Не смогла "пройти мимо". Жаль, что таких ребят пока не так много..
Дмитро Різниченко
Розуміння сутності патріотизму прийшло несподівано. І несподівано я зрозумів, що будучи "професійним патріотом", я був фарисеєм, який за буквами закону мало не загубив сина Божого.
Історія козацтва, УПА, всіх визвольних війн - це лише ретроспективна література, яка надихає, але сама по собі не може ні до чого спонукати. Українська мова - лише код, який сам по собі здатен тільки лежати вантажем у словниках. Ознаки державності, кордони, етнічна приналежність - все не те. Люди, готові зараз драти один одному чуби через ці другорядні питання, викликають лише глухе роздратування.
Справжній патріотизм - це те диво, що сталося із людьми, які буквально вчора намагалися не перетинатися один з одним поглядами в громадському транспорті, а теперь підняли очі від асфальту і зрозуміли, як же нас, насправді, багато. Які ми, виявляється, схожі, - у нас спільна мрія, спільна біда, спільне розуміння справедливості. Ми дізналися, що можемо довіряти - довіряти! - один одному. І ще ми усвідомили, як багато ми можемо, коли разом.
У нас за спинами Майдан, попереду - країна, яку ми мріємо побудувати, над нами - синьо-жовтий прапор, прості кольори якого стали символом нашої складної, суперечливої, але такої гармонійної єдності.
І все.
Слава Україні! Перемога буде за нами!
|