Сноуфоркаст впевнено показував, що з 1 по 3 травня на Драгобраті має іти дощ. Ну, а ми, як і завжди, забили на нього, зібрались і поїхали. Захватили Іру
Veter Gor на вокзалі в Тернополі і вирушили.
Дорога, чесно кажучи, порадувала. Не знаю чому, можливо через те, що кусок Тернопільської області в сторону Бучача підлатали, а можливо через непривичні зелені краєвиди з вікна.
Незадовго добрались до повороту на Ворохту, там Іру передали Юрцу, вони далі відправились на Шпиці.
Дорога від Ясіня до Драгобрату прікольна, навіть коли вона без снігу. Не дуже порадував той момент, що навіть в малосніжний сезон ціна за машину вверх не опустилась. В нас дорога Ясіня-Драг-Ясіня получилась дорожчою, ніж Тернопіль-Ясіня-Тернопіль. Але менше з тим...
Поселились в Ступарі, ціни в порівнянні з груднем теж не змінились. Легенький перекус і йдем до підйомників.
Снігу, хто б там що не думав і не говорив, багато. Людей мало. Ні одного натяку на якийсь дощ чи сильну хмарність, - практично завжди відкрите небо і жара.
(правда прікольно хмарки тут вийшли?
)
Проталин на схилі до Курятні досить багато, проте це зовсім не заважало. Лінія підйому бугіля в порядку, проблемні місця закидали снігом.
Від музла, яке на повну валило з Курятні, часом хотілось, вибачте, ригати. Іноді складалось таке враження, що я в якійсь пивнусі, ну і я піддався тій обстановці
.
Катнули там пару разів, потім перебрались до крісла на Стіг.
Народу мінімум, сніг, звичайно ж, мокрий, але приємний і головне, що він є.
До кінця дня проталин стало більше, сніг топився дуже швидко. Неприємно було дивитись на те, як весна показувала хто де ср*в, дуже багато сміття.
Ш
Вечерком прогулялись до лівого (якщо дивитись знизу вверх на гору
) крісла, воно не працювало. Сміття там теж немало...
Було досить багато пішоходів, які піднімались на Стіг і там втикали, ми теж собі вирішили так зробити.
Практично весь кулуар під Стогом в снігу, на викаті починаються проталини, через які прікольно можна було пострибати, під ялинками сніг зійшов повністю.
А, ну і звичайно ж крокуси, як без них
З карнізу нічого не лишилось, але з допомогою маленького кікерочка наверху можна було валити.
В п'ятницю 3 травня біля нижньої станції крісла сніг пропав вже і на тоненькому проїзді, приходилось знімати снаряди і переходити пішки.
Ну, ніби-то і все, так ми і катнули травневий сніжок. В суботу знову ж на повороті на Ворохту забрали Іру і подались на Тернопіль. Якраз в цей час Джуні, Лєнка і ко прямували зі свого беккантрі на Драг, що було там в наступні дні - розкажуть вже вони, ну, якщо захочуть