У це важко повірити, однак цими вихідними нам вдалося, незважаючи на квітучу весну, на якусь мить повернутись у зиму. Признаюсь, сама до кінця не вірила, що вийде наприкінці квітня вирватись на лижі – все вийшло якось спонтанно, сумбурно та хаотично, однак самого відпочинку це не зіпсувало – все як завжди: сонце, сніг, вітерець із подихом весни і крокуси. Шкода лише, що це було два дні, так як я лише на другий день нормально розкаталась. Нога, правда, передавала «привіти» під час повернення додому і трохи розпухла, однак це все було дурницею у порівнянні із тим, що я відчула напередодні – ноги нарешті розкатались і я не відчувала себе істуканом та «деревом» на схилах. Ноги, коліна, тіло і руки нарешті відчули «правильне навантаження» – і моїй радості не було меж.
Кілька основних вражень викладу нижче.
Дорога
Стан наших доріг навіть коментувати неможливо – це не дороги, це напрямки. Сім годин їхати на Драгобрат – це рекорд, стільки часу ми ще ніколи не витрачали на трансфер.
Катання і погода
Gismeteo.ua не збрехав ні на грам: з погодою повезло – у суботу була справжня весна із легким вітерцем, 100%-ною видимістю та засмаганням серед крокусів, а у неділю, незважаючи на песимістичний ранок (дощ, хмарність, вітер), після 10-ї години почало розвиднюватися, що, загалом, не завадило більшості народу викатати усі спуски (а мені піднятись більшу кількість разів, ніж у суботу).
Ранок суботи був настільки теплим і сонячним, що хотілось не стільки кататись, скільки вдихати чисте високогірне повітря (замість львівського – задушливого і запилюженого) та насолоджуватись навколишніми ландшафтами.
Ранок у «Курятні»:
Та і ноги спочатку з не привички нили і дерев’яніли – до середини гори з’їхав і все, вимушено зупиняєшся. Радість від того, що у голові відновилася картина пейзажу, що відкривався перед тобою кількома роками раніше, перекривала усі інші враження.
Серед усіх витягів працюють лише два – ВЛ-1000 біля «Курятні» і Пашина кріселка; причому працюють вони за наявності людей на горі (особливо ВЛ-1000, так як Пашина кріселка працює весь час).
Снігу на горі було ще достатньо – принаймні до кінця сезону він долежить, якщо не буде дощів. Залисини на горі невеликі, катання не обмежують, тим більше, що за цим слідкують бугельщики на нижніх і верхніх станціях витягів. У кулуарі снігу взагалі дуже багато – це було неозброєним оком видно із кріселки. У неділю верхню станцію ВЛ-ки розширили і вирівняли, так як в суботу виїзд нагору підтаяв. Після обіду стало трохи вітряно – похолодало, однак суттєво на катання це не вплинуло.
Щодо людей на трасах – їх було надзвичайно мало. Це було трохи дивно, зважаючи на прогноз сонячної погоди – зазвичай на вихідні було більш людно. Мабуть, всім вже конкретно набридла зима ;-). Багато людей на твінтіпах і загалом на хороших дорогих лижах – якщо кілька років тому таких були одиниці, то зараз це стало цілком природнім явищем.
Після обіду почало хмаритись – сонце раз у раз заходило за хмари. Ми катались у Пашиному кулуарі, піднімаючись на кріселці.
Ранок неділі не віщував нічого хорошого – після побудки о восьмій годині ми виявили на вікном дощ із косим вітром та чималу хмарність. Власник готелю скаржився – через вітер, що знявся ще з вечора, набігли дощові хмари і от зараз погода зіпсувалась. Після сніданку виїзд нагору відклали на півгодини – все одно від’їжджати з Ясині треба було о 16-тій годині, а до цього часу треба і покататись, і пообідати, і скласти речі. В принципі, ми не прогадали: о 10-тій годині трохи розвиднілося, дощ припинився, погода покращилась і вщух вітер. На самій горі, ясна річ, вітер бушував на всю, і видимість теж була нульова, зате десь із половини гори з’являлась видимість і далі можна було їхати без проблем.
Ціни на абонементи
ВЛ-1000
Одноразові картки
1 підйом (дорослий) – 15 грн
1 підйом (дитячий) – 10 грн
Багаторазові картки
3 підйоми (дорослий) – 35 грн
5 підйомів (дорослий) – 50 грн
10 підйомів (дорослий) – 90 грн
20 підйомів (дорослий) – 160 грн
50 підйомів (дорослий) – 350 грн
Дитячі картки (до 14 р.)
3 підйоми (дитячий) – 25 грн
5 підйоми (дитячий) – 30 грн
10 підйомів (дитячий) – 50 грн
20 підйомів (дитячий) – 90 грн
50 підйомів (дитячий) – 200 грн
Ціни на мультиліфт (300 м) знову змінили формат – замість єдиного абонементу знову діють картки на рази:
1 підйом – 5 грн
3 підйоми – 15 грн
5 підйомів – 20 грн
10 підйомів – 35 грн
20 підйомів – 65 грн
50 підйомів – 150 грн
ВЛ-1000 і мультиліфт працюють з 9:00 до 17:00, абонементи діють до 9.05.2013.
Ціни на абонементи крісельного підйомника Паші Цибеленка «Вершина Карпат» :
1 підйом: будні дні – 20 грн, вихідні дні – 30 грн
5 підйомів: будні дні – 80 грн, вихідні дні – 90 грн
10 підйомів: будні дні – 140 грн, вихідні дні – 160 грн
Абонементи діють у кожний робочий день підйомника по 2014 рік.
Незважаючи на те, що офіційне закриття сезону на Драгобраті було заплановано на 1-5 травня, чимало готелів вже припинили приймати туристів – очевидно, це було пов’язано із відсутністю бронювань наприкінці цього місяця. Та й загалом людей, на диво, було дуже мало – очевидно, ажіотаж спостерігатиметься на травневі свята, оскільки була інформація, що кілька великих готелів мають прийняти групи туристів саме на цей період. Однак відсутність туристів позначилась на гастрономічній наповненості працюючих кафе та готелів: наприклад, у нашому готелі додатково замовити холодні напої (вода, сік тощо) було дещо проблематично. У суботу після вечері я мала намір пройтися по новозбудованих об’єктах, однак з цього нічого не вийшло, так як ті готелі, про які я не мала інформації, виявилися закритими.
Проживання
Ми зупинялись у міні-готелі "У Роберта", снідали-вечеряли теж там. Більш детально інформацію стосовно цього готелю я викладу у темі "Драгобрат проживання". Персонал готелю, ясна річ, трошки тугувато реагує на прохання постояльців, проте старається і загалом якихось негативного ставлення не викликав. Окремо хочу сказати про Роберта – власника готелю. На відміну від інших власників драгобратівських готелів, з якими мені довелося стикатися, Роберт виявився напрочуд уважним та адекватним. Виникла проблема – подзвонив і вирішив, треба возити до витягів – без проблем, забули абонемент у номері – передзвонив, покоївка знайшла, водій привіз і все, проблема вирішена. Так що головною перевагою готелю «У Роберта» є сам власник Роберт, який прислухається до своїх клієнтів. Тому охарактеризую цей готель як твердого «середнячка» і при потребі зупинятимусь у ньому й надалі.
На завершення – ще кілька тез:
- поїздка вийшла вдалою, без особливих промахів у організації та не враховуючи кількох курйозів;
- нічних «двіжів» особливо не було, так як всі були добряче змучені після семигодинного переїзду – за таких умов дуже не побуяниш, тому після вечері більшість народу розійшлися по номерах;
- ідея пообідати-повечеряти у Яремче обійшлася нам у 2 втрачені години та прибуття до Львова аж о 01:20;
- загалом тривалість добирання на Драгобрат і назад добряче зіграла на загальному настрої групи;
- їздила туди, їжджу і буду їздити!