[Андрiй]

Закинуту обсерваторію в Карпатах будуть рятувати ФОТО || MUKACHEVO.NET

О реставрации замолвите слово!

[Falconerwing]

Ностальжи полнейшая
В обязаловке на это лето!

Landscapes of Carpathians. Summer 2012. on Vimeo

Шляпу долой перед оператором, хоть может и не самый крутой...

[NBomb]

Ось такою зустріла нас Говерла. Піднімались біля говерлянського водоспаду. Погода була в основному дощова, але був і град, і трішечки сонечко.





На вершині був туман, а так хотілось там сонечка. Воно виглянуло на пару секунд над хрестом, даючи надію на те, що ми маємо шанс вирватись з пекла, розпрямити крила і полетіти. Це сама патріотична гора нашої Батьківщини. Акумулятор і серце нашої незалежності. Тут відчувається дух Свободи.



Ворона приземлилась на вершині. Її видно по центрі біля каменя.



Трішечки почекали на вершині сонце. Не дочекалися, і пішли вниз. Пройшовши метрів 200, почало розвиднюватись.









Дякую за увагу. Слава Україні!

[Igorco]

Давно хотів піднятись на Піп Іван, але все якось не складалось. Але вже середина вересня - відкладати далі нема куди, залишилось ще кілька теплих днів, вирішили іти на вихідні. Команда - я, дружина (вона практично всюди зі мною ), мій тато і його сестра з чоловіком. Татові уже 72, все життя ходив по горах, був майже на усіх більш-менш знаменитих Карпатських вершинах, а на деяких і не раз. Але через природні причини багато його друзів, з якими він ходив, уже ходять по інших далеких гірських стежках, а ті що живі уже не мають сил. Тому він був дуже радий згадати часи, коли по 5-7 днів ходив горами.
Вийшли зранку з Дземброні, біля водоспаду набрали води, помились.





В обід були на Вухатому Камені.














Вдалині видно ціль походу.



Спускаємось в Сідловину і розкладаєм палатки.
По дорозі в дядька розпались нові черевики, підошва просто стерлась, залишилась металічна основа. Але він все одно ішов швидше за нас.



Вночі декілька разів було чути ведмежий рик метрів за 500-1000. Весело.
Під ранок прокапав легенький дощик. Підйом, сніданок і вперед - Гора чекає.







Ось Він - Білий Слон.



Чорногірський Хребет.



По дорозі назад гори затягнув туман, налетів сильний вітер.









У лісі почався сильний дощ, але він не зміг зіпсувати задоволення від подорожі!

[Igorco]

Коментар від Pivoman

Поп Иван- он жесткий. Он без дождя, грозы, приключений от себя не отпускает.

Коли пiднiмались, вiтру майже не було, вдалинi з"явились хмарки. Через годину вже був суцiльний туман i вiдчутний вiтерець.

https://www.youtube.com/watch?v=NXgwNhJ3mE0&feature

[kellis68]

Осенние каникулы подкрались незаметно и перспектива сидеть две недели дома нас не устраивала. Хотелось закрыть "летний" сезон на мажорной ноте. Вглядываясь в погодные сайты, искали маленькое окошко для легких радиалок. Прогноз то радовал, то крутил фигу... Поехали на "авось".
"Авось" внёс свои коррективы, но мы об этом ещё не догадывались...
Почти двое суток в дороге и гостеприимный Зароляк радостно распахнул нам свои двери. У нас всего один "сухой" день и пройти его надо достойно
С рассветом выдвинулись на Щпицы через Несамовите, до озера шли "нижней" дорогой.
Утро внушало оптимизм
Спереди конус Гомула, вокруг которого и пролежит наш трек.

Стежка кулуарами быстро вывела нас на полонынки под кордон к озеру. Снизу задымело, плохой знак В быстом темпе поднялись к озеру. Сыро и ветренно. Солнца уже нет и скорее не будет. На озере ночевали киевляне и они любезно нас сфотографировали.


Перекусили, поднялись на кордон к №32. Кордоном прошли к №30. Затягивало. Говерла задымела, заполнив сырой мрякой все отроги. Красотища! Ну а Гомул совсем скрылся из вида, и лишь иногда обнажал свою вершину, поросшую жерепом.



Через пол часика подошли к главной цели, к Шпицам. Нам "открылась" неописуемой красоты гаджина, и сам Черногорский хребет. Окопами, оставшимися с Первой мировой, спустились к скалам. Они иногда появлялись в молоке и даже позволяли себя снять. Очень сыро и зябко. Мы как ёжики в тумане.



Отрогом спустились вниз к кресту под г. Вел Маришевська. Местами лежал свежевыпавший снег, предательски прикрыв стежку. Видимость метров 10. Шли по навигатору... Далее лесом, полонинкой, поточками, через болотца и завалы добрались к дороге на Заросляк. Вышли между бетонными мосточками. Ещё километр и мы дома...



В сухом остатке 18,5 км и 8 часов ходу без привалов.
Вечером пошел дождь. И в ближайшие 2-3 дня улучшений не предвиделось. Погода таки внесла свои коррективы
Утром добрый самаритянин за небольшое количество денег завёз нас в Ворохту. Купили билеты на Мукачево. "Вот идёт мой медленный поезд" (с) П. Мамонов



К сожалению, горная часть нашего турне на этом закончилась. Но мы решили не отступать и расширили культурно-гастрономическую составляющую
Паланок, бограч, Ужгородский замок и Этномузей рядом, руины Невицкого и Львов на десерт спасли нашу программу. Но это уже другая история.
С уважением, Ваши Kellis,ы

[nek]

Еще о Пип Иван

https://www.youtube.com/watch?v=gLNDdDVAptc

[Volchica]

В этом году тоже водила ребят с АТО на ПипИван. 3 дня дождь. Погода была еще та мистика. Но на подъеме Пип Иван пустил нас и дал возможность вернуться без тумана в базовый лагерь. Сколько хожу на Пип Иван по разным маршрутам, хорошей погодой он нас баловал всего раза 3.

[narayan]

І в мене накінець то вийшла вилазка в гори, хоча й одно денна та все ж краще ніж нічого . І знову я пішов з друзями в Чорногору, але якщо попереднього разу це був маршрут від Пожижевської до Піп Іван то тепер вирішили підкорити Петрос ну і на Говерлі задля годиться відмітитись. Чесно кажучи не дуже хотів підніматись на Говерлу так як завжди вважав її дуже "попсовою" горою, що й підтвердилось...
Сходження почали з села Козьмещик, після першого набору висоти коли ми вийшли до колиби і полонини, попали як в казку, чарівні карпатські краєвиди під відлуння спів сопілки на якій грав гуцул, було дивовижно.
Штурм Петроса не з легких, проте майже піднявшись на вершину я був в шоці від того що побачив - близько 10 хлопців з Коломиї піднімалися з великими похідними наплічниками та велосипедами , для того щоб спуститись вниз іншим маршрутом в с. Кваси. Я був в шоці, мені з одноденним рюкзаком було не легко, а що ж говорити про них... При тому що велосипеди були не з легких...
На Петросі дуже красиво, людей в рази менше ніж на Говерлі.
Далі був спуск і маршрут по перемичці до Говерли. Підйом на Говерлу простіший ніж на Петрос, але від побаченого на вершині стає трохи не по собі: народу купа, основна публіка - туристи без наплічників, проте вони їм і не треба, адже на вершині можна купити чайкавукапучіно, мангнітимедаліграмоти , поверхня витоптана як на місяці, не вистачає тільки шаурми і шансону.
Тому ми швиденько зібрались і побігли назад в Козьмещик. Спуск стабільно середньо крутий і дуже затяжний, ноги під кінець вже здавали.
Отже за 10 годин пройдено близько 27 км. Трек маршруту (не мій) можете глянути по посиланню. Чесно кажучи для одного дня трохи забагато. Я б особисто не радив підніматись на Говерлу, краще було б просто відпочити на полонині або обійти її траверсом.
Трек маршруту

[Nickel]

В октябрьскую трехдневку прошлись с друзьями по Черногоре (Быстрец - Гаджина - Шпицы - Ребра - оз. Бребенескул - ПИЧ Белый Слон - оз. Маричейка - пол. Веснарка - Шибене). Маршрут знакомый и хоженый, а местами даже и езженый


Старт был от мостика в селе Быстрец. День был теплый и солнечный, с афигенски бездонным небом.




Шли легко, периодически залипая на подмороженной брусничке.




Шпицы - сказочно красивое и знаковое место. Было очень интересно смотреть на этот рельеф и вспоминать об одном нашем зимнем приключении )))




Правда, к моменту выхода на хребет погода поменялась. Начался ветер, который нагнал туман. Так, с переменной видимостью мы и дошли до места первой стоянки - озера Бребенескул. Периодически порывы ветра разгоняли туман и открывали кулуары, заодно напоминая как в этом же месте зимой от нас убегала палатка.




Второй день прошел в плотном и сером "ничто". Достаточно сильный ветер сопровождал нас на всей дороге к ПИЧ. Но помимо ветра, нас сопровождала и прибившаяся к нам собака. Которая тут же, по старому обычаю, была наречена Лешей (Все события и герои вымышлены. Любые совпадения с реальными личностями случайны)




Обсерватория Белый Слон до последнего скрывалась от нас в тумане и стала видима пока мы, буквально, не уткнулись в нее.




Ветер был сильный, термометр на обсерватории показывал всего лишь 3 градуса выше 0. Поэтому не сильно рассиживаясь, мы быстро перекусили и сбежали с вершины горы.

По мере спуска ветер стихал, плотность тумана становилась меньше и озеро Маричейка предстало перед нами тихим и загадочным.




Немного полюбовавшись озером, мы пошли дальше и вскоре вышли на полонину Веснарка, где нашли пристанище в заброшенной колыбе.




За ночь погода поменялась, и утро порадовало безветрием и потрясающим рассветом.




Поэтому во время завтрака мы нежились на солнышке и любовались классными осенними видами.




Дальше нас ждал приятный и неспешный спуск в село Шибене, где и заканчивался наш маршрут.