[Dimalew]

Неочікувана вилазка з хлопцями на вихідних закінчилась зачотним фрірайдом по ніким не розписаних схилах і крутими прижками із маленького трампіка!


Jumps:

NewSchool від Pashu32???!!!

Ласка мочить:

І просто крута фотка:

Короче порвали склон в хлам!!!

[Глебстер]

Всем привет, ходили недвано скитур поход на Боржаве, думаю вам будет интересна данная тема?) Снято на гопро:

Видео

отчетик
всем приятного просмотра и хорошего дня

[Junior]

она офигенна...

[korik]

Коментар від Junior

она офигенна...

Собака разноглазака)))

[Глебстер]

Так и не удалось запрячь ее чтоб тянула на лыжах) Кто угадает породу?)

[Ispanez]

Коментар від Глебстер

Так и не удалось запрячь ее чтоб тянула на лыжах) Кто угадает породу?)

Хаскі?)

[jurabike]

http://extreme.com.ua/forum/blogs/ju...2-lyutogo.html

[Katerynka]

Можливо, було б набагато краще в неділю валятися в теплому ліжечку, переглядаючі шокуючі новини шоубізу, коли на дворі -23 а ти в теплі сьорбаєш запашну каву.
Але я придумала дещо краще- зібрала 9 легінів та поїхала з ними на Говерлу.
Без проблем доїхали до Заросляка, перекусили та й пішли собі на тую Гавєрлу- сніги топтати, фрірайд катати.



Незважаючи на мінусову температуру сонечко так гарно пригрівало, що хлопці на малій Говєрлі влаштували стриптиз.
Я спочатку подумала що в мене вже "горняшка"- ввижається всяке від кисневого голодування- а ні - легіні були цілком реальні,
добре що ті гарячі мужчини не розтопили весь сніг навколо))



На вершині тепло, гарно, немає вітру, тільки ти, друзі та гори...ось вона- ідилія) бракувало, хіба, шизлонгів)


Спускатися вирішили в сторону Брецкула, потім підніматися на вершину та спускатися в кулуар.




Спуск не видався таким ж чудесним як погода- з однієї сторони була тонка лінія нормального снігу- а далі- заструги, короткими дугами зі стрибками доїхали до перемички.
З Брецкула спуск був подібний- тільки в застругах було все, проте недовго- далі нас чекав заслужений подарунок - нерозкатаний кулуар з хорошим снігом.



Але все хороше, чомусь, так швидко закінчується, зато перетікає в не менш приємне - таке як карпатський чай, сауна та смачна грибна юшка, позитивні емоції, посмішки друзів та планування наступної поїздки.

Дякую всім за компанію, татові за фото а спонсорам за лижі- які мене не перестають тішити та приємно дивувати )

[Katerynka]

На вихідних здійснили беккантрі-фрірайд вилазку на Піп-Іван

Маршрут:
На Піп Іван (2028 м) з Шибеного через озеро Марічейка
с. Шибени – пол. Веснарка – оз. Марічейка – г. Піп Іван (2028м.) – оз. Марічейка –пол. Веснарка -с. Шибени
Довжина маршруту – 21 км
Перепад висот – 1130 м



Детальніший звіт буде згодом

[geolog]

Катеринка точила канти для змагань і не мала часу, тому напишу свої враження.
Все починалось як завжди. На вихідних 18-19 лютого планували покататись в ПЛП-ПДБ, сходити на Гимбу. Паралельно отримав пропозицію від Каті сходити на Піп Іван, але відмовлявся, бо ще ніколи там не був і не вірив, що машиною можна буде доїхати до КПП в Шибеному.

В п’ятницю біля 7 вечора наша поїздка в ПЛП накрилась, бо водію потрібно було вийти в суботу на роботу, і ми залишились в становищі фанери над Парижем. Контрольний дзвінок Катеринці і я їду на Попа.

В суботу виїхали близько 11 ранку з Франківська, дорога до Шибеного в досить нормальному стані, вкатаний сніг без колій і посипані підйоми. Тільки в двох місцях у Шибеному, де потічки течуть через дорогу, розмило глибокі ями і довелось машину виштовхувати. Машину залишили зразу за шлагбаумом на КПП, зареєструвались і половина четвертої вирушили вверх. Пройшовши селом, на самому початку підйому зустріли групу із 6 осіб, які вертались назад. Хотіли за день збігати вверх-вниз, але глибокий сніг і відсутність снігоступів змусила їх вернутись десь від озера Марічейка.

Стежка була добре протоптана, тому йшлось відносно легко, трохи мішав важкий рюкзак. На полонину Веснарка вийшли коли смеркло, у вікнах колиби світилось. Останній відрізок через полонину дався важко, вже були замучені, сніг провалювався, поряд приспівуючи на скітурах йшла Катя.

У колибі була група із 6 чоловік, це був їх десятий день походу, попереду ще чотири, вони пройшли всі Мармароси, а в планах Чорногора включно з Петросом. Всі на скітурах і з величезними рюкзаками. Зварили вечерю, привітали Макса з минувшим днем народження і половина 11 вляглись спати. Пуховий спальник вагою близько 2,5 кг тягнув недарма, спати було тепло, навіть жаркувато.

Наступного ранку підйом біля 7, бо сусіди вже активно збирались. Вийшов насолодитись сходом сонця, Іван варив кавусю для Катюсі. Зібрались, зайві речі залишили в колибі і вирушили вверх. До Марічейки дойшли досить швидко, а дальше стежку замело і я, без снігоступів і провалюючись по пояс, сповільнював групу.

Вже на схилі г. Шурин Іван віддав мені свої снігоступи і підйом пришвидшився. Лід і заструги почались вже після перемички між Шурином і Попом. Протягом підйому Смотрич освічувався сонцем, а вершина Попа була затягнута хмарами і дув легкий, як для Чорногорки, вітер . Підйом в зону хмар вирішили продовжувати тільки після того, як знайшли чіткі орієнтири для спуску і бачили не задуті сліди групи, що пройшла години 2-3 перед нами.

Подолавши останній підйом зупинились біля групи скель, туман не розсіявся і зорієнтуватись скільки ще до обсерваторії було важко (я там взагалі ніколи не був). Вирішили пити чай і спускатись, тим більше час підтискав. І тут в тумані показались силуети кількох осіб (в обсерваторії ночувала група знайомих з якими ми мали зустрітись), радісно зустрілись – наші. Вони здивувались, що ми вирішили вертатись, бо до обсерваторії залишилось якихось 300-400 метрів. Розпрощались і вирушили дальше, буквально через 5-7 хв крізь туман появився ВІН – Білий Слон. Емоції переповнювали. Швиденько оглянули, попили чай і вирушили вниз.

Перша частину схилу в льодових застругах, тому спускались по задутій снігом дорозі. Після повороту направо і виїзд на схил Шурина катання стало комфортнішим і м’яким. Поміж ялиночки в районі Марічейки взагалі мегакайф. Від озера лижі на собі і недовгий підйом, дальше по пухкому до колиби. Пів години на збір і з важкими рюкзаками спуск вниз. Біля стежки спускатись одне задоволення. По селу теж на лижах штовхаючись палицями аж до машини.

Якраз смеркло, тому запакувались і разом із другою групою рушили додому. По дорозі знов застрягли в ямах, але металева лопата і друзі допомогли.

П.С. Як завжди мучила спрага від талої води, хоча й підсолював. Дякую Юра, що ти в суботу працював.