А ти гулєй, гулєй СИНІ ГОРИ то не місто. - Сторінка 4

bene · 10.03.2011, 00:46

Сиділи якось три гуцули у себе вдома у Яремчі і думали де би то дітися у п’єтницю коли не має шо робити. Один каже:
- Може віпити як усі наримальні пацани і піти вечером у кабак.
Але чує у відповідь : « Ми ж не «наримальні пацани» треба шось таке утнути, шо в нас ніхто не робит, але шо можна зробити зимов?»
І тут в напівпорожній голові одного із гуцулів, який пізніше виявиться «мєсним фрірайдером Стасом» зародилася ідея, яку він несміливо висловив своїм компаньйонам: « А давійте отако поросто, узьмемо лижі на свого горба і підемо десь у гори, куди дойдемо туди дойдемо, а шо не дойдемо то з’їдемо». Друзі перезирнулися між собою і в один голос сказали: « А шо, молодий, здоровий чого би не піти, тим більше шо гори гуцулів любят..

підйом з Ясіня через полонину Шесса

Ось так почалася мандрівка трьох гуцулів-беккантрійщиків десь під Петрос…
Вставати прийшлося рано -" Закім не зійшло сонце і півень не перевернувсі у курнику троє наших героїв сиділо у поїзді «Червона Рута» і дивилисі як старенький поїзд повільно сунеться до їхньої мети -до СИНІХ ГІР (трохи більших єк у Яремчу). Через деякий час вилізли вони у Ясінях на вокзалі і почали свій підйом. Перед підйомом один із гуцулів-беккантрійщиків на ім’я bene виголосив гасло їхньої подорожі, яке полюбляв говорити ватажок опришків Олекса Довбуш : « П’ю, бюсі, стрілєю люблю дівок і катаю фрірайд». З цими підбадьорливими словами гуцули полетіли вгору…
Підйом на полонину Шеса для гірських легінів видався легким і один із них сказав: « Йой, хлопці маємо забагато здоров’є, як всьо закінчисі файно віп’ємо».

Однак хлопці помітили, що на полонині вони не одні. Десь з корчів виліз маленький білий собачка, який супроводжував їх протягом усієї подорожі. Як виявилося пізніше, цей собачка був затятий турист і взагалі класний чувак, він лазив по метровому снігу та ще й, до того, із перебитою лапою - герой сьогоднішнього часу!!!! Отак вже учотирьох компанія вирушила далі. Поступово снігу ставало все більше і більше,наші гуцулки потрошки почали зайо..(цензура) та незважаючи на це, їх надихала наполегливість песика-каліки ,який з великим ентузіазмом борсався у снігу і піднімав бойовий дух гуцуликів. Коли нарешті вони вийшли на хребет, їм відкрилася неповторна краса зимових Карпат і засніжені схили Петроса. Тоді хтось із гуцуликів сказав :
« О, дивітсі який класний схил, по ньому гріх не зїхати, але треба перед цим жирненько поїсти аби мож не їхати, а пичи». Тому після поновлення життєвої енергії хлопці почали спуск по файному пухкому, глибокому снігу….

Молоді райдери виписували плавні дуги по засніженому схилі і тут раптом один із них класно «пішов через голову» і після того, як обтрусився від снігу сказав: «Це потрібно для розігріву, аби файно чуствувати схил».

Після короткої розминки наша команда продовжила спуск і нарешті у кінці полоини, зупинившись, мєсний фрірайдер Стас констатував факт : « Цей один спуск варта десяти таких на Биковелі, та шо там, він навіть не іде у порівняння з нічим іншим».

Трохи відпочивши і відійшовши від «магії СИНІХ ГІР» гуцулки-беккантрійщики почали справжнє беккантрі по довгій, 15-ти кілометровій дорозі до Ясіня. На їхнє щастя дорога від підніжжя Петроса до самого села була вкрита снігом і вони використали лижі «по повній програмі».

