра ще треба йти години з 4... Тупняк! Ну нічого, є ще 1 день в запасі На карті як ми йшли і як мали б йти. Думаю стане зрозумілим весь фейл першого дня. Карта маршруту

За перший день пройшли 19км, ось перепад висот:http://dl.getdropbox.com/u/2068944/C...ь%20перший.png

Розклали палатку, пороскладались, залізли, почали готувати вечерю. В дії був недавно придбаний Діваном прімус Primus ETA Power. Дуже класна річ. Радіатор на кастрюлі ріальнє рішає. Зручна і корисна штука! Традиційна гречка з "домашньою" "закваскою": м'ясо з топленим салом.. ехх, смакота! До чайку витягнули коньячку. 0,5 коньяку пішло надиво легко "За бортом" було доволі холодно і трохи вітряно. Полягали спати.

Взагалі-то моя палатка розрахована на 3-ох людей, тому цікаво було перевірити чи зможуть в ній спати 4ро не особливо худих людей Як виявилось цілком можуть! Без дискомфорту я б сказав. Навіть тепліше. Також вперше я попробував коврик самонадувний Therm'a'rest. Неймовіний комфорт в порівнянні з іжевським каріматом! І маса нижча і компактніший! Нерівності рельєфу відчуваються дуже слабо, спати тепліше і м'якіше. Хто має бабло і можливість - купуйте, не пожалієте Проснулись ми пізно. Повилазили з палатки, вітер значно посилився, палаткою тріпотало відчутно. Розігріли їжу, чай, поснідали, скрутили палатку і в дорогу! на годиннику, здається було пів 1шої)) От такі ми матрасніки!

Підніматись було дуже легко: повні сил і жаги пробігти Чорногору Піднялись на хребет, провели очима вже дуууже недалекий Піп Іван (ггг) і пішли по вершинах: г. Дземброня (1877м), г. Менчул (траверснули, якось так сталось непомітно), г. Бребенескул (2032м).

Біля г. Дземброня



Вітер дув шалений, всі йшли вдіті в рукавиці, в вітровки. На Бребенескулі зробили привал за каміннями на вершині. Я дістав з заначки сало, 4 кучоска ковбаси і 3 цибулини. Нарізали і засмажили на прімусі. Це неймовірне відчуття: сидіти на 2000м, дивитись на гори, і смажити сало Було холодно, пара з рота, вітер. Вирішили трішки зігрітись, випили по 100гр Настрій піднявся, холод відступив. Зібрались і побігли вниз. Біля Гутина Томнатика (2016м) скинули наплічники і збігали на нього. Пофоткались, порозглядали пейзажі. Розглянули найвище озеро України - оз. Бребенескул. Краса!









Треба рушати далі, вернулись до наплічників, і рушили на г. Ребра (2001м). Тут були 2 варіанти: а) йти на Шпиці а потім йти назад в Дземброню б) йти на Говерлу, потім на базу Заросляк. Вибрали 2гий варіант. Вперед, до Говерли. Говерла з Петросом гарно виділялась, йти до неї ще було досить далеко, але хто ж труднощів боїться?







Вперед.. дійшли до озера Несамовите. Почало заходити сонце. Біля несамовитого стояла палатка з якої нам весело махали. було б НАЙБІЛЬШ логічним варіантом забити на Говерлу, тобто залишити її на наступний день, і ночувати з водою і в комфорті біля Несамовитого. Але єдина дівчина в нашому поході почала жорстоко нити про свої пари і участь старости в житті групи) Дивно, але ми піддались... Ну вперед! Під неймовірні краєвиди з заходом сонця рухались в сторону вершини.



Вітер посилювався, холодало. Піднялись на г. Туркул (1933м). Вітер просто зносив з ніг.. яскраво світив майже повний місяць. Йти було важче і важче. Досягли г. Пожежеска (1822м). Сили почали здавати Я йшов як крєвєдка, левдве волочив ноги. Дуже виснажував вітер і холод. Ступивши буквально на початок підйому на саму Говерлу зрозуміли що не вигребем. Поперше сильний вітер і холод.

Сил вже нема. А ще треба буде з годину спускатись вночі з Говерли на Заросляк... А якщо впаде туман? Діван навіть дав мені трекінгові палки, ми переділись, вділи майже все що мали, щоб не замерзати, але на вершину таки не пішли. Було прийнято рішення розставляти палатку. Цікавий факт: води залишилось на той момент десь 1л на 4 спраглих) Почали тинятись по перемичці між Пожежескою і Говерлою в пошуках не вітряного місця. Знайти його було майже нереально.

Спочатку пробували розкласти в одному місці: вітер вигинав дуги з страшною силою, двоє з Шеріфом втримати не могли. Склались, пішли шукати інше місце. Таки знайшли. Єдине місце де можна було розставити палатку. Для більшої надійності пообкладали камінням з усіх боків, розтягнули абсолютно всі розтяжки. Сил вже не було, вітер видував мозок Доречі це найвище місце де я ночував. Висота більше 1800м.

Ось так ми ночували.



За другий день ми пройшли 18,2км. Ось перепад висот: http://dl.getdropbox.com/u/2068944/C...ь%20другий.png

Залізли в палатку, випили по 100гр гарячої води (чай закінчився), нічого не їли. Лягли спати. На мене накинулась ізжога. Як я тої ночі шкодував що не взяв соди...ех.. Вночі вітер робив дуже промовисті спроби зірвати тент в палатки. Вистояла! Зранку як зомбаки поставали, все було в тумані хотілось пити і їсти, видимість вкрай погана. Випили ще по 100гр гарячої води і з сухим ротом і пустим шлунком пішли на Говерлу.





