[wwa]

Катнув сьогодні Київську Сотку
Проїхав за 3 год. 37 хв. і тепер маю медальку
Загалом, як що врахувати дорогу до Старту, та додому після Фінішу, то сьогодні проїхав 149 км.
30 км до старту сприймав як розминочку... а от 22 км після 100-ки були "чарівні", особливо підйом по Л.Українки...
До речі, ця 100-ка була не з простих, для мене зокрема.

[wwa]

Київську сотку виявляється знімали дроном.
За 48 с до завершення відео я таки попав у кадр, зі спини правда, але на першій план потрапив

https://www.facebook.com/didkovska/v...UM&pnref=story

[wwa]

Яка чудова сьогодні була велопогода!
Сонечко, температура 16,7 градусів... правда вітерець дошкуляв трохи.
Неймовірне задоволення.
Чудові краєвиди, мирно сплячі під кущем працівники дорожньої служби (робітник спить - зарплата нараховується)...
До речі, то сьогодні було масове явище. Спочатку я побачив трьох працівників, що спали на узбіччі, але швидко їхав і полінувався зупинитись... але коли помітив ще двох то загальмував.

[wwa]

Ще минулого року запланував виїзд до Церкви Спаса затопленого села Гусинці (ХІХ ст.)

"Унікальна церква. Вона стоїть на воді. Але не тому, що її так побудували. Покровська церква – одна з небагатьох споруд, які залишилися після затоплення села Гусинці – тоді розлилося Канівське водосховище."

Планував, що відбудеться це влітку, але час знайшов лише 19 жовтня.



Враховуючи, що маршрут складав близько 160 км, планував витратити на дорогу не більше 7 годин.... та не так склалося як гадалося!
Виїхав десь о 10 годині і покрутив педалі в напрямку Борисполя. Котилося легко, я б навіть сказав - фаново, вітру практично не має, сонечко яскраве і пригріває гарно! Їхав і як кіт на сонце жмурився... ледь муркотіти не став.
Давно не катав Борисполем і змушений відмітити, що стан асфальту по місту погіршився.
Практично вже на виїзді з Борисполя поворот праворуч на Переяслав-Хмельницький. Дорога не дуже широка, але трафік не напружений, асфальт непоганий, тому їхати легко, весело і доволі безпечно.
А от після повороту на Сошников якість покриття, м'яко кажучи, залишає бажати кращого, але нам не звикати.
В Сошникові зупиняюсь в магазині, щоб повнити запаси води і мимоволі долучаюсь до місцевих медичних реалій



А от далі нежданчік!
Виявляється, що навіть той поганенький, побитий долею асфальт, закінчується на виїзді з села.
Далі сосновий та змішаний ліс, що звісно дуже гарно, та піщана дорога, вщент розбита лісовозами, що зовсім не радує. Ліс же рублять нещадно.... що взагалі огидно, бо жодної ділянки висаджених дерев я не знайшов, а от вирубок - хоч греблю гати!









І почав я вкручувати по шаленому піску!
І зрозумів, що на полусліках то не так вже й легко, а на багатьох ділянках взагалі не можливо.
Якщо пісочок глибиною 5-7 см то їхати ще можна, хоча і не легко, а от пісок глибиною більше 10 см практично не проїздний. Про ділянки з глибиною до 30-35 см я мовчу, бо там і пішки йти не весело, повні вело-туфлі набрав!







До речі, вперше з того часу як перейшов на контакти, з ностальгією згадував топталки... бо на контактах в піску нападався досхочу!!!
Ото вкручував, ходив по тих сипучих пісках... і вирішив полегшити собі життя примітивши праворуч дорогу, що не розбита лісовозами! Їхати по ній, у порівнянні з розтовченими сипучими пісками, було одно задоволення... але я заблукав!





Хащі, болота, знову піски, сонечко все нижче, я втомлений, церкви, та навіть Дніпра ще не видно, а шлях у зворотньому напрямку ніхто не відміняв.
Зато дикий ліс, неймовірна тиша, сліди диких тварин... і жодної людини навколо!







Почали з'являтись сумніви, що я знайду ціль своєї подорожі, бо я поступово наближався до часу, коли треба розвертати в зворотній шлях, бо катати вночі, блукаючи по лісу, мені чомусь не хотілось!
Але цього дня доля була прихильна до мене!





Ціль досягнута!!!
Швиденько оглядаю церкву, роблю фото, і поспіхом в зворотній шлях, бо починаються сутінки!



















З лісу встигаю виїхати до темряви, чим задоволений неймовірно, хоча і вкрутився по піску добряче!
Знову магазин, знову вода і мерщій додому! Ще ж майже 70 км до омріяного душу! Та і їстоньки вже хотілось як голодному вовку, бо хіба то їжа ті снікерси...
Додому докрутив без особливих пригод, втомлений, голодний, брудний... але щасливий і задоволений.
Отака вийшла велоподорож.