[Albertowych]

Субота 6:30 будільнік не навязливо заспівав свою пісеньку. Підьйом!!!
Вискочив на вулицю, ну як там сніг? на лавочці, котру вчора обмів віничком лежало 4 міліметра снігу, мороз -4. Ндя сказав я собі і пішов пити каву. Я мав бути на 13 трасі о 8:15, в школу Мастєра запізднюватись не можна. Палки, шолом, маску, боти прокатні, закинув в багажник, лижки лагідно прикрутили зверху і вперед.
За 7 хвилин до восьмої зайняли своє улюблене місця на одиничці і ринулись в бій. Підьом на першій спуск до пятої, пухляка нема, але вільвєтік мягенько приймав повороти і слухняно вів лижку в заданому керунку. Підтискав шолом, шкарпетки засунуті в боти у місці де гуляла пятка, боляче натирали ногу. Підьйом на пятій 8:09, і вниз на восьму. При виїзді чути не зіткунвся з ратраком, який шумно і яскраво утюжил схил під стріляючими сніговими рушницями. Ратрак не зміг мене догнати і тому я благополучно виїхав на посадку пятнадцятого. Як повільно він їхав Ногу від додаткових шкарпеток вже почало зводити, щолом неприємно тиснув в голову. ВСЕ панорама 14. Сів за столик, порозщіпав боти, витягнув шкарпетки, нога гуляла без них як в старих розношених кірзаках. Попільничкою розкатав шолом, і рванув по 14 вниз. Від вчора залишились невеличкі горбочки, які я успішно проходив класикою, ПАЛКИ РУЛЯТ , переїзд на тринадцяту, черги нема. Вперед.
Мені ніколи не подобались тринадцяті траси, але майстер сказав 13, значить так треба. Тепер я знаю що для відпрацювання техніки тринадцяті САМОЄ ТО
Розігріваючи тринадцяту, розговорився з сусідом на кріслі, Степан, зі Львова. Поїхав за ним, глянув, задня стойка, силовий розворот, поворот корпуса в середину, але впевнено валить по червоній на максимальній швидкості. Знов разом в кріслі. Порадив палки вперед. Степан (класний такий дядько) каже, що тільки сьогодні почав повертати, перед тим прямо вниз по схилу валив на всіх парах. Тепер йому повороти подобаются. Спістився з ним разів пять мо сім, пацан перестав крутити плечима, підняв руки, і значно кращей (з його слів) став маневрувати. Ну і слава Богу.
Я звернув увагу на те що всі початківці, переходячи в передню стойку, з неї вже виходити не хочуть, легше повертати і лижка не рискає носочком по схилу, та й швидкість повільніше набираєтся. Дзвінок Фанкарверапролунав тоді коли я вже змучився, "Тут рядишком розігріваюсь на чотирнадцятій", ок сяду ка я поп'ю півасіка (Алкоголь шкідливо впливає на організм), тим білше що вчора з Сан Васілічем, ну тяжко з ним вчасно зупинитись. Сиджу споглядаю, як зростає черга, народ тусится біля столиків, Чую від віконечка мужик в трусах (такі майже по коліна в квітчках дрібненьких) кричить "Чиї очкі?" Кажу йому "Напевно твої, бо ти їх перший знайшов" :wink: Нєа я таке не ношу. Сказав він. Не встиг я випити і одної пятої частини пивка, як знов Олексій дзвонить. "Ти де?" "Та от сиджу пиво п'ю" А він вже в черзі майже біля турнікету, "Сиди каже пий я зара вернусь" не пройшло і 15хвилин як прикатила весела кампашка. Алан, Люба, ще й мішаня на поломаних крєпах підтягнувся. Ану всі до фотки. ПЯТНИЦЯ 13 давала про себе знати. Зарядка фотіка в рюкзаку, а фотік дома. Підьйом, Алан не запальни, тому що запальнички нема, а курити хоцца , Чому ще мені не подобаєтся 13 витяг, то занадто швидко піднімає, курнути не встигаєш. (нагадую нікотин це зло). Ну що вперед перед Майстром. Доїхали до нормального схилу і я тут з патичками короткими дугами зі всіма атрибутами класики почав ви.....сь. Нормально сказав строгий і неусміхнутий Майстер. А ну ка карв ізобразі. Упс. От я і попав. Поїхав вперед так як знав. Майстер зробив зауваженняі порадив ЯК треба. Я не знав що це так тяжко з непривички. Але тепер є керунок в якому треба йти. І тут якось не замітно десь несподівано з'явився Ігрус. Дістав так само як і я, від Мастєра прочухан за плоскоє вєдєніє (я то завжди був впевнений що в мене вєденіє не плоскоє). Порадувала Люба, так витончено і елегантно їхати класикою, там де схил просить карву може тільки справжня прихильниця Тростяну, або Красії. В першій голині були на восьмій трасі де і зустрили решту форумчан. Катнули з дванадцятої до низу восьмої. І я погоджуюсь з Майстом, Льоша прав. Приділити увагу кожному практично не реально катаючи толпою. Найкращий варіант катнути 3-5 раз по двоє троє, і поділитись побаченим, зробити фоту один другому а потім в міру росту прогреса, звертатися до більш кваліфікованих вчителів, отримати прочухан і спокійно відпрацьовувати домашнє завдання. Але школа просто необхідна. Чеслав в своїй школі, до речі мало хто її називає Актіве спорт, всі говорять школа Чеслава, за Ваші гроші з вас всі жили повитягає, але покращення будуть просто неймовірні. Уявіть собі що пропускаючи заняття, ви марнуєте витрачені кошти. Це стимул, та й інструктора поблажек не дають, записався? виконуй те що тобі говорять. Хоча Одесити народ находчівий. А888 отримавши завдання спуститись на ПРАВІЙ нозі з горки (не відпустила його Агнєшка на побачення з лругом Ігрусом) на середені схилу, зрозумівши що на правій не доїде, пермінив ногу і спокійно доїхав на лівій. Коли вся компашка була в зборі, Олексій відійшов і про щось там шептався з двома дядьками в червоних куртках, потім один з них раптово підійшов впав на коліна передімною і розставивши руки три рази поклонився Піднявшись представився Чеслав. Оце так знущання, такого витрамати я не міг і був змушений відімстити, впав на коліна перед Максом Бульдозером і повторив всю процедуру.

