А ти гулєй, гулєй СИНІ ГОРИ то не місто.

bene · 10.03.2011, 00:46

Сиділи якось три гуцули у себе вдома у Яремчі і думали де би то дітися у п’єтницю коли не має шо робити. Один каже:
- Може віпити як усі наримальні пацани і піти вечером у кабак.
Але чує у відповідь : « Ми ж не «наримальні пацани» треба шось таке утнути, шо в нас ніхто не робит, але шо можна зробити зимов?»
І тут в напівпорожній голові одного із гуцулів, який пізніше виявиться «мєсним фрірайдером Стасом» зародилася ідея, яку він несміливо висловив своїм компаньйонам: « А давійте отако поросто, узьмемо лижі на свого горба і підемо десь у гори, куди дойдемо туди дойдемо, а шо не дойдемо то з’їдемо». Друзі перезирнулися між собою і в один голос сказали: « А шо, молодий, здоровий чого би не піти, тим більше шо гори гуцулів любят..

підйом з Ясіня через полонину Шесса

Ось так почалася мандрівка трьох гуцулів-беккантрійщиків десь під Петрос…
Вставати прийшлося рано -" Закім не зійшло сонце і півень не перевернувсі у курнику троє наших героїв сиділо у поїзді «Червона Рута» і дивилисі як старенький поїзд повільно сунеться до їхньої мети -до СИНІХ ГІР (трохи більших єк у Яремчу). Через деякий час вилізли вони у Ясінях на вокзалі і почали свій підйом. Перед підйомом один із гуцулів-беккантрійщиків на ім’я bene виголосив гасло їхньої подорожі, яке полюбляв говорити ватажок опришків Олекса Довбуш : « П’ю, бюсі, стрілєю люблю дівок і катаю фрірайд». З цими підбадьорливими словами гуцули полетіли вгору…
Підйом на полонину Шеса для гірських легінів видався легким і один із них сказав: « Йой, хлопці маємо забагато здоров’є, як всьо закінчисі файно віп’ємо».

Однак хлопці помітили, що на полонині вони не одні. Десь з корчів виліз маленький білий собачка, який супроводжував їх протягом усієї подорожі. Як виявилося пізніше, цей собачка був затятий турист і взагалі класний чувак, він лазив по метровому снігу та ще й, до того, із перебитою лапою - герой сьогоднішнього часу!!!! Отак вже учотирьох компанія вирушила далі. Поступово снігу ставало все більше і більше,наші гуцулки потрошки почали зайо..(цензура) та незважаючи на це, їх надихала наполегливість песика-каліки ,який з великим ентузіазмом борсався у снігу і піднімав бойовий дух гуцуликів. Коли нарешті вони вийшли на хребет, їм відкрилася неповторна краса зимових Карпат і засніжені схили Петроса. Тоді хтось із гуцуликів сказав :
« О, дивітсі який класний схил, по ньому гріх не зїхати, але треба перед цим жирненько поїсти аби мож не їхати, а пичи». Тому після поновлення життєвої енергії хлопці почали спуск по файному пухкому, глибокому снігу….

Молоді райдери виписували плавні дуги по засніженому схилі і тут раптом один із них класно «пішов через голову» і після того, як обтрусився від снігу сказав: «Це потрібно для розігріву, аби файно чуствувати схил».

Після короткої розминки наша команда продовжила спуск і нарешті у кінці полоини, зупинившись, мєсний фрірайдер Стас констатував факт : « Цей один спуск варта десяти таких на Биковелі, та шо там, він навіть не іде у порівняння з нічим іншим».

Трохи відпочивши і відійшовши від «магії СИНІХ ГІР» гуцулки-беккантрійщики почали справжнє беккантрі по довгій, 15-ти кілометровій дорозі до Ясіня. На їхнє щастя дорога від підніжжя Петроса до самого села була вкрита снігом і вони використали лижі «по повній програмі».

Десь на середині дороги гуцулик по кличці bene сказав: « Йой, тут би здалисі файні скітурні лижі, аби скоріше човгатисі по рівній дорозі, але до них ше треба доробитисі»…
Не будемо забувати про нашого нового героя, песика-каліку який після того, як злетів по глибокому снігу вслід за лижниками отримав титул «молодого фрірайдера» і підвишив свою самооцінку…

Повернемося до наших гуцуликів, які після затяжної дороги нарешті добралися до вокзалу, купили свіжого, п’ятимісячного))) пива запакувалися у поїзд і пошуміли до свого рідного Яремча. Тим часлм відважний песик сидів на пероні вокзалу і сумним поглядом проваджав своїх нових друзів, одночасно дожовуючи сосиску-подарунок від своїх колег по беккантрі. Він задумливо дивився як поїзд зникає за горизонтом, а у його кудлатій голові постійно повторювалися слова пісні:
- А ти гулєй, гулєй, гулей
- Сині гори, то не місто
-А ти гулєй, гулєй, гулєй
- А то получиш бамбулєй!!!!!!!!

І шо ви собі думаєте, наші гуцулики як то кажут "вошли во вкус" і легонько погриміли на Свидовець, їм напевно було трохи замало пєтничної прогулянки.
Так, шо хто би хтів видіти продовження кнопайте суди Гуцули на жандармах!!

max3d · 10.03.2011, 17:18

Яремче так тримати! Цей звіт витяг мене хорого з ліжка

Колись і нас мусите спровадити на Петрос, заодно згадаємо як то щупати рюкзаки під снігом

(ех шкода цього тжня поїздка у ваші краї обламалась).
Доречі про собака - то спеціальна порода "закарпатський беккантрійний гід-нахлібник", вони на боржаві теж зустрічаються, тільки іншого окрасу

Отакий вже не перший раз з нами гуляє:

Gera · 10.03.2011, 18:21

Молодцы

, мы такие вещи практикуем на г.Стой (Боржавские полонины) ,но у вас горы намного красивее , страшнее и сложнее в плане райда.Единственное , что начинаем склоняться к идее базового лагеря в колыбах пастухов...

bene · 10.03.2011, 18:52

Цитата:

Коментар від Gera

Молодцы

, мы такие вещи практикуем на г.Стой (Боржавские полонины) ,но у вас горы намного красивее , страшнее и сложнее в плане райда...

Ну не знаю на рахунок чиї гори красивіші і страшніші, але на Боржаву ми давно збираємося, але з навчанням і фінансами покищо не складається. Однак ми обовязково приїдемо туди!!

Добавлено через 4 минуты

Цитата:

Коментар від max3d

Яремче так тримати! Цей звіт витяг мене хорого з ліжка

Колись і нас мусите спровадити на Петрос, заодно згадаємо як то щупати

На рахунок екскурсії на Петрос- завжди раді , головне бажання погода і 7 грн на поїзд))))

Gera · 10.03.2011, 19:16

Надумаете - звоните , буду рад показать г.Стой(1681м), там есть тааакие кулуарчики с натечным ледком , скалой...Сезон март-апрель (до того очень лавиноопасно).