[Netka]

3 дні і 2 ночі, числа 26-28 місяця шостого...
Отож, здійснили ми ще один незабутній похід в гори, вперше в Горгани...

День перший. Поїздом домчались до Франківська, а далі добралися до с.Максимець, звідки й почали похід.

Небо нас щедро поливало дрібним дощиком, навколо дивували повноводні річки, гори парували, наче хтось глибоко дихав поміж вершин... Важко передати словами відчуття після кожної сотні набраних метрів вгору, але за весь день ми промокли наскрізь, і в голові був бардак: каміння, стежки, ліси, багато повалених ялинок, хмари, і очікування - коли, коли ж нарешті станемо на ночівлю?...
І тут перед нами відкрився неймовірний вид: урочище Пекло... ух!

таке справжнісіньке пекло, оповите туманом і дощем! Божевільний вказівник надав оптимізму:

Заночували недалеко від г.Сивуля, полонина Рущина, на острові, який омивався з усіх сторін річками...
Засинати під мелодії дощу і шум річки десь далеко-далеко в горах, де дідько каже "Надобраніч!" - це щось неймовірне

День другий. Не кожен ранок ми прокидаємося в густрій, наче згущене молоко, хмарі...і тільки в таких походах можемо оцінити яку роль для нас відіграє вогонь і багаття))) півдня проведено в процесі сушіння всіх речей на вогнищі...і тут: о чудо!!!! ми побачили сонце!!!! нас кликала Сивуля!
Таких розкішних кам"янистих гір я вже давно не бачила!



Старі окопи по дорозі до вершини, хвойні кущі, якесь нереальне щастя напало в той день

Деньок справжній - матрасний) Вечірні посиденьки біля вогню, відсутність дощу, якісь веселі історії...все сплуталось гарно клубочком у спогадах й до тепер гріє серце...

День третій.
Хто в горах наставляє будильник?
Сама природа подбає, щоб ніхто не проспав мальовничий ранок...
До нас під намет прибігли 3 красені-коника , з гігантським дзвоником на шиї і весело усіх побудили своїм: бам-бам, дзинь-бам! ))))
Час вирушати і наздогнати багато-багато запланованих км... Нарешті нас потішила погода! День був насичений пригодами, тричі довелося штурмом брати річку, перелазити по колодах дерев, використовуючи дивовижні положення тіла...
Зелені полонини з отарами баранців, якісь манюнькі дерев’яні хатинки, частоколи по дорозі…

лісові суниці, чудо-грибочки…

Траплялось нам багато всякого того дня!
Ми наближалися до с.Бистриця….звідки вирушили на Франківськ, ще надовго залишаючи свої думки та душі там далеко високо в горах…




…поїзд, вагон, приглушене світло, спогади і емоції вирували у кожному із нас… кожен похід закінчується, але пригоди не закінчуються ніколи….


ФОТКИ