Ноги вже мене тяжко тримали і я погнав на улюблену першу. Пятниця 13 продовжувалась в суботу. Шюрік, якому вже майже 70, на радостях від поїздки в Бук звечора в четвер (виїзд пятниця), собі врєзав гарячітєльного, спакував все необхідне, в тому числі і скі-пас на 100 підьйомів куплений по акції в кінці минулого сезону. Зранку проспався в машині до 9:30 обмундіровався і тримаючи перед собою бличкучу тверду карточку гордо підійшов до турнікету. Якє ж було його здивування, коли турнікет його не пропускав, він тою карточкою і хрестив, боком прикладав, і у шпаринку засовував, ну ніяк. Підійшов бугельшик взяв карточку вруки і сказав "з цією кредиткою в банкомат, знімете гроші і купіть собі скі-пас" Банківска кредитка навіть ПриватБанку як скі-пас непроходить Так і запускали його по черзі чекаючи пять хвилин. Добре хоч черги не було.
Оремо хочу сказати про боти. Нога тіліпалась в них як в розбитому кірзаку, але вони на відміну від моїх Доломітів, дозволяли сісти глибше, мож не треба новачкам починати з жорстких ботах, а підвищувати жорсткість поступово.
Доломіт га відміну від інакших колодок (тільки соломон може з ним потягатись) охоплює рівномірно ВСЮ ногу і жорстко її фіксує.
Підтягнувся Гріг, який полював за мною по всіх схилах буковелю, і не встигав злапати з поважної причини, з ним була Крістіна. Поїхали на другу за рюкзаками, глянув я на крістіну і побачив в ній Йордану, Джолі, Рижика два сезони назад. Задня стойка, відставляння в повороті внутрішньої ну і т.д. Навіт не питаючи дозволу у Гріга почав муштрувати :wink: Руки!!!! Плечі!!!!! Задницю!!!! Деколи хвалив, деколи сварив. З першої по лісу дівчонка зіхала впевнено повертаючи шляхом загрузки зовнішньої лижі. Але працювати над вдосконаленням треба обовязково.
Ну що час вирушати на відпочинок. На моє одно місце в пасаті, помістився Гріг з Крістіною і пішов шукати ЯК дібратись до хати. Попросився в Джип, двоє хлопців з франкувску не відмовили, швиденько домчали мене до повороту. По дорозі обсудили політичну ситуацію в країні, бездарних політиків, адски податки і початок справжньої каталки. Дякую що не залишили замерзати на горці одинокого неприкаянного собрата. Приїхали на пасаті решта компашки. Шкода не було фотіка Показую Грігу на сарай розвалюху і кажу Ліві дверцята ваші, ми там сьодні ночували а в правих сваха з Бодиком живе. Крістіна чемно взялась за рюкзак і попрямувала до вказаних дверей . Апартаменти в яких їм довелося скоротати нічку нехай самі описують, я ж продвжу з сауни.
Як і домовлялися з господарем банька була істоплєна на пяту годину, вареники, деруни, фарширована риба, капуста, огірки, дуже смачна рибка яку приготувала Крістіна (пеленгасіусм називаєтся), короче всі привезені запаси були розігріті господинею і поставлені нам на стіл. Смакота. Парок в рускій банці, а під палташку і забавні історії. Час пролетів миттєво, в розпахнуті на мороз двері вломилась толпа свіжих лижебордерів, дівчонки (їхні) наполегливо попрямували в парілку сказали в них на шосту замовлено, бо на сьому вони свої мужиків туда запускають. Та нічо, нам чужі дівки не страшні, хто ж на них дивится, ми разом з ними попарились, навіть одна з них, якій я розігнав молочну кислоту на ногах, радила іншим віддатись в мої ніжні руки. Десь зявилась гітара, згадавши молодість (15 років в руках не тримав) видав пару пісень ну і панєслась... Коняк КАРПАТИ з яким планували йти штурмувати фіндю Фанкарвера, був розлитий в один захід по гранчакам Не памятаю як але вирвались з тої облоги і пропозицій продовжити банкет в колибі. В нас були інакші плани.

Фіндю в Карпатах від Олексія.
Я не знаю в який годині ми пішли спати, обговорили не все, теми пригали одна від одної. Від рибалки до програмуваня. Але точно знаю одне, ми не лишили веселу компанію на одинці з остатками коняку і рому. Остатків не було.
Завтра буде неділя, подумав я засипаючи. Але спокійно спав тільки я.