[Ramon]

Ранок не пророкував нічого *погано*. Світило сонечко і після вечірньої Гльог паті хотілося позагорати та шезлонці з бутилочкою пива. Тіло взагалі не хотіло рухатися, не то що йти вгору.







Проте приїхали ми в Подобовець не загорати, а активно відпочивати. Тому поснідавши і випивши кави, а дехто чогось міцнішого, одягнули лижі і попрямували до підйомників.

День видався дуже вдалим для беккантрі походу. Не було ні туману, ні хмар. Всі гори були немов на долоні. Можна було помилуватися красою гір і подихати свіжим карпатським повітрям.





На верху підготували себе і спорядження до сходження на Великий Верх. Нас було 8 чоловік, 7 хлопців (5 на скітурних кріпленнях і 2 з лижами на хребті) і одна дівчина-телемаркер. Як тільки всі були готові до початку сходження, ми один за одним вузькою стежкою попрямували вгору.











Зі всіх сторін нас оточували дуже мальовничі краєвиди і вдалині височіли гора Великий Верх і гора Гемба













На перший пагорб ми піднялись досить швидко і впевнено. Всі перебували у хорошому настрої і бвгато жартували.











Трошки відпочивши, ми продовжили свій шлях. Стежка була достатньо протоптана, тому було не важко йти. Місцями провалювалися на 20 см, але це не було проблемою. далі було набагато важче





Крок за кроком ми долали відстань до засніженої вершини. Все спиртне, що було випите на вечірці, виходило з потом і заливало обличчя. Пити треба було менше...









На якомусь з проміжків мені вдалося випередити скітурників, але як виявилося, це була тільки проміжна перемога. далі нас чекав сніг глибиною до 60см.











У підніжжя гори Великий Верх я зрозумів, що сил вже майже не залишилося і стало страшнувато. В голові почали літати думки: "Чи зможу я піднятися?", "Якщо і піднімуся, то як буду спускатися вниз на ногах, які вже майже не тримають мене?", "А якщо зараз зупиниться серце від перенавантаження...". Випили чаю і вирушили підкорювати останній підйом. 5-7 кроків зробиш і декілька секунд відпочиваєш. Серце виривається назовні, коліна трясуться, а язик уже на потилиці. Важкооооо.... В голові тільки одна думка: "Хочу пиво, хочу пиво..... Пиво!!! Хоочччууууу"













Ми на вершині!!! "Зміг. Добрався. Як же ж тут красиво. Засніжені вершини і не розкатаний пухляк". Декілька фотографій і кружечка чайку.







В той час як ми відпочиваємо, досвідчені лижники розробляють план спуску. До нас приєдналися три дівчини-лижниці (ті що знімалися топлес - див. пост Мішані у гілці Телемарк 2011). Як тільки зелене світло на спуск було *запалене*, ми почали малювати лінії на незайманому схилі. Інколи вдавалося ставити на схилі жирнючі крапки і поїсти снігу.







Доїхали ми до лісу. Це просто абалденно!!! Жодного сліду на снігу і тільки вузька стежка розрізає ліс на дві частини. По стежці рухаються лижники в напрямку водопаду Шипот.















Доїхавши до водопаду, зустрічаємо наших форумчан і організовуємо спонтанний привал. Стакан глінтвейну і довгоочікуване пиво. Я ожив! 10 хвилин побалакали і вирушили дивитися водопад. Я ж вирішив окунутися у водах гірської річки. Трохи боявся чи не застужуся, бо тіло було розігріте, а одяг повністю мокрий від поту та конденсату. Ах, була не була... Адреналіну хочетсо...













Фантастика. Я знову народився на цей світ. Відчуваєш себе найщасливішою людиною на світі!



На дворі вечоріє і пора рухатися додому. Ловимо таксі і починаємо грузити лижі на *машину*. Дві кінські сили, як не як.





Трошки оффтопу. Але на мою думку тут він буде доречним.
Після вечері в готелі рухаємося на зустріч з форумчанами у *Казку*. Посиділи, побухали обмінялися враженнями про сьогоднішню каталку і пішли у баню. Виявилося, що це не звичайна російська баня, а японська - офуро. Афігенно, температура у бочці +40-45 градусів, на дворі -2-3 і над головою зорі...





1. Це був мій перший беккантрі похід
2. Це була моя перша фрірайд каталка
3. Це було моє перше купання у водопаді, якщо це так можна назвати
4. Це була моя перша поїздка у Подобовець
5. Це був мій перший підйом на Великий Верх
6. Це була моя перша гльок паті
7. Це було моє перше відвідування японської бані/купання в бочці


Один чудовий день...
... а загар який...