Десь на середині дороги гуцулик по кличці bene сказав: « Йой, тут би здалисі файні скітурні лижі, аби скоріше човгатисі по рівній дорозі, але до них ше треба доробитисі»…
Не будемо забувати про нашого нового героя, песика-каліку який після того, як злетів по глибокому снігу вслід за лижниками отримав титул «молодого фрірайдера» і підвишив свою самооцінку…

Повернемося до наших гуцуликів, які після затяжної дороги нарешті добралися до вокзалу, купили свіжого, п’ятимісячного))) пива запакувалися у поїзд і пошуміли до свого рідного Яремча. Тим часлм відважний песик сидів на пероні вокзалу і сумним поглядом проваджав своїх нових друзів, одночасно дожовуючи сосиску-подарунок від своїх колег по беккантрі. Він задумливо дивився як поїзд зникає за горизонтом, а у його кудлатій голові постійно повторювалися слова пісні:
- А ти гулєй, гулєй, гулей
- Сині гори, то не місто
-А ти гулєй, гулєй, гулєй
- А то получиш бамбулєй!!!!!!!!

І шо ви собі думаєте, наші гуцулики як то кажут "вошли во вкус" і легонько погриміли на Свидовець, їм напевно було трохи замало пєтничної прогулянки.
Так, шо хто би хтів видіти продовження кнопайте суди Гуцули на жандармах!!

edelweiss14 · 17.03.2011, 20:29

Читав про нього в чиємусь жж)
Процес еволюції собак, скоро людей обженуть)

Netka · 18.03.2011, 17:38

bene, стиль опису вашої гуцульської мандрівки просто супер!!!! + 100!

Цитата:

Коментар від bene

«пішов через голову» і після того, як обтрусився від снігу сказав: «Це потрібно для розігріву, аби файно чуствувати схил».

Давай іще!

bene · 18.03.2011, 17:57

Цитата:

Коментар від Netka

Давай іще!

Треба трошки почекати, аби ми полазили по горбах і мали про що файно розповісти, тим більше, що натхнення писати приходить на ДУЖЕ СВІЖОМУ ПОВІТРІ))))))))))))))))))

Knur Gorganskyj · 21.03.2011, 14:27

то ота синя лінія на карті - то все шо ви їхали?!
ну ви вар’яти! у вас ККК (коефіцієнт корисного катання) десь 5%!
.
наступного разу беріть мене з собою!

bene · 21.03.2011, 14:54

Цитата:

Коментар від Knur Gorganskyj

то ота синя лінія на карті - то все шо ви їхали?!
ну ви вар’яти! у вас ККК (коефіцієнт корисного катання) десь 5%!
!

Тота синя лінія на карті це тільки нормальний сиил по якому можна файно фрірайдити, а їхали ми на лижах увесь відрізок дороги по якій поверталися назад. Можна було вилізти на самий Петрос, але тоді ми б не встигли на поїзд, оскільки на траверсі і далі по хребту було дуже багато снігу, а ми були без снігоступів.

Knur Gorganskyj · 21.03.2011, 15:29

підозрюю шо тяжко мені б довельсь на борді з вами. хіба би впряг отого пса )

jordik · 24.03.2011, 23:21

Цитата:

Коментар від ZIKFRID

ЗДОРОВ,ЩО РОБИШ

Йой, синуню, то ти мене сі питаєш? Дєкую, дитинко, шо за мене не забув і спитав стару...
Та шо-м роблю, ніц не роблю, тіко вже трету годену тесну кнопку на компютери, а він сі не віключєє. Дідо мій скоро сі молете зачне перед черно-дзеленим екраном, там шось собі вічетує і смієсі сам до себе. Єкстриму йому захтілоси, виш! Нє би газету взєв почитати альбо зо мнов сер"ялу по телевізії, а то він розглідає якісь знимки бахурів з патиками на таких дорогих нартах, шо за них дві корови мож було би купити. Дідо цілком здурів, каже, продамо, жінко, нашу курову , куплю си лижі-амфібії. (Я сі смію, шо він хоче бути ,як в кіні - человйєк-амфібія, прослависі на все село, а коло него русалков стану)
Вже ходив до сусіда курову продавати,але вернувсі дуже невеселий, бо навить єк курову продати, стане лиш на єдну лижу, а треба дві, на дві ноги. Проуда, я одним оком такі зазерала на той черно-дзелений екран та вигіла-м єкогось такого сарачину в гачах,шо сі йому аж на колінєх зійшли, а гачі ті ,певне, з бабиної фустки дзеленої вшив собі, такі картаті та файні. О,тойво, шо-м мала сказати, то той хлопака мав одну лиш лижку, тіко дуже товсту, ше й таку, шо вміє літати. До чого нині шьвіт дійшов- вже й літати на дошці навчилисі! Ше й з перил скачут! Йой,Матко Боска, і куди тоті батьки сі дивліт шо їхні дітиска віроблєют?
Я тогди діду кажу- іде в дровітню, бери собі дошку, най тобі баба Параска розмалює її файно, най ружі намалює, трохи поляпає фарби -тай будеш мав собі одну нарту.
Дідо навит не відірвав голови він комплютіра, сказав, шо зайшов в колебу (здурів,відоу), і далі шось читає.
І шо робете маю, би віключити сей копютер..
відоу піду звалю ту гичку, що слуп з дротами від світла підперає. Слуп єк падав того року, єк у нас був ураган, так лєхтрики приїхали череж місіць, руками і язиками помахали, потім з дідом взєли гичку і зробили світло - слуп підперли.
Зара я діду зроблю...
А потім ми з тобов, синуню, ше поговоримо....

SkiMax · 25.03.2011, 02:44

Цитата:

Коментар від jordik

Йой, синуню, то ти мене сі питаєш? Дєкую, дитинко, шо за мене не забув і спитав стару...
Та шо-м роблю, ніц не роблю, тіко вже трету годену тесну кнопку на компютери, а він сі не віключєє. Дідо мій скоро сі молете зачне перед черно-дзеленим екраном, там шось собі вічетує і смієсі сам до себе. Єкстриму йому захтілоси, виш! Нє би газету взєв почитати альбо зо мнов сер"ялу по телевізії, а то він розглідає якісь знимки бахурів з патиками на таких дорогих нартах, шо за них дві корови мож було би купити. Дідо цілком здурів, каже, продамо, жінко, нашу курову , куплю си лижі-амфібії. (Я сі смію, шо він хоче бути ,як в кіні - человйєк-амфібія, прослависі на все село, а коло него русалков стану)
Вже ходив до сусіда курову продавати,але вернувсі дуже невеселий, бо навить єк курову продати, стане лиш на єдну лижу, а треба дві, на дві ноги. Проуда, я одним оком такі зазерала на той черно-дзелений екран та вигіла-м єкогось такого сарачину в гачах,шо сі йому аж на колінєх зійшли, а гачі ті ,певне, з бабиної фустки дзеленої вшив собі, такі картаті та файні. О,тойво, шо-м мала сказати, то той хлопака мав одну лиш лижку, тіко дуже товсту, ше й таку, шо вміє літати. До чого нині шьвіт дійшов- вже й літати на дошці навчилисі! Ше й з перил скачут! Йой,Матко Боска, і куди тоті батьки сі дивліт шо їхні дітиска віроблєют?
Я тогди діду кажу- іде в дровітню, бери собі дошку, най тобі баба Параска розмалює її файно, най ружі намалює, трохи поляпає фарби -тай будеш мав собі одну нарту.
Дідо навит не відірвав голови він комплютіра, сказав, шо зайшов в колебу (здурів,відоу), і далі шось читає.
І шо робете маю, би віключити сей копютер..
відоу піду звалю ту гичку, що слуп з дротами від світла підперає. Слуп єк падав того року, єк у нас був ураган, так лєхтрики приїхали череж місіць, руками і язиками помахали, потім з дідом взєли гичку і зробили світло - слуп підперли.
Зара я діду зроблю...
А потім ми з тобов, синуню, ше поговоримо....

Нє, не треба тички чипати. Вона ше буде тре веснов фасолю тичити. Ліпше тирнет вурвати і на гудз завізати