Піднялись (правда досить важко, сам не знаю чого, чи то від перевтоми чи від того що не їли чи від спраги). Вдихати кількаградусний туман не так весело як здається - почали підболювати легені. На горі зустріли купу шкалати з Заросляка, тут же попросили воду в керівника. На щастя вода в них була, спочатку ми випили 0,5лл пляшку, потім майже допили 2літрову. Сфотографувались. Пішли вниз. Нарешті відчувши себе в безпеці від вітру прямо на схилі заварили останню мівіну. В очах почало розвиднюватись. Впали до Заросляка, посьорбали чаю/кави, з'їли залишки їжі. Третій день був малоефективним Перепад висот: [гкд]http://dl.getdropbox.com/u/2068944/Chornogora%20-%20GPS/Перепад%20висот%20-%20День%20третій.png[/гкд]

Погнали на таксі до Ворохти. З Ворохти унила електрина більше 3 годин тягнула нас до Франика. З Франика на Львів маршрутки вже не їздили, тож Тарковський до 1-20 ночі. Спробували місцеві гамбургери. Познайомились дуже тісно з залом очікування Франика) Нарешті поїзд! В поїзді полки! Шкода що мало спати дали) Вже в 4 були у Львові. Ось так закінчився цей марафон. Ще досі чую легені... і зовсім не шкодую про поїздку. Треба буже повторити!

Ітого маршрут получився трішки не таким як мав бути. А саме:
с. Дземброня - полонина - г. Дземброня - г. Менчул (1998м) - г. Бребенескул (2032м) - г. Гутин-Томнатик (2016м) - г. Ребра (2001м) - г. Туркул (1933м) - г. Пожежеска (1822м) - г. Говерла (2060) - б. Заросляк
Загальна протяжність маршруту 42,5км. Впринципі якщо не блудити то проходиться за 2 дні.

P.S. Тут видно наш трек на google maps

Фото і панорам є набагато більше ніж тут, але в мене вони не з'являться - шукайте згодом в Дівана в жж Авторство фото належить Дівану і Шеріфу.

[bramms]

По можливості буду викладати сюди звіти. Якщо все вийде то на наступні вихідні кудись махнем. Вже можливо зі сніжком будуть фото

[Rio]

Почитал немного и появилось пара вопросов .
1. Поднимались из с.Дземброня наверх по дороге, которая проходит рядом с колыбами или нет? Кстати с Дземброни есть обозначенная(большой вывеской, можно сказать БигБордом "дорога на Поп Иван") обьезженная дорога, она проходит рядом с колыбами, водопадом(под Смотричем), подьем через Вухатый Камень на Черногорский хребет.

Перечитал ту часть отчета. По Розшибенному не ходил, но поднимался между Бребенескулом и Менчулом на хребет, что могу сказать, вам повезло что вы туда не попали, дикий уклон и набор высоты, если бы еще при подьеме ветер был, то подьем бы занимал пол дня.
2. Ночью метались между Говерлой и Пожижевской или всетаки между Брескулом и Говерлой? Если второе, если была более менее видимость(с фонариками), то как вариант можно было упасть чуть ниже в сторону Говерлянского водопада и утром при сильном желании спустится(к началу водопада), набрать воды и поднятся с полными силами на Говерлу.

3.

г. Менчул (траверснули, якось так сталось непомітно)

Оно всегда так, я туда дороги так и не нашел, за это лето 2 раза пробегал черногорский, специально выслеживал туда тропу, но ее нет. Видимо надо идти по траве напрямик.

4. Отчет 2го дня о перепаде высот. А что это на 6-8 км за скачек выше Говерлы?
И кстати по перепаду высот вы искали место для ночевки таки между Брескулом и Говерлой .

[bramms]

Кстати с Дземброни есть обозначенная(большой вывеской, можно сказать БигБордом "дорога на Поп Иван") обьезженная дорога, она проходит рядом с колыбами, водопадом(под Смотричем), подьем через Вухатый Камень на Черногорский хребет.

Дорога є, ми про неї знали, але нам вона не була потрібна, так як планували йти через Розшибений в обхід Вухатого і Попа

Ночью метались между Говерлой и Пожижевской или всетаки между Брескулом и Говерлой?

Дякую за поправку, закралась помилка в тексті! Саме між Брескулом і Говерлою. Спускатись вниз в темноті не хотілось... не було сил, не було впевненості куди йти.

А что это на 6-8 км за скачек выше Говерлы?

Мабуть GPS глюканув

[Rio]

Спускатись вниз в темноті не хотілось... не було сил, не було впевненості куди йти.

Это мне напомнило как я в Ноябрьском походе в Крыму ночью с GPS'ом искал воду, так и не нашел. Я еле место стоянки нашел .

[bramms]

Коментар від Rio

Это мне напомнило как я в Ноябрьском походе в Крыму ночью с GPS'ом искал воду, так и не нашел. Я еле место стоянки нашел .

Шукати воду по GPS - може погано закінчитись) Пам'ятаю як на свидовці все попересихало і ми тільки час втрачали поки шукали і падали по 200м вниз до "струмків". Прийшлось 35км маслати в перший день

[Rio]

Ну так мы бяли на Яйле в Крыму. Посмотрели по карте и GPS'у где есть родник(другой воды там найти нельзя было) и пошли туда. Когда стали на ночевку, что уж делать. Пока все что то готовили, палатку ставили, я пошел искать